Постанова
Іменем України
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 761/11253/19
провадження № 61-10729св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",
третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку, а також компенсації втрати частини заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовому якому просив стягнути з Державного підприємства "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"(далі - ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації") на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 661,42 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 202 919 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 434,75 грн.
11 листопада 2019 року, позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 661,42 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 1 286 945,40 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 660,77 грн, а також судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 28 грудня 2009 року по 11 травня 2010 року позивач працював на ДП"Запорізький науково-виробничий центр" на посаді генерального директора. Разом з тим, у день звільнення позивача, 11 травня 2010 року та наступного дня, відповідач жодним чином не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні, як того вимагає законодавство та не провів розрахунку при звільненні.
За вказаних обставин, а також посилаючись на положення статей 115 - 117, 237-1, 233 КЗпП України, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 661,42 грн.
Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 1 286 945,40 грн.
Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 660,77 грн.
Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь держави судовий збір в розмірі 11 141,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що роботодавець допустив порушення трудових прав позивача у сфері трудових відносин, внаслідок чого позивач бувпозбавлений можливості своєчасно отримувати оплату за свою працю та використовувати її для задоволення життєво необхідних власних потреб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду, ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019року скасовано та ухваленонове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 3 793,67 грн, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 793,67 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалено компенсувати за рахунок держави ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" за платіжним дорученням № 1 від 27 січня 2020 року судовий збір в сумі 14 791,70 грн.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати в сумі 9 661,42 грн, оскільки з наданого відповідачем розрахунку вбачається, що після утримання всіх обов`язкових платежів до сплати залишилась заробітна плата в сумі 3 793,67 грн, яка була повернута до держбюджету.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення за статтею 117 КЗпП України за час затримки розрахунку при звільненні суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 3 793,67 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Києва.
10 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги бухгалтерську довідку надану відповідачем, оскільки довідка не містить обовʼязкових реквізитів та не може слугувати належним та допустимим доказом у розумінні норм ЦПК України. Єдиним офіційним документом, який зазначає про розмір нарахованої та не виплаченої позивачу заробітної плати є довідка надана відповідачем за № 02/2643 від 21 вересня 2018 року.
Також зазначав, що після звільнення позивача з посади та оформлення відповідачем банківських та бухгалтерських документів про депонування заробітної плати за травень 2010 року, на які як на докази посилається відповідач, у ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" протягом трьох років числилась депонована заробітна плата на загальну суму 7 107,41 грн.
Також відповідачем у судовому процесі не було надано жодних бухгалтерських та/або банківських документів, які свідчили б про готовність та намір виплатити ОСОБА_1 належних при звільненні сум, в тому числі заробітної плати.
Щодо застосування принципу співмірності та пропорційності при визначенні розміру середнього заробітку, що має сплатити відповідач за час затримки розрахунку при звільненні зазначав, що апеляційним судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином не були досліджені всі обставини, а відтак не було встановлено фактичних обставин справи за яких у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, наявність вини у діях відповідача щодо невиплати всіх належних сум при звільненні працівника, а також того із чим була пов`язана тривалість періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" зокрема вказувало, що наданий розрахунок у бухгалтерській довідці на дату звільнення позивача 20 травня 2010 року відповідає дійсності на правильному розрахунку відповідно до законодавства з урахуванням всіх обов`язкових платежів, а доводи позивача та наданий розрахунок є помилковим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки позивач не взяв до уваги при розрахунку ряд інших факторів, які впливають на розрахунок, таких як оподаткування додаткових благ у не грошовій формі на проходження свого навчання.
Позивач, знаючи про належну йому суму заробітної плати, з вимогою до підприємства щодо розрахунку з ним по заробітній платі не звертався протягом майже десяти років та не повідомляв свої реквізити для розрахунку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 грудня 2009 року позивач працював на ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на посаді генерального директора та 11 травня 2010 року був звільнений із займаної посади на підставі наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 250-к.
В день звільнення позивача відповідач не провів з ним розрахунок по заробітній платі в сумі 9 661,42 грн, що підтверджується довідкою відповідача № 02/2643 від 21 вересня 2018 року.
Відповідачем при наданні відзиву на позовну заяву було надано розрахунок при звільненні ОСОБА_1 20 травня 2010 року (т. 1 а. с. 84), відповідно до якого позивачу було нараховано 10 001,42 грн. 18 травня 2010 року відповідно до видаткового касового ордеру ОСОБА_1 отримано аванс в сумі 3 500 грн (т. 1 а. с. 85). Після утримання всіх обов`язкових платежів, до сплати залишилися заробітна плата в сумі 3 793,67 грн (т. 1 а. с. 84, 86), яка була повернута до Держбюджету (т. 1 а. с. 87 - 90).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені підпунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.