ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2809/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С.К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2020 (суддя Калініченко Н.В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 (Шевель О.В. - головуючий, судді Крестьянінов О.О., Пуль О.А.) у справі
за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області
до 1) Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області,
2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська",
3) державного реєстратора прав на нерухоме майно Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качалової Олександри Миколаївни,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
про визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису, зобов`язання повернути земельну ділянку,
(У судовому засідання взяв участь прокурор Гребеник І.А.)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2019 року прокурор звернувся з позовною заявою, у якій просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 № 364-VII; скасувати запис про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363; зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 площею 0.9533 га на користь Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320681001:01:000:0237, площею 0,9533 га, що розташована в межах населеного пункту за адресою: вулиця Миру, с. Берестове, Близнюківський район, Харківська область ніколи не перебувала у приватній власності жодної фізичної чи юридичної особи, а також те, що жодною нормою земельного законодавства не передбачено можливості безоплатної передачі земель державної чи комунальної власності у власність юридичним особам, другий відповідач міг набути її у власність виключно через процедуру викупу, який можливо здійснити після закінчення дії мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності. Недотримання першим відповідачем вимог законодавства призвело до незаконного вибуття 0,9533 га земель сільськогосподарського призначення вартістю 506 716,51 грн шляхом передачі її у власність другому відповідачеві, чим підривається авторитет держави в особі органу місцевого самоврядування, який уповноважений на виконання функцій держави.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, На виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" №666/94 від 10.11.1994, рішенням V сесії ХХІІ скликання Близнюківської районної ради було затверджено Державний акт на право колективної власності на землю серія ХР-03 00 000224 від 16.02.1996 КСП імені Леніна. Відповідно до вказаного акта, КСП імені Леніна було передано в колективну власність 4562,5 га державних земель, до яких входили і землі, на яких розташовані приміщення контори, гаражів, їдальні та пекарні колишнього колективного сільгосппідприємства. Співвласниками цієї землі стали 446 громадян, членів КСП імені Леніна.
На підставі Указу Президента України від 29.01.2001 № 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки та Наказу Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 № 62 "Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільгосппідприємств" протоколом №1 від 05.09.2007 та протоколом № 1 від 15.09.2007 загальних зборів співвласників колишнього КСП імені Леніна було затверджено виділення майна в натурі, по структурі, цілісним майновим комплексом ПСП імені Леніна, згідно зі свідоцтвами про право власності на майновий пай серії ХА № 264506 від 10.04.2007 року та ХА № 264507 від 04.09.2007. Також, відповідно до протоколу № 1 від 15.09.2007, загальними зборами співвласників колишнього КСП імені Леніна затверджено акт прийому-передачі майна КСП імені Леніна довіреною особою Дещенко М.М. приватному сільськогосподарському підприємству імені Леніна в особі директора ПСП Биченко І.М.
31.01.2013 за передавальним актом були передані всі активи та пасиви (майно, капітал та зобов`язання) від юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства імені Леніна, організаційно-правову форму якої змінено (проведено перетворення відповідно до статті 108 ЦК України) з приватного підприємства на Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна, внаслідок чого всі права та обов`язки приватного сільськогосподарського підприємства імені Леніна перейшли до утвореного шляхом перетворення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна.
На спірній земельній ділянці площею 0,9533 га розташовані приміщення контори, гаражів, їдальні та пекарні, які належали СТОВ ПСП імені Леніна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 8379114 від 22.08.2013 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 8379486 від 22.08.2013, у відповідності до якого за СТОВ ПСП імені Леніна зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою вулиця Леніна, 12, село Берестове, Близнюківський район, Харківської області нерухоме майно будівля, їдальня, загальною площею 221 кв. м., приміщення їдальні А-ІІ; прибудова а; ганок а.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 8374150 від 22.08.2013 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 8374993 від 22.08.2013 за СТОВ ПСП імені Леніна зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою вулиця Леніна, будинок 14, село Берестове, Близнюківський район, Харківської області нерухоме майно будівля, пекарня, загальною площею 143,3 кв. м., будівля пекарні з підвалом Б-і.
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 8370633 від 22.08.2013 підтверджується факт наявності у СТОВ ПСП імені Леніна права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою вулиця Леніна, будинок 10/1, село Берестове, Близнюківський район, Харківської області будівля, гараж, загальною площею 156,7 кв. м., будівля гаражу для легкових автівок Г, Г; замощення - І.
