Постанова
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 6-27/2006
провадження № 61-1729св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
зацікавлені особи: Бердянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі судді Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення її чоловіка - ОСОБА_4 померлим.
Заява мотивована тим, що 14 листопада 2001 року її чоловік разом із сином - ОСОБА_5 вийшли на човні в Азовське море на рибалку і пропали безвісті за обставин, які загрожували смертю і дають підстави вважати, що вони потонули.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд оголосити ОСОБА_4 померлим 14 листопада 2001 року .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2002 року у складі судді Пшеничного І. А. заяву ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_4 померлим задоволено.
Оголошено ОСОБА_4 померлим 14 листопада 2001 року.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2006 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2002 року задоволено.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2002 року скасовано.
Справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2006 року у складі судді Крамаренка А. І. заяву ОСОБА_1, зацікавлені особи: Бердянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про оголошення ОСОБА_4 померлим задоволено.
Оголошено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 03 серпня 2020 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2006 року.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2006 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вказані ОСОБА_3 причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для звернення з апеляційною скаргою принаймні з січня 2019 року з огляду на отримання копії рішення в грудні 2018 року її адвокатом.
При цьому апеляційний суд вважав, що строк на апеляційне оскарження необхідно відраховувати не з моменту отримання копії рішення адвокатом Дженчако І. Г. - 14 липня 2020 року, а з моменту отримання цих копій адвокатом Железняком В. С. - 21 грудня 2018 року, оскільки за всіма діями, здійсненими адвокатом в інтересах клієнта, вважається, що набувачем таких послуг та процесуальних прав є саме клієнт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що лише у липні 2020 року вона дізналася про ухвалення рішення Бердянським міськрайонним судом Запорізької області від 27 листопада 2006 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стверджує, що отримала копію зазначеного рішення 14 липня 2020 року через представника - адвоката Дженчако І. Г. При цьому вказує, що судом не було залучено її до участі у справі, хоча вона була зацікавленою особою після смерті доньки - ОСОБА_1 .
Про отримання адвокатом Железняком В. С. 18 грудня 2018 року копії вказаного рішення їй не було відомо.
Вважає, що апеляційний суд порушив норми процесуального права та не застосував положення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_3 зазначає те, що апеляційний суд незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження, не врахувавши доводів поважності причин пропуску строку. Вважає, що копію оскаржуваного судового рішення районного суду вона отримала тільки 14 липня 2020 року через свого представника, тому апеляційний суд повинен був поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду. Вважає, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки доводам, наведеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2020 року причини пропуску ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2006 року визнані неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для направлення до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із викладенням інших поважних причин його пропуску, надання доказів на підтвердження дійсної дати отримання судового рішення та підтвердження правонаступництва.
04 січня 2021 року на виконання вимог ухвали Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2020 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2006 року, у якій зазначила, що у грудні 2018 року до адвоката Железняка В. С. звернувся її сусід - ОСОБА_6, який діяв як її представник на підставі нотаріально посвідченої довіреності від її імені, з наданням йому права на оформлення документів щодо спадщини після смерті ОСОБА_1 .
При цьому 2018 році вона не знала і не могла знати, що адвокат Железняк В. С. отримав копії вказаних судових рішень, надавши суду ордер про надання їй правової допомоги
На підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_3 до заяви додано довідку адвоката Железняка В. С. від 28 грудня 2020 року, у якій зазначено, що 21 грудня 2018 року ним було отримано копії рішення суддів для ознайомлення. Участі у судових засіданнях він не брав у зв`язку з відсутністю договору про надання правничої допомоги в Бердянському міськрайонному суду (не була проведена оплата). Також повідомив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 отримані ним копії рішень не забирали.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_3 причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, зокрема статті 358 ЦПК України.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги щодо підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд обґрунтовано визнав причини пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження, врахувавши, що доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наявними матеріалами справи, а також практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення судами принципу юридичної визначеності.
Колегія суддів вважає, що наявна у матеріалах справи довідка адвоката Железняка В. С. не спростовує обізнаність ОСОБА_3 про наявність оскаржуваного нею рішення районного суду.
При цьому посилання адвоката Железняка В. С. щодо невиконання доручення ОСОБА_3 та не передачі їй копії оскаржуваного рішення є голослівними та не підтверджені іншими доказами.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року, "Перетяка та Шереметьев проти України" від 21 грудня 2010 року).
Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, а посилання касаційної скарги на те, що заявник отримав копію оскаржуваного судового рішення лише 14 липня 2020 року не спростовує той факт, що про його існування йому було відомо значно раніше та, у разі належної реалізації своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, він мав можливість подати апеляційну скаргу у строк, визначений цивільним процесуальним законодавством.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд перевірив наявність випадків, за яких можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та не встановив таких підстав.
З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції,то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду