Постанова
Іменем України
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 127/13348/18
провадження № 51-296км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника Грицуляка Т.П.
(у режимі відеоконференції),
особи, яка звільнена
від кримінальної відповідальності ОСОБА_1
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020120000869, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки м. Вінниці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Віннницької області від
07 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 КК ОСОБА_1 за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду від 09 жовтня 2017 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона заневстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому місці, в невстановлені дату та час незаконно придбала та зберігала при собі без мети збуту до 05 березня 2018 року наркотичний засіб - метадон загальною масою 0,498 г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК на підставі ч. 4 ст. 309 КК, а кримінальне провадження щодо неї закрито.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що істотні порушення вимог кримінального процесуального закону полягають у тому, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням
ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за власною ініціативою лише в нарадчій кімнаті, не дослідивши докази безпосередньо, надав їм свою оцінку та звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК. Вважає, що довідка ВО "Соціотерапія" лише засвідчує факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 07 червня 2019 року по 24 червня 2019 року, але не свідчить про добровільність її лікування. Прокурор зазначає, що в мотивувальній частині ухвали відсутні будь-які вказівки про застосування ч. 2 ст. 404 КПК, тобто про вихід суду апеляційної інстанції за межі апеляційних вимог.
У запереченнях адвокат Грицуляк Н.С. в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни. Зазначає, що в апеляційному суді досліджувалися причини, через які ОСОБА_1 не пройшла добровільного лікування від наркотичної залежності до ухвалення вироку суду. Посилається на те, що відповідно до положень ч. 4 ст. 309 КК не встановлюється обмеження щодо застосування даної норми стосовно осіб, які звернулися і пройшли добровільне лікування після ухвалення вироку і до набрання ним законної сили.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Подоляк М.С. підтримав касаційну скаргу прокурора.
ОСОБА_1 та її захисник заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Ухвала суду апеляційної інстанції про звільнення ОСОБА_1
від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК цим вимогам закону відповідає.
Згідно із ч. 4 ст. 309 КК особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК. Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у такому випадку слугують два елементи, а саме: добровільне звернення особи до лікувального закладу
і початок її лікування від наркоманії.
Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на цій підставі, суд повинен з`ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. При цьому особою, хворою на наркоманію, визнається така особа, якій медичним закладом встановлено відповідний діагноз.
Як убачається з висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи від
08 травня 2018 року № 103, ОСОБА_1 виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, II ст., синдром залежності; потребує примусового лікування, яке їй не протипоказане (а.с. 68). З наданої апеляційному суду виписки Вінницького обласного наркологічного диспансеру "Соціотерапія" вбачається, що ОСОБА_1 з 07 по 24 червня 2019 року пройшла курс стаціонарного лікування розладів психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів у вказаній установі (а.с. 135).
Об`єктивних підстав недовіряти доводам ОСОБА_1 про те, що до лікувального закладу вона звернуся з метою вилікуватися від наркоманії,
у суда не було. Як установив апеляційний суд, ОСОБА_1 не змогла пройти курс лікування до ухвалення вироку суду у зв`язку
з перебуванням її у черзі на лікування та скрутним матеріальним становищем, оскільки лікування платне, а оплату здіснила її мати - ОСОБА_2 .
Крім того, з довідки Вінницького обласного наркологічного диспансеру "Соціотерапія", яка була надана на запит слідчого, убачається, що ОСОБА_1 двічі (у 2014 та у 2017 роках) добровільно зверталася за лікуванням з діагнозом "розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів".
Отже, установивши підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК, а саме наявність в останньої захворювання, пов`язаного з наркоманією, а також факт добровільного її звернення з цього приводу до лікувального закладу та проходження курсу лікування, суд застосував щодо ОСОБА_1 положення ч. 4 ст. 309 КК.
З таким рішенням погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Що стосується доводів прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог КПК щодо безпосереднього дослідження доказів, то слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачає колегія суддів з матеріалів кримінального провадження, захисник Грицуляк Т.П. в апеляційному суді двічі заявляв клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження документів на підтвердження проходження ОСОБА_1 лікування від наркотичної залежності та його оплату її матір`ю. Суд задовольнив це клопотання, дослідив у судовому засіданні долучені документи та приєднав їх до матеріалів провадження. Прокурор мав можливість ознайомитися із зазначеними документами в судовому засіданні та не заперечував щодо їх приєднання до матеріалів кримінального провадження.
Клопотань від інших учасників провадження, зокрема про проведення судового слідства в порядку ч. 3 ст. 404 КПК, до суду не надходило.
Також є безпідставними доводи прокурора про те, що на порушення вимог
ч. 2 ст. 404 КПК апеляційний суд вийшов за межі апеляційних вимог скарги. Як видно з матеріалів провадження, у своїй апеляційній скарзі захисник Грицуляк Т.П. просив звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, що суд і зробив, задовольнивши таким чином апеляційну скаргу захисника в повному обсязі.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставою для скасування судового рішення, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора, в результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд