ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/756/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Гогусь В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.10.2020 (суддя Тимошенко О. М.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (головуючий суддя Коломис В. В., судді Дужич С. П., Миханюк М. В.)
у справі № 906/756/20
за позовом заступника керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби
до 1) Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи"
про визнання недійсним рішення тендерного комітету, про визнання недійсним договору про закупівлю робіт
(у судовому засіданні взяв участь прокурор Шелест М.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинській Шляхи" (відповідач 2) із вимогами про:
- визнання недійсним рішення тендерного комітету Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, оформленого протоколом від 24.04.2020, про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи" переможцем процедури відкритих торгів та наміру на укладання договору про публічну закупівлю за предметом: Капітальний ремонт дорожнього покриття по вулиці Ільїна в с. Чижівка Новоград-Волинського району Житомирської області, ДК 021:2015:45233200-1 - Влаштування різних видів дорожнього покриття;
- визнання недійсним договору на закупівлю № 89 від 13.05.2020 за предметом: Капітальний ремонт дорожнього покриття по вулиці Ільїна в с. Чижівка Новоград-Волинського району Житомирської області, укладеного між Чижівською сільською радою та ТОВ "Новоград-Волинські Шляхи".
2. Позов обґрунтований тим, що тендерна пропозиція ТОВ "Новоград-Волинські Шляхи" не відповідає критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації. При цьому, прокурором зазначено, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Короткий зміст судових рішень
3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.10.2020, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020, позовну заяву заступника керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
4. Місцевий господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутні належні докази завчасного звернення прокурора до Північного офісу Держаудитслужби із відповідним листом в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та надання позивачу розумного строку для самостійного звернення до суду із відповідним позовом.
5. При цьому суд першої інстанції зазначив, що на виконання статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор подав листи № 35-84-2730 від 27.05.2020, № 35-84-3346 від 30.06.2020 та № 35-84-3347 від 30.06.2020.
6. Проте, листи № 35-84-2730 від 27.05.2020 та № 35-84-3346 від 30.06.2020 направлені не позивачу, а на адресу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, яке виходячи зі змісту Примірного Положення про управління офісів Держаудитслужби в областях (яке затверджене Наказом Держаудитслужби 02.06.2016 № 23) не наділене повноваженнями заявляти позов і функції якого зводяться до внесення керівництву Офісу пропозиції щодо звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
7. Так на виконання статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор направив до компетентного органу лише лист № 35-84-3347 від 30.06.2020 і цього ж дня, тобто 30.06.2020, прокурор направив позов до суду, таким чином не надавши Північному офісу Держаудитслужби розумного строку для самостійного звернення з позовом до суду в інтересах держави.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, при цьому зазначивши, що надіслання Новоград-Волинською місцевою прокуратурою листа від 27.05.2020 № 35-84-2830 вих.20 за своїм змістом не є зверненням у розумінні положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (за відсутності відповідних доказів), а є повідомленням про виявлені порушення чинного законодавства. А лист Північного офісу Держаудитслужби від 10.06.2020 за № 06-31-15/1/2137 не є безумовною підставою для звернення до суду прокурора в інтересах цього органу, оскільки цей доказ не свідчить про те, що уповноважений орган не може здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом, а сама по собі обставина не звернення з позовом протягом певного часового періоду не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.
9. Таким чином, суди дійшли висновку, що вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів, не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Північним офісом Держаудитслужби, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту інтересів держави. Наведене свідчить про недоведеність наявності підстав для звернення з позовом прокурором, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 21.10.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі № 906/756/20, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. Скаржник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України) та порушенням норм процесуального права (статті 53 ГПК України).
12. Прокурор зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що в даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на захист інтересів держави, з огляду на невжиття Північним офісом Держаудитслужби, який володів достовірною інформацією про порушення норм законодавства під час проведення оскаржуваної закупівлі, щодо невиконання замовником зазначених у висновку моніторингу вимог про усунення порушень, жодних заходів спрямованих на захист інтересів держави, що в свою чергу узгоджується з приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
13. За доводами скаржника, прокуратурою під час виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо, до звернення до суду із даним позовом було повідомлено Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, яке є структурним підрозділом Північного офісу Держаудитслужби, про виявлені порушення чинного законодавства та необхідність вжиття відповідних заходів для їх усунення, в тому числі і в судовому порядку.
14. Прокурор стверджує, що позивач, в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, володів інформацією про наявні порушення інтересів держави ще у травні 2020 року, тобто за місяць до звернення прокурора до суду з позовом.
15. Також, прокурор зазначає про помилковість висновків судів стосовно того, що лист Північного офісу Держаудитслужби від 10.06.2020 за № 06-31-15/1/2137 не є безумовною підставою для звернення до суду прокурора, оскільки положення чинного законодавства не встановлюють вимог щодо надання обґрунтувань та доказів причин бездіяльності державного органу.