20.01.2016 рішенням загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна, погоджено зміну назви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПСП імені Леніна на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська".
Рішенням Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 № 364-VII "Про передачу земельної ділянки комунальної власності у приватну власність Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" передано у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, кадастровий номер 6320681001:01:000:0237, площею 0,9533 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: вулиця Миру, село Берестове, Близнюківський район, Харківська область.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 13.05.2019 за № 166308534, за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська" на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 10.10. 2018 було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320681001:01:000:0237, площею 0,9533 га.
Вважаючи вищевказане рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 № 364-VII незаконним, прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.08.2020 у справі № 922/2809/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що внаслідок перетворення КСП імені Леніна у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПСП імені Леніна" до останнього перешли усі майнові права і обов`язки колишнього КСП імені Леніна, в тому числі і його право власності на спірну земельну ділянку, яка охоплюється межами Державного акта на право колективної власності на землю серія ХР-03 00 000224, це право власності перейшло до другого відповідача в силу приписів Земельного кодексу України, Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і на момент його виникнення законодавство не передбачало його обов`язкової реєстрації, тому воно наразі є дійсним. Принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене. На земельній ділянці площею 0,9533 га, яка рішенням Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 № 364-VII передана другому відповідачу у приватну власність, розташовані приміщення контори, гаражів, їдальні та пекарні другого відповідача. Прокурор, оскаржуючи рішення першого відповідача, не довів належними та допустимими доказами приналежність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності.
Щодо позовних вимог про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363 суд вказав, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події, тому державний реєстратор прав на нерухоме майно Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качалова Олександра Миколаївна є неналежним відповідачем.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі № 922/2809/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що судами застосовано приписи статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" частини 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" без урахування правового висновку, викладеного у постанові від 11.11.2018 у справі № 911/3665/16. Так, Верховний Суд вказав на те, що зазначеними вище нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно - правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином. Разом з цим як установлено у вказаній справі, позивач звертаючись з позовом до суду зауважував, що нерухоме майно було набуте ним у власність у зв`язку із викупом майнових сертифікатів у фізичних осіб - членів КСП, на той час як земельні ділянки колгоспного двору, що належали КСП на праві колективної власності та не підлягали паюванню, і на яких розташоване придбане позивачем нерухоме майно, залишилися у розпорядженні КСП, правонаступником якого на момент звернення до суду є ПОП. Отже право власності на нерухоме майно позивача оформлено на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майнових сертифікатів, укладених із фізичними особами, а не шляхом укладення відповідних правочинів із КСП, чи його правонаступником. Зазначені обставини унеможливлюють застосування положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України. Прокурор зазначає, що право власності на нерухоме майно відповідач-2 набув на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майнових сертифікатів, укладених із фізичними особами, а не шляхом укладення правочинів із КСП "Ім. Леніна".
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій у порушення приписів статей 74, 76 ГПК України дійшли висновку, що підтвердити перебування спірної земельної ділянки в комунальній власності могло б надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності, однак позивачем зазначеного здійснено не було. Водночас вказана земельна ділянка належить до комунальної власності відповідно до приписів частини 2 статті 83 ЗК України. У свою чергу, рішення загальних зборів співвласників колишнього КСП імені Леніна, оформлене протоколом № 1 від 15.09.2007 та передавальний акт від 31.03.2013 не містять відомостей про входження до структури майна СГТОВ "ПСП ім. Леніна" земельної ділянки, площею 4562,5 га та наданої на праві колективної власності відповідно до державного акта від 16.02.1996. Приналежність будівель пекарні та їдальні до спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: с. Берестове, вул. Леніна, 10, встановлено на підставі недопустимих доказів, оскільки відповідно до свідоцтв на право власності, зазначені будівлі знаходяться за адресами: с. Берестове, вул. Леніна, 12 та вул. Леніна, 14.
У випадку знаходження спірних будівель на земельній ділянці площею 4562,5 га, право колективної власності на яку надано відповідно до державного акта від 16.02.1996 КСП "ім. Леніна", суди залишили поза увагою обставини його перетворення у СГТОВ "Агрофірма Берестівська".
4.2. У відзиві на касаційну скаргу державний реєстратор прав на нерухоме майно Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качалова О. М. вказує на не спростування скаржником висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити скаргу без задоволення.
