Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 205/3700/18
провадження № 61-19010св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуДніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:
Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради, в якому просила визнати договір між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року відповідач є замовником на будівлю виробничо-складських нежитлових приміщень (літ. Ш-1), загальною площею 655,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію. На виконання цих вимог рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21 липня 2011 року № 5/14 затверджено новий Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська. Проте відповідачем не виконано вимог, визначених указаним Законом та Порядком, оскільки ОСОБА_1 не звернулася до Департаменту економіки та комунального майна для укладення відповідного договору про пайову участь. Листом від 24 листопада 2017 року за № 10/15-717 відповідача повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1, для ознайомлення та підписання. Лист повернуто за закінченням терміну зберігання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня
2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними у повному обсязі. Позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, ким саме здійснено вперше будівництво за адресою: АДРЕСА_1, літ. Ш-1, оскільки первинна технічна інвентаризація цілісного майнового комплексу,
у тому числі будівлі літ. Ш-1, проведена 05 грудня 2001 року за замовленням
КВП "Дніпропетровський комбайновий завод", тобто до набуття позