ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3488/19
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2020
у справі № 922/3488/19
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області
до Харківської державної Зооветеринарної академії,
про стягнення коштів в розмірі 1 351 318,95 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - Інспекція, позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Харківської державної зооветеринарної академії (далі - Академія, відповідач) шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, у розмірі 1 351 318,95 грн.
Позов обґрунтовано заподіянням державі шкоди внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) в період з 01.01.2017 по 31.12.2018. В якості правового обґрунтування позову Інспекція наводила норми статті 13 Конституції України, статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 38, 40, частин четвертої-п`ятої статті 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 19, 21, 56, 65, 67 Кодексу України про надра, статті 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до наказу Інспекції від 28.0.2019 № 259/01-04, у період з 08.04.2019 по 19.04.2019 Інспекцією було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Академії.
За результатами перевірки складений Акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 259/01-04/03-06 від 19.04.2019 (далі - Акт № 259/01-04/03-06). Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу та складеного Акта, що мають місце з боку суб`єкта господарювання - відсутні.
Відповідно до вказаного Акту № 259/01-04/03-06 та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру судом встановлено, що на балансі підприємства (Академії) знаходиться водозабір з 1 артезіанської свердловини, яку Харківська державна зооветеринарна академія використовує для питних, санітарно - гігієнічних та виробничих потреб, а також для потреб вторинних водокористувачів.
Матеріалами справи підтверджено, що Академія має Дозвіл на спеціальне водокористування №21/ХР/49д-17 від 16.08.2017, яким відповідачу був встановлений ліміт на забір води - 680, 338 куб. м./добу та 196,543 тис. куб. м./рік.
Водночас, із аналітичної довідки Академії, за підписом головного бухгалтера, та листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 02.05.2019 №06-12/600 суд встановив, що:
- зі свердловини за 2017 рік забрано 148,4 тис. куб. м., у тому числі 110,5тис. куб. м. на потреби населення;
- зі свердловини за 2018 рік забрано 161,5 тис. куб. м., у тому числі 113,0тис. куб. м. на потреби населення.
З наведеного суд встановив, що добове водовикористання перевищує 300 куб. м. на добу.
Ураховуючи виявлені факти використання підземних вод для забезпечення водою населення та перевищення обсягу видобування підземних вод у розмірі 300 куб. м. на добу, Інспекцією було зроблено висновок про використання відповідачем надр (підземні води) за відсутністю дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра та частини п`ятої статті 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", та як наслідок - Академією допущено самовільне користування надрами (підземні води).
23.04.2019 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Інспекцією винесено Припис №88/03-13, пунктом 10 якого зобов`язано Академію отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) до 24.06.2019.
Вказаний припис прийнято до виконання особисто ректором Академії, про що свідчить його особистий підпис.
Із обставин справи також встановлено, що за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Білоножко С.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення №000875 від 23.04.2019 та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № 03-14-281 від 23.04.2019, відповідно до яких ректора Академії Барановського Д.І. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Штраф було сплачено відповідно до квитанції № 45 від 24.04.2019.
Так, у зв`язку з виявленими порушеннями та з урахуванням норм, передбачених пунктом 9 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, та даних аналітичної довідки Академії, Інспекцією здійснено Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, розмір якої склав 1 351 318,95 грн, який було направлено на адресу відповідача разом із претензією за вих. № 62 від 11.05.2019 щодо добровільного відшкодування шкоди.
Однак вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.
Із обставин справи судами також встановлено, що під час оформлення вказаної вище претензії №62 від 11.05.2019 та розрахунку розміру збитків до неї була допущена технічна помилка, в частині зазначення дати 01.01.2018, замість дати 31.12.2018. Вказану помилку було виправлено відповідним Листом від 15.11.2019 за вих. №4255/03-06, який було надіслано відповідачу.
Вказані обставини стали підставою для звернення Інспекції з відповідною позовною заявою, у якій позивач наголошував про те, що внаслідок дій відповідача, в частині самовільного користування надрами (підземні води) із артезіанської свердловини, державі заподіяно шкоду в загальному розмірі 1 351 318,95 грн, в обґрунтування чого посилався на наявні матеріали інспекційної перевірки.
Із позовними вимогами відповідач не погодився повністю, зазначав щодо відсутності складу цивільного правопорушення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі №922/3488/19 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Академії на користь держави шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, у розмірі 1 351 318,95 грн; вирішено питання розподілу судових витрат.
Приймаючи вказане рішення господарським судом першої інстанції встановлено, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389; а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному користуванні надрами.