Відповідач-2 у відзиві акцентує увагу на тому, що суди попередніх інстанцій встановили факт реорганізації КСП "ім. Леніна" у СГ ТОВ "Агрофірма Берестівська", без зміни коду ЄДРПОУ і за таких обставин посилання на правовий висновок Верховного Суду у справі № 911/3665/16 є помилковим, оскільки відповідач не міг укладати договори купівлі-продажу із самим собою, а тому просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасувати рішення Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 10.10.2018 № 364-VII; скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зобов`язання повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320681001:01:000:0237 на користь Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.
5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій розглянуто справу № 922/2809/19 без урахування висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 911/3665/16.
У зазначеній постанові Верховний Суд вказав на те, що за змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Право власності на земельні ділянки територіальних громад врегульовано статтею 83 ЗК України, відповідно до якої землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
За змістом статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.
Аналогічні положення закріплено статтею 377 ЦК України (у відповідній редакції).
Зазначеними нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно - правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином.
У справі № 911/3665/16 суд апеляційної інстанції установив, що позивач звертаючись з позовом до суду зауважував, що нерухоме майно було набуте ним у власність у зв`язку із викупом майнових сертифікатів у фізичних осіб - членів КСП (окрім кошари для великої рогатої худоби), на той час як земельні ділянки колгоспного двору, що належали КСП "Раставиця" на праві колективної власності та не підлягали паюванню, і на яких розташоване придбане позивачем нерухоме майно, залишилися у розпорядженні КСП "Раставиця", правонаступником якого на час звернення до суду є ПОП "Раставиця".
Отже право власності на нерухоме майно оформлене на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майнових сертифікатів, укладених із фізичними особами, а не шляхом укладення відповідних правочинів із КСП, чи його правонаступником - ПОП "Раставиця". Зазначені обставини унеможливлюють застосування положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, які визначено позивачем підставою його позовних вимог до ПОП про визнання права власності на земельні ділянки у зв`язку із придбанням нерухомого майна.
5.5. З наведеного слідує, що у справі № 911/3665/16 сформований правовий висновок щодо переходу права на земельну ділянку у випадку набуття права власності на нерухоме майно, яке оформлене на підставі цивільно-правових угод щодо викупу майнових сертифікатів, укладених із фізичними особами.
У справі яка розглядається скаржником наголошувалося, що СТОВ "Агрофірма "Берестівська" є власником об`єктів нерухомості, які знаходяться на спірній земельній ділянці: приміщення контори, гаражів, їдальні та пекарні, придбаних шляхом викупу майнових сертифікатів у фізичних осіб членів КСП імені Леніна.
Однак, як слідує із матеріалів справи, здійснюючи розгляд справи № 922/2809/19 та застосовуючи положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, суди попередніх інстанцій зазначеної правової позиції не врахували та не аналізували, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці набуте внаслідок викупу майнових сертифікатів. За таких обставин, дослідженню підлягало питання чи у фізичних осіб членів КСП ім. Леніна було належним чином оформлено та зареєстровано відповідне право на таку земельну ділянку.
5.6. Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.03.2021 у справі № 911/1292/18, прийнятій після подання касаційної скарги, зазначив таке.
Частиною 1 статті 82 ЗК України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 28 ЗК України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Отже, чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб.
Зважаючи, що зазначені висновки, викладені у постанові Верховного Суду прийнятій після подання касаційної скарги, є обов`язковими для врахування під час розгляду справи № 922/2809/19 та безпосередньо стосуються предмету розгляду, колегія суддів вважає, що відповідно до приписів частини 4 статті 300 ГПК України Верховний Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у цьому випадку.
5.7. Звертаючись із позовними вимогами, прокурор акцентував увагу на тому, що відповідач-2 не міг набути у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі рішення Берестівської сільської ради "Про передачу земельної ділянки комунальної власності у приватну власність Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестівська".
Відхиляючи доводи у цій частині, суди зазначили, що прокурором не надано витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності, або будь-яких інших доказів, що підтверджували б перебування земельної ділянки в комунальній власності на момент прийняття сільською радою рішення від 10.10.2018 №364-VII. Саме лише зазначення у спірному рішенні про дані обставини, на думку колегії суддів, не може вважатися належним доказом відповідних обставин враховуючи також, що, згідно з поясненнями Берестівської сільської ради, наведеними у запереченнях на позовну заяву, при виготовленні тексту рішення від 10.10.2018 № 364-VII було допущено описку, а саме, зазначено, що земельна ділянка перебувала в комунальній власності, тоді як необхідно було зазначити: "в колективній". Отже, не доведено обставин щодо перебування спірної земельної ділянки на момент прийняття сільрадою рішення від 10.10.2018 № 364-VII в комунальній власності.
Однак, колегія суддів вважає, що суди не надали належної оцінки як доводам позивача, так і спірному рішенню Берестівської сільської ради, а також дійшли суперечливих висновків щодо переходу права власності на спірну ділянку.
5.8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах 1 та 4 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.
Розглядаючи справу № 922/2809/19 та зважаючи на обставини справи, суди мали дослідити доводи прокурора про те, що чинне законодавство не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб.
У свою чергу, оскільки суди посилалися на недоведення приналежності земельної ділянки до комунальної власності, то у цьому сенсі не надано оцінки посиланням прокурора на приписи статті 393 ЦК України.
Водночас, судами також зроблено висновок, що внаслідок перетворення КСП імені Леніна у СТОВ "ПСП імені Леніна", яке було в подальшому перейменоване у СТОВ "Агрофірма "Берестівська", до останнього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього КСП імені Леніна, а тому до відповідача-2 перейшло право власності на спірну земельну ділянку, яка охоплюється межами Державного акта на право колективної власності на землю серія ХР-03 00 000224.
Випадки набуття права власності на земельні ділянки, у такому разі, встановлені у ЗК України, серед яких визначено можливість внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу. Оскільки судами встановлено, що КСП імені Леніна було передано в колективну власність 4562,5 га державних земель відповідно до Державного акта серія ХР-03 00 000224 від 16.02.1996, дослідити необхідно чи було передано таку ділянку до статутного фонду відповідача-2. Зазначене також потребує аналізу проведення процедури реорганізації КСП ім. Леніна.
Згідно з положеннями частини 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі перетворення (як вид реорганізації) одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Однак за змістом частини 2 статті 23 та частини 1 статті 31 зазначеного Закону, окрім суду, рішення про реорганізацію шляхом перетворення КСП у ПСП має право приймати виключно вищий орган самоврядування КСП - загальні збори.
Обов`язковою підставою для вчинення реєстраційних дій з перереєстрації КСП у ПСП є відповідне рішення уповноваженого органу КСП, а не одноособове рішення громадянина про створення приватного підприємства. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 917/1301/19.
Крім того, згідно з пунктом 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.
Однак, із рішень судів попередніх інстанцій слідує, що формуючи висновки стосовно того, що СТОВ "Агрофірма "Берестівська" є правонаступником КСП імені Леніна, зазначених висновків Верховного Суду також не враховували, що є порушенням приписів статті 236 ГПК України. Такі висновки судів, без дослідження правовстановлюючих документів (рішення загальних зборів вищого органу самоврядування, передавального балансу) є передчасними, а також здійснені без з`ясування обставин дійсного переходу права на земельну ділянку до відповідача-2.
Таким чином, встановлення наявності та обсягу прав на земельну ділянку у відповідача-2 потребує комплексного аналізу чи відбулася і яким чином реорганізація КСП ім. Леніна у СТОВ "Агрофірма "Берестівська", які майнові права на ділянку та на підставі чого до нього перейшли.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмові у задоволенні позовних вимог.
5.9. Щодо доводів відповідача-2 про те, що " код ЄДРПОУ внаслідок реорганізації КСП "ім. Леніна" у СГ ТОВ "Агрофірма Берестівська" не змінився, колегія суддів звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, про таке.
ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.
Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).
Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення ФГ "Колос") ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
Колегія суддів вважає, що наявність у відповідача-2 такого ж ідентифікаційного номеру, що і у КСП ім. Леніна, не вказує автоматично про правонаступництво СГ ТОВ "Агрофірма Берестівська", а може бути свідченням допущення помилки. Встановлення наявності правонаступництва може бути, наприклад, рішення про організацію вищого органу самоврядування КСП.
Крім того, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29077363, суди посилалися на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 у якій зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Однак, судами жодним чином не аргументовано яким чином зазначення серед відповідачів як СТОВ "Агрофірма "Берестівська", особи за якою зареєстровано право на спірну земельну ділянку, так і державного реєстратора дає підстави для відмови у позову з підстав визначення неналежного відповідача.
За таких обставин, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, не взяли до уваги правові висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, чим підтвердилася підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зважаючи на процесуальні порушення щодо не дослідження всіх обставин, необхідних для повного і всебічного розгляду справи, що вказує на обґрунтованість підстави оскарження, визначеної пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.