Таким чином, скаржник стверджує, що надані прокурором до суду першої інстанції пояснення та докази, на підтвердження наявності правових підстав для здійснення захисту інтересів держави в суді у даній справі, узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
Позиція інших учасників справи
16. Від представника відповідачів надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідачі не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими та просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
17. Відповідачі зазначають, що прокурором не було дотримано вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки повідомлення до компетентного органу про наміри звернення з відповідним позовом до суду було направлено прокурором одночасно із направленням до суду позовної заяви, чим фактично було позбавлено позивача можливості самостійно звернутись до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
18. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
19. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
20. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
21. Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
22. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
23. Одночасно згідно з положеннями частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
24. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
25. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
26. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
27. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
28. Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
30. З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
31. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 09.02.2021 у справі № 910/13730/19.
32. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував необхідність подання позову у даній справі в інтересах держави тим, що уповноваженими органами здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Північний офіс Держаудитслужби, яким не вживались заходи спрямовані на захист інтересів держави.
33. Судами попередніх інстанцій встановлено (пункти 7-8 цієї Постанови), що в порушення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором не надано належних доказів, які підтверджують факт попереднього повідомлення уповноваженого органу та надання позивачу розумного строку для самостійного звернення до суду із відповідним позовом.
34. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, місцевою прокуратурою скеровано лист від 27.05.2020 №35-84-2830 вих.20, адресований Управлінню Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, в якому повідомлено про виявлені порушення при проведенні публічних закупівель, та запропоновано вжити заходів до усунення виявлених під час здійснення держаного фінансового контролю порушень законодавства.
35. У відповідь, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області листом від 10.06.2020 №06-31-15/1/2137 повідомило Новоград-Волинську місцеву прокуратуру, що рішення щодо проведення Управлінням перевірки закупівель за предметом "Влаштування різних видів дорожнього покриття", здійсненої замовником, за наявності підстав, визначених пунктом 4 Порядку № 631, буде прийнято з урахуванням завантаженості працівників управління проведенням планових контрольних заходів. Рішення стосовно вжиття заходів щодо захисту інтересів держави (в тому числі в судовому порядку) прийматиметься в межах компетенції органів державного фінансового контролю у разі невиконання замовником надісланих управлінням за результатами перевірки вимог.
36. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що надіслання Новоград-Волинською місцевою прокуратурою листа від 27.05.2020 №35-84-2830 вих.20 за своїм змістом не є зверненням у розумінні положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (за відсутності відповідних доказів), а є повідомленням про виявлені порушення чинного законодавства, а лист Північного офісу Держаудитслужби від 10.06.2020 за №06-31-15/1/2137 не є безумовною підставою для звернення до суду прокурора в інтересах цього органу, оскільки цей доказ не свідчить про те, що уповноважений орган не може здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом, а сама по собі обставина не звернення з позовом протягом певного часового періоду не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.
37. Суди зазначили, що на виконання статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор направив до компетентного органу лише лист № 35-84-3347 від 30.06.2020 і цього ж дня, тобто 30.06.2020, прокурор направив позов до суду, таким чином не надавши Північному офісу Держаудитслужби розумного строку для самостійного звернення з позовом до суду в інтересах держави.
38. Так Верховний Суд зазначає, що наведені висновки судів попередніх інстанцій, відповідають положенням чинного законодавства з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
39. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/408/20, лист Житомирської місцевої прокуратури від 27.05.2020 № 35-84-2830 вих.20, адресований Управлінню Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, не може підтверджувати дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки він направлявся в порядку в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент звернення прокурором) для проведення моніторингу закупівель з метою з`ясування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді.
40. З огляду на викладене, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що прокурором в даному випадку не обґрунтовано підстав для представництва інтересів держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в суді. Доводів, які б ці висновки спростували, у касаційній скарзі також не міститься. При цьому оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а відтак, за встановлених обставин цієї справи позов заступника керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури правильно залишений судами попередніх інстанцій без розгляду.
41. Аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у цій справі, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (пункт 16 цієї Постанови), оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі та узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (яка є "найновішим і найсильнішим" судовим рішенням у подібних правовідносинах та має бути врахована під час розгляду цієї справи, в силу правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17) та постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/408/20 (безвідносно до стадії, на якій прокурором виявлено порушення).
42. Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 13-14 цієї Постанови, оскільки зазначені доводи не мають вирішального значення для вирішення даного спору, з огляду на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції та висновки, які відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у справі № 906/408/20.
43. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі (зокрема пункт 15 цієї Постанови) не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, та спростовуються обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції.
44. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.