Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 278/2221/19
провадження № 61-2845св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Пилипчуком Ігорем Дмитровичем, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 жовтня 2019 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай) у реформованому колективному сільськогосподарському підприємстві "Глибочицьке" с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області після смерті баби ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 .
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2, яка за життя була членом колективного сільськогосподарського підприємства "Глибочицьке" (далі - КСП "Глибочицьке") та включена до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), проте не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла дочка спадкодавця та її мати ОСОБА_3, яка проживала разом із спадкодавцем до дня її смерті.
Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, вона (позивачка) звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Посилаючись на те, що позбавлена можливості успадкувати після смерті бабусі та матері права на земельну частку (пай), просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 08 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю наявності у позивача права на спадщину на земельну частку (пай) реформованого КСП "Глибочицьке" с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 жовтня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що право на земельну частку (пай), яке позивач просить визнати за нею у порядку спадкування, спадкодавець за життя не набув, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипчук І. Д. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
В процесі паювання ОСОБА_2 була включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, але не встигла отримати правовстановлюючий документ у зв`язку із смертю. Відсутня вина спадкодавця що було зволікання з боку державних органів з передачею у власність частки (паю) і її "правомірні очікування" отримати земельну частку (пай) так і не були досягнуті за час життя.
Чинне законодавство не містить обмеження у часі щодо витребування членами КСП належних їм, відповідно до законодавства, земельних часток (паїв), а припис щодо розподілу ділянок між членами КСП в рівних частках є майновим інтересом, майном в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Житомирського районного суду Житомирської області справу № 278/2221/19 за позовом ОСОБА_1 до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу № 278/2221/19 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка за життя була членом КСП "Глибочицьке".
Згідно з довідкою виконкому Глибочицької сільської ради від 22 січня 2019 року на час смерті ОСОБА_2 разом із нею і в період шести місяців після її смерті проживала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 її донька ОСОБА_3 .
ОСОБА_3, яка є матір`ю ОСОБА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті матері позивачка звернулася до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Силіної Н. В. для отримання свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Глибочицьке", однак отримала відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивачка посилалась на те, що є спадкоємцем майна після смерті бабусі ОСОБА_2, яка за життя була членом КСП "Глибочицьке" та була включена до списку громадян, що мають право на земельну частку (пай), однак не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), у зв`язку з чим просила визнати за нею це право у судовому порядку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, поданої адвокатом Пилипчуком І. Д., на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2020 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частин четвертої та п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.
Частиною першою статті 529 ЦК Української РСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, у рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акту на право колективної власності на землю і, відповідно, для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року в справі № 394/328/17 (провадження № 61-37965св18) зроблено висновок, що "член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай)".
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй на праві власності майно.
Відповідно до довідки виконкому Глибочицької сільської ради від 22 січня 2019 року на час смерті ОСОБА_2 разом із нею і в період шести місяців після її смерті проживала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 її донька ОСОБА_3 .
Таким чином, мати позивачки є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.
Після смерті матері спадщину прийняла позивачка, оскільки у шестимісячний строк після смерті спадкодавця звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підтвердження права спадкодавця ОСОБА_2 на земельну частку (пай) посилалась на включення її баби до уточненого списку громадян, членів КСП "Глибочицьке" с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області, які мають право на земельну частку (пай).
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, виходячи з того, що право на земельну частку (пай), яке позивач просить встановити за нею у порядку спадкування, спадкодавець за життя не набула. Зокрема, суд зазначив, що позивачка не довела, що право, яке вона просить визнати за нею у порядку спадкування, її баба як спадкодавець не набула за життя, оскільки включена до уточненого списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), який датований після смерті спадкодавця, тобто, поза межами її цивільної дієздатності.
Водночас поза межами апеляційного перегляду залишились обставини, що мають значення для вирішення справи, а саме: чи видавався КСП "Глибочицьке" державний акт на право колективної власності на земельні ділянки, чи була ОСОБА_2 членом КСП на момент видачі державного акту та чи включена до списку членів КСП, що мають право на земельну частку (пай), з врахуванням того, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Наведене свідчить про те, що апеляційний суд на порушення вимог процесуального закону не встановив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та передчасно залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким позивачці відмовлено в позові.
Формальний підхід до вирішення справи та ухвалення судового рішення за відсутності встановлених судом фактичних обставин справи суперечить фундаментальним принципам цивільного судочинства, та не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законних та справедливих рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду.
В силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку з огляду на положення статті 400 ЦПК України.