Не погодившись із вказаним рішенням, Академія оскаржила його в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
У Академії на балансі знаходиться три свердловини № 1, № 2, № З, які розташовані на її території; відстань від свердловин до водонапірної вежі становить: № 1, № 3 - 300 метрів, № 2 - 200 метрів; водозабір із наявних свердловин здійснювався через один лічильник. Глибина свердловини № 2 - 680 м, свердловини № 1 - 100 м, свердловини № 3 - 96 м.
Станом на час проведення обстеження та складання Акта № 259/01-04/03-06, свердловина № 2 вийшла з ладу та не використовується у видобутку води. Після виходу з ладу свердловини № 2, на свердловинах № 1, № З стоять насоси ЕЦВ 9-25/100 рівної потужності.
Академія здійснює послуги з водопостачання питної води місцевому населенню, Малоданилівському ліцею, амбулаторії загальної практики сімейної медицини та ДНЗ ясла-садочок "Дзвіночок".
Відповідно до листа Регіонального фонду водних ресурсів у Харківській області від 02.05.2019 №06-12/300, забір води Академії згідно зі звітами №2ТП-водгосп (річна) становить:
- 2016 рік - 159,0 тис.куб.м, у тому числі 120,3 тис.куб.м. на потреби населення;
- 2017 рік - 148,4 тис.куб.м., у тому числі 110,5 тис.куб.м. на потреби населення;
- 2018 рік - 161,5 тис.куб.м., у тому числі 113,0 тис.куб.м. на потреби населення.
Зазначене також підтверджується аналітичною довідкою по водопостачанню, водовідведенню та теплопостачанню по Академії.
З наведеного апеляційним судом встановлено, що середньорічне видобування води за вказані три роки становить 150,2 тис м куб з двох свердловин у загальному обсязі, або 411,5 куб.м./добу, що становить навантаження на одну свердловину 205,8 куб.м./добу.
Крім того, згідно Дозволу на спеціальне водовикористання від 16.08.2017 №21/ХР/49д-1, що виданий відповідачу Державним агентством водних ресурсів України, встановлено ліміти забору по кожній із трьох свердловин у загальній сумі 680,338 куб.м./добу (по 226,78 куб.м./добу із кожної свердловини) та ліміт використання води на власні потреби у загальній сумі 264,105 куб.м./добу, у т.ч. на питні і санітарно-гігієнічні потреби - 116,275 куб.м./добу та на виробничі потреби - 147,83 куб.м./добу.
Значення цих показників (ліміт водозабору із кожної свердловини - 226,78 куб.м./добу та ліміт використання води - 264,105 куб.м./добу) є меншими від встановленого граничного рівня продуктивності водозаборів 300 куб.м./добу. Увесь обсяг видобутої води у спірний період фактично використовувався для як задоволення власних господарсько-питних потреб даної установи так і для водопостачання мешканців академмістечка, Малоданилівського ліцею, амбулаторії загальної практики сімейної медицини та ДНЗ ясла-садочок "Дзіночок".
Судом апеляційної інстанції призначено у справі судову інженерно-технічну експертизу, на вирішення судового експерта поставлено наступне питання: 1) Чи є водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, окремими водозаборами чи вони в комплексі складають єдиний водозабір?
Згідно висновку проведеної судової інженерно-технічної експертизи, експерти відповідаючи на поставлене питання встановили, що свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Академії є трьома окремими водозаборами. До такого висновку експерт дійшов з урахуванням наступного:
- вказані свердловини розташовані на певній відстані одна від одної, здійснюють водозабір з використанням окремих електронасосів із підземних джерел різних водоносних горизонтів (підземних басейнів) розташування яких обумовлено конкретними конструктивними глибинами кожної із свердловин (довжиною обсадних колон свердловини),
- в нижній частині цих свердловин облаштовані робочі фільтри, які здійснюють доступ води із конкретної обмеженої глибини водоносного горизонту (підземного басейну) згідно із конструктивними глибинами кожної із свердловин (довжиною обсадних колон свердловин),
- в конструкції цих свердловин (в обсадних колонах свердловин) відсутні проміжні водозабірні фільтри, використання яких дозволяє здійснювати одночасний доступ води в свердловину із різних водоносних горизонтів (підземних басейнів)
- забір води із водоносного горизонту (підземного басейну) із свердловин №4349/1, № 3980/(№2), № 4349/3 здійснюється із кожної окремо за допомогою глибинних електронасосів з подальшим її транспортуванням по водопровідній мережі через станцію знезалізнення в водонапірну башту, застосуванням насосної станції II підйому, з подальшим розподілом води споживачам через локальну місцеву систему водопостачання із замкнутим циклом водокористування.
