Постанова
Іменем України
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 447/156/18
провадження № 51-4805 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
захисника
Волкуна О.Р. (в режимі відеоконференції),
прокурора
Матолич М.Р.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Волкуна О.Р. на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 1 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 1 липня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Стрийський міськрайонний суд Львівської області вироком від 1 серпня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 3 статті 153 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 20 жовтня 2017 року о 22:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у приміщенні квартири АДРЕСА_2 неодноразово ввів свою праву руку в анальний отвір та піхву ОСОБА_2, яка перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння та міцно спала, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до гострої втрати крові та смерті потерпілої.
3. Львівський апеляційний суд ухвалою від 1 липня 2020 року залишив без змін згаданий вирок.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 і 2 частини статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені вирок та ухвалу, а кримінальне провадження закрити.
5. На обґрунтування своїх вимог захисник стверджує, що наявними у справі доказами не доведено винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, а обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях.
6. Також він вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки засудженому було призначено більш суворе покарання, ніж це передбачено санкцією статті. Так, на момент затвердження обвинувального акта вже змінилась редакція частини 3 статті 153 КК і передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років. Натомість ОСОБА_1 засудили за старою редакцією згаданої статті до 13 років позбавлення волі.
7. Захисник стверджує, що апеляційний суд не усунув допущених місцевим судом порушень і у своєму рішенні не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення вимоги його апеляційної скарги. Окрім того, він скаржиться, що апеляційний суд не розглянув належним чином клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів. Ухвала апеляційного суду, на думку скаржника, не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
9. У судовому засіданні захисник підтримав доводи касаційної скарги, однак змінив її вимоги та просив призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
10. Прокурор Матолич М.Р. просила суд відмовити в задоволенні касаційної скарги сторони захисту.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
12. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. Суд касаційної інстанції є судом права, тому оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Однак за наявності відповідних доводів сторони у справі Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
14. Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що обвинувачення щодо ОСОБА_1 не доведено належними доказами та ґрунтується на припущеннях. Свій висновок про винуватість засудженого суд першої інстанції обґрунтував рядом доказів, зокрема показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, протоколами проведення слідчих експериментів від 21 та 22 жовтня 2017 року, в ході яких ОСОБА_1 відтворив усі обставини вчинення злочину, висновками експертів №1669/2017-ім від 28 грудня 2017 року та №1667/2017-ім від 15 січня 2018 року, відповідно до яких на змивах із рук та на одязі ОСОБА_1 виявлено кров людини, що може походити від потерпілої ОСОБА_2 . Наведений судом аналіз досліджених доказів не дає Суду підстав ставити під сумнів висновок про те, що їх сукупність доводить причетність засудженого до інкримінованого злочину.
15. Суд відхиляє доводи захисника про те, що смерть потерпілої могла настати у результаті тяжкого алкогольного отруєння, адже згідно з висновком експерта №81/17 від 15 листопада 2017 року смерть ОСОБА_2 настала від гострої крововтрати внаслідок проникаючих розривів промежини, заднього прохідного отвору в передньому сегменті, задньої стінки піхви і стінки прямої кишки.
16. Що стосується доводів сторони захисту про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то Суд зазначає що відповідно до частини 2 статті 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
17. Станом на час вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення частина 3 статті 153 КК передбачала кримінальну відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки. За вчинення цих дій встановлювалося покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
18. Згідно із Законом України від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" (далі - Закон), який набрав чинності 11 січня 2019 року, статті 152 та 153 КК викладено в нових редакціях.
19. Так, відповідно до частини 5 статті 152 КК злочином визнається вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), що спричинили тяжкі наслідки. За вчинення цих дій встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
20. Таким чином, діяння, за вчинення яких ОСОБА_1 притягується до відповідальності, не були декриміналізовані та за їх вчинення передбачено таке ж покарання. Отже, Закон не скасував злочинності діяння, не пом`якшив кримінальної відповідальність за його вчинення та іншим чином не поліпшив становище особи, тому зворотної дії у часі щодо даного кримінального правопорушення цей Закон не має.
21. Також захисник у своїй скарзі стверджує, що апеляційний суд не розглянув його клопотання про повторне дослідження доказів відповідно до вимог частини 3 статті 404 КПК, а також інших клопотань, які він подав до апеляційного суду.
22. Колегія суддів відхиляє ці доводи сторони захисту та зазначає, що Львівський апеляційний суд розглянув зазначені клопотання та ухвалою від 1 липня 2020 року (т. 3, а.с. 56-57) відмовив у їх задоволенні.
23. Адвокат Волкун О.Р. вказує, що апеляційний суд мав повторно дослідити докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки він звернувся з таким клопотанням. Однак у цьому клопотанні захисник не обґрунтував, у чому полягає необхідність такого дослідження. Не наведено цих доводів і в касаційній скарзі захисника. Колегія суддів зазначає, що сам собою факт звернення із клопотанням про повторне дослідження доказів без відповідного обґрунтування не створює для суду обов`язку провести таке дослідження. Таким чином, апеляційний суд не порушив вимог КПК, відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання.
24. В ухвалі апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги містяться детальні доводи щодо підстав відхилення тверджень захисника, які він навів в інших своїх клопотаннях: про закриття кримінального провадження та про визнання недопустимими доказів.
25. Інші доводи, наведені в касаційній скарзі сторони захисту, аналогічні доводам апеляційної скарги, і апеляційний суд дав вичерпні відповіді щодо їх необґрунтованості.
26. Таким чином, апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі захисника. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.
27. Отже, Суд не встановив підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд