ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 415/1714/17
провадження № 61-9131св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області,
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на рішення апеляційного суду Луганської області від 27 вересня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області (далі - УПСЗН Лисичанської міської ради) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування надміру виплаченої суми грошової допомоги.
В обґрунтування позову зазначало, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою з листопада 2014 року і на підставі поданої нею заяви від 12 листопада
2014 року їй призначено грошову допомогу відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року
№ 505.
У вказаній заяві відповідач зазначила про відсутність у будь-кого з членів сім`ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Перевіркою достовірності інформації, наданої для призначення допомоги
ОСОБА_1, встановлено, що у власності ОСОБА_2 (чоловік відповідача) з 14 вересня 2010 року є житло - квартира АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що селище міського типу Тошківка Попаснянського району Луганської області не перебуває у регіоні тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції, тому вважало, що відповідач надала недостовірні відомості у заяві про призначення їй відповідної допомоги.
На думку позивача, відповідачу безпідставно виплачена допомога у розмірі
8 037,74 грн за період з 12 листопада 2014 року до 30 вересня 2016 року, тому вона підлягає стягненню в дохід державного бюджету як надміру перерахована сума щомісячної адресної допомоги.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 6 червня 2017 року, ухваленим у складі судді Чернобривко Л. Б., позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь УПСЗН Лисичанської міської ради надміру перераховану суму щомісячної адресної грошової допомоги у розмірі 8 037,74 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що чоловік відповідача володіє житловим приміщенням, розташованим у регіоні, іншому ніж тимчасово окупована територія України, районі проведення антитерористичної операції та населеному пункті, що розташований на лінії зіткнення, що є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги. Суд першої інстанції вказав, що відповідач надала недостовірні відомості, тому безпідставно отримувала грошову допомогу, яку у добровільному порядку не повернула.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 27 вересня 2017 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, скасовано рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 6 червня 2017 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що райони проведення антитерористичної операції чітко визначені діючими на час виникнення спірних правовідносин розпорядженнями Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 2 грудня 2015 року № 1275-р; житлове приміщення, яке належить члену сім`ї відповідача, знаходиться в селищі міського типу Тошківка Попаснянського району Луганської області, що включено до зазначеного переліку. Вказавши, що відповідач правильно зазначила в заяві про відсутність у будь-кого із членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, апеляційний суд дійшов висновку про правомірне отримання нею адресної допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року УПСЗН Лисичанської міської ради подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду Луганської області 27 вересня 2017 року і залишити в силі рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 6 червня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про те, що райони проведення антитерористичної операції визначені діючими на час виникнення спірних правовідносин розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 2 грудня 2015 року № 1275-р, оскілки вказані розпорядження не діють у реальному часі, а лише визначають населені пункти, у яких здійснювалась антитерористична операція.
Заявник вказує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р
від 7 листопада 2014 року, чинним на час звернення ОСОБА_1 із заявою
до УПСЗН Лисичанської міської ради, затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в якому відсутнє селище міського типу Тошківка Попаснянського району Луганської області.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга УПСЗН Лисичанської міської ради до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла 24жовтня 2017 року.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 12 листопада
2014 року має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме з міста Первомайськ до міста Лисичанськ, що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньої переміщеної особи від 12 листопада 2014 року № 924000321, виданою УПСЗН Лисичанської міської ради.
Зі змісту вказаної довідки суди встановили, що у ОСОБА_1 або у будь-кого із членів сім`ї у володінні житлового приміщення не має.
На підставі заяви від 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 призначена грошова допомога відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 1 жовтня 2014 року.
Суди встановили, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входить її чоловік
ОСОБА_2 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 69037645
від 27 вересня 2016 року суди встановили, що за ОСОБА_2 14 вересня
2010 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
З довідки УПСЗН Лисичанської міської ради № 1944 від 13 березня 2017 року суди встановили, що ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу
в сумі 8 037,74 грн як переміщеній особі на проживання.
Рішенням УПСЗН Лисичанської міської ради № 608218 від 7 жовтня 2016 року
ОСОБА_1 зобов`язано відшкодувати надмірно виплачену допомогу переміщеним особам на проживання в сумі 8 037,74 грн.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги УПСЗН Лисичанської міської ради на рішення апеляційного суду Луганської області від 27 вересня 2017 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого
2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" і від цієї дати на території України розпочато проведення антитерористичної операції.
Частиною другою статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
Згідно з частиною першою цієї статті періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 7 жовтня 2014 року Донецька і Луганська області визначені районами проведення антитерористичної операції з 7 квітня 2014 року.
Відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кабінету Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
30 жовтня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого селище міського типу Тошківка включено до вказаного переліку (пункт 9).
Дію розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року без зазначення підстав.
2 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого селище міського типу Тошківка Попаснянського району Луганської області включено до вказаного переліку (пункт 12).
На час розгляду судами попередніх інстанцій селище міського типу Тошківка Попаснянського району Луганської області не виключене з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 1 жовтня 2014 року, визначено механізм надання відповідної щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у редакції Порядку на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
У період, протягом якого ОСОБА_1 отримувала адресну допомогу, редакція Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, неодноразово змінювалася.
Пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у редакції від 23 жовтня 2014 року визначалися випадки, коли грошова допомога не призначається, зокрема у разі, якщо будь-хто з членів сім`ї внутрішньо переміщеної особи має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
У вказаній редакції Порядок діяв до 24 квітня 2015 року.
Згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 212
від 31 березня 2015 року, відповідно до пункту 6 Порядку грошова допомога не призначається, якщо будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
Постановою № 257 від 8 квітня 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505", що набрала чинності 15 травня 2015 року, у назві та тексті Порядку слова "територія України та райони проведення антитерористичної операції" в усіх відмінках замінені словами "територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення" у відповідному відмінку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 370 від 31 травня 2017 року внесено зміни до пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно з якими грошова допомога не призначається, якщо будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції), має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що адресна допомога для покриття витрат на проживання виплачувалася ОСОБА_1 до вересня 2016 року, тобто до внесення змін до пункту 6 Порядку, згідно з якими особа втрачає право на отримання допомоги, якщо будь-кому з членів її сім`ї на праві власності належить житло, розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
Встановивши, що чоловік відповідача - ОСОБА_2 є власником квартири, розташованої у селищі міського типу Тошківка Попаснянського району Луганської області, яке не виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 виплачених як адресна допомога грошових коштів у розмірі 8 037,74 грн, оскільки ця допомога нараховувалась відповідачу відповідно до вимог чинного законодавства.
Касаційний суд відхиляє доводи заявника по те, що при вирішенні справи судам належало керуватися Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 2 грудня 2015 року.
Належність внутрішньо переміщеній особі або членам її сім`ї житла у населеному пункті на підконтрольній органам державної влади України території стало підставою для відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 370 від 31 травня 2017 року і внесення відповідних змін до пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
До прийняття цієї постанови з`ясуванню підлягало, чи належить особі або членам її сім`ї житло у регіонах, які не відносяться до тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та лінії зіткнення.
За таких обставин доводи заявника про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання адресної допомоги є помилковими.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 квітня
2019 року у справі № 265/3712/17 (провадження № 61-30318св18), від 27 червня 2019 року у справі № 265/3625/17 (провадження № 61-26528св18) та
від 25 вересня 2019 року у справі № 415/2147/17 (провадження № 61-33295св18).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої
статті 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.