До того ж, під час проведення експертизи, експертами встановлено, що робота водозабору із свердловини № 1 є незалежною від роботи водозабору із свердловини № З, оскільки свердловини облаштовані насосами ЕЦВ 8-25/100 рівної потужності та мають незалежне один від одного підключення до мережі електричного живлення. Насоси на кожній свердловині працюють незалежно один від одного з дотриманням наступної вимоги документу "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. СНиП 2.04.02-84" (мовою оригіналу): "... 13.11. В водозаборах подземных вод управление насосами следует предусматривать автоматическое в зависимости от уровня воды в водонапорной башне (сборном резервуаре) или дистанционное (телемеханическое) из пункта управления ...".
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 (колегія суддів: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу Академії задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі № 922/3488/19 скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові не погодився з позицією місцевого господарського суду, оскільки порушення з боку відповідача, встановлені в Акті №259/01-04/03-06, не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються фактами встановленими апеляційним судом.
За висновком Східного апеляційного господарського суду, вказані обставини свідчать про відсутність у спірних правовідносинах складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України та статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду від 23.10.2020 у справі № 922/3488/19, заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах Інспекції подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції ухвалено постанову з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме вимог статті 23 Кодексу України про надра, статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", та порушенням норм процесуального права, зокрема вимог статей 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №908/1593/17 щодо механізму застосування приписів статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" в аналогічних правовідносинах, а саме щодо імперативного, а не альтернативного характеру вказаних норм закону.
Доводи інших учасників справи
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Інспекції до Академії про стягнення 1 351 318,95 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, а саме через самовільне користування надрами (підземними водами).
З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно із частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК України) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827).
Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Приписами частини другої 2 статті 2 ВК України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Відповідно до статей 46, 48 ВК України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, частина перша статті 49 ВК України).
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. (частина друга статті 49 ВК України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
За самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, розмір якої визначається за формулою відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.
Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом з тим, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води (крім мінеральних) без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур.
Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції вказаного Закону №867-VІІІ) встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Тобто, вказана норма звільняє землевласників та землекористувачів від обов`язку отримувати саме спеціальний дозвіл на користування надрами за умови не перевищення добового ліміту видобування підземних вод із кожного з водозаборів 300 кубічних метрів на добу.
Як зазначено вище, предметом позову у цій справі є вимога Інспекції про стягнення з Академії шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок видобування підземних вод без спеціального дозволу понад встановленого статтею 23 Кодексу України про надра обсягу добового видобування.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.
Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 110, 111 ВК України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Як вірно зазначено апеляційним судом, дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).
З наведеного Верховний Суд зауважує, що для правильного вирішення спору у цій справі обов`язковим є дослідження судами факту дотримання добового обсягу видобування підземних вод із кожного з водозаборів, що, з урахуванням приписів статті 23 Кодексу України про надра, зумовлює відсутність обов`язку у отриманні господарюючим суб`єктом спеціального дозволу на користування надрами.
Як зазначалось, за результатами дослідження наявних у справі доказів, зокрема відомостей аналітичної довідки Академії, листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 02.05.2019 № 06-12/600 та Акта № 259/01-04/03-06, місцевим господарським судом встановлено факт перевищення обсягу видобування підземних вод у розмірі 300 куб м на добу. Зі змісту рішення суду вбачається, що такого висновку про перевищення добового обсягу видобування підземних вод суд дійшов на підставі твердження про те, що на балансі підприємства знаходиться водозабір з 1 артезіанської свердловини. Вказані обставини протиправної поведінки (здійснення забору води у обсязі більше 300 куб м на добу без спеціального дозволу на користування надрами, всупереч чинного законодавства) стали підставою для висновку суду першої інстанції про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення.
Водночас, суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками з огляду на те, що судом першої інстанції з`ясовані не всі обставини, що мають значення для справи та не в повній мірі досліджені докази, які надані сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі встановлених ним наступних обставин справи.
За твердженнями позивача, артезіанські свердловини - 4349/1, 3980 (№2), 4349/3, які є на балансі Академії, входять до складу єдиного водозабору, а тому добовий обсяг видобутої води з цього водозабору перевищує 300 куб м на добу, що має наслідком обов`язок отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Натомість, відповідач в апеляційній скарзі та інших поданих до апеляційного господарського суду документах, заперечуючи проти наявності підстав для відшкодування шкоди, вказував на додержання ним вимог статті 23 Кодексу України про надра та зазначав, що наявні на його балансі свердловини є окремими водозаборами.
Так, апеляційним судом було досліджено наявні у справі докази та встановлено:
- у Академії на балансі знаходиться три свердловини № 1, № 2, № З. Станом на час проведення обстеження та складання Акта № 259/01-04/03-06, свердловина №2 не використовувалась у видобутку води, а на свердловинах № 1, № З стоять насоси рівної потужності;
- на підставі відомостей аналітичної довідки Академії та листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 02.05.2019 № 06-12/600, середньорічне видобування води за 2016-2018 роки становить 150,2 тис м куб з двох свердловин у загальному обсязі, або 411,5 м куб на добу, що становить навантаження на одну свердловину 205,8 м куб на добу;
- згідно Дозволу на спеціальне водовикористання від 16.08.2017 №21/ХР/49д-17 встановлено ліміти забору по кожній із трьох свердловин у загальній сумі 680,338 м куб на добу (по 226,78 м куб на добу із кожної свердловини) та ліміт використання води на власні потреби у загальній сумі 264,105 м куб на добу;
- значення цих показників (ліміт водозабору із кожної свердловини - 226,78 м куб на добу та ліміт використання води - 264,105 м куб на добу) є меншими від встановленого граничного рівня продуктивності водозаборів 300 м куб на добу, а увесь обсяг видобутої води у спірний період фактично використовувався як для задоволення власних господарсько-питних потреб Академії, так і для водопостачання мешканців академмістечка, Малоданилівського ліцею, амбулаторії загальної практики сімейної медицини та ДНЗ ясла-садочок "Дзіночок".
Як зазначалось, судом апеляційної інстанції призначено у справі судову інженерно-технічну експертизу, на вирішення судового експерта поставлено наступне питання: "Чи є водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, окремими водозаборами чи вони в комплексі складають єдиний водозабір?"
Згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Академії є трьома окремими водозаборами.
Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію апеляційного суду щодо того, що призначення у даній справі експертизи зумовлено з`ясуванням питання щодо обставин та обсягів використання відповідачем артезіанських свердловин №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Академії, що входить до предмету доказування у цій справі, та з метою встановлення факту додержання відповідачем вимог законодавства під час видобування підземних вод.
Також, судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України.
Зважаючи на наявність спору щодо встановлення та документального підтвердження кількості водозабірних споруд (свердловин), що знаходяться на балансі Академії, з яких було здійснено видобуток підземних вод, добовий обсяг яких входить до предмету дослідження та доказування у цій справі з урахуванням предмету та підстав позову, апеляційним судом прийнято висновок експерта як доказ у справі, який підтверджує наявність на балансі відповідача трьох артезіанських свердловин, що є різними водозаборами.
Ураховуючи вказані обставини, апеляційним судом встановлено, що за фактичними обсягами забору підземних вод за 2017-2018 роки з кожного водозабору (свердловини - №4349/1, №4349/3), відповідач не перевищував встановленого статтею 23 Кодексу України про надра добового ліміту водовидобутку.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що порушення природоохоронного законодавства з боку відповідача, встановлені в Акті № 259/01-04/03-06 від 19.04.2019, не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються встановленими цим судом фактами.
Таким чином, з урахуванням встановлених апеляційним судом фактичних обставин справи щодо документального доведення факту видобування відповідачем підземних вод із артезіанських свердловин №4349/1 та №4349/3, що є різними водозаборами, менше ніж 300 м куб на добу з кожної свердловини, а також беручи до уваги визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, що в такому разі отримання спеціального дозволу на користування надрами не вимагається.
З урахуванням наведеного та встановлених апеляційним судом обставин щодо дотримання добового обсягу видобування підземних вод з кожного із окремих водозаборів, з урахуванням приписів статті 23 Кодексу України про надра, колегія суддів погоджується з висновком Східного апеляційного суду про відсутність у спірних правовідносинах складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України та статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а відтак про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення шкоди за порушення природоохоронного законодавства.
Оскільки при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому керуючись статтями 275, 277 ГПК України апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі №922/3488/19 та на підставі зазначеного вище прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів, їх належності та допустимості, зокрема вимог статей 76-79, 86 ГПК України, не відповідають встановленим обставинам справи та не приймаються до уваги Судом, оскільки такі доводи зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції доказів та встановлення інших обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Вказане також свідчить про необґрунтованість доводів скаржника про невірне застосування статті 23 Кодексу України про надра, статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Щодо наведених у касаційній скарзі посилань на постанову Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №908/1593/17 щодо механізму застосування приписів статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", а саме щодо імперативного, а не альтернативного характеру вказаних норм закону, колегія суддів зазначає, що у зазначеній постанові і в судовому рішенні у справі №922/3488/19, що розглядається, не є подібними підстави позову та фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права.
Так, у справі № 908/1593/17 судами було встановлено обставини отримання дозволу на спеціальне водокористування у період, коли строк попереднього дозволу вже закінчився, та з неповним пакетом документів; водночас у цій справі № 922/3488/19 судом апеляційної інстанції встановлено наявність дозволу на спеціальне водовикористання, а предметом спору є стягнення завданої державі шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства саме з підстав видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами. Отже, посилання скаржника на зазначену постанову Верховного Суду є неприйнятними з огляду на те, що її прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.
Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду.