УХВАЛА
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа №1-6/2003
провадження № 13-55зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Григор`євої І. В.,
суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І ., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б. у провадженні за заявою захисника Гайдамаченко Т. П. про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2003 року щодо ОСОБА_1 й
установила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2003 року, залишеним 2 вересня 2003 року без зміни Верховним Судом України, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 262, пунктами 1, 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 1 квітня 2021 року в справі "Фарзієв та інші проти України" (заява № 63747/14 та 23 інших, у тому числі ОСОБА_1 ), вкотре констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення через відсутність перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що факт визнання існування порушення вже сам собою становить достатню справедливу компенсацію.
Посилаючись на вказану позицію ЄСПЛ, захисник Гайдамаченко Т. П., діючи в інтересах ОСОБА_1, звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами постановленого 14 квітня 2003 року вироку апеляційного суду. На думку заявниці,констатоване порушення Конвенції доводить незаконність оскарженого рішення через призначення засудженому несправедливого покарання. Сторона захисту вважає, що для відновлення порушеного права ОСОБА_1 необхідно скасувати вказаний вирок і направити кримінальну справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя Великої Палати Верховного Суду Прокопенко О. Б. 19 квітня 2021 року заявив самовідвід від участі у розгляді заяви Гайдамаченко Т. П., мотивувавши тим, що за його участі було постановлено оскаржений вирок і він раніше вже висловив свою правову позицію у цій справі, у тому числі з питання призначеного ОСОБА_1 покарання.
З огляду на положення ч. 4 ст. 55 Кримінально-процесуального кодексу 1960 року (далі - КПК 1960 року) суддя, який брав участь у розгляді справи не може брати участь у її перегляді Верховним Судом.
Розглянувши заяву судді Прокопенка О. Б. про самовідвід, з метою недопущення повторної участі судді у розгляді справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заява про самовідвід відповідно до вимог ст. 57 КПК 1960 року підлягає задоволенню.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 55, 57 КПК 1960 року, Велика Палата Верховного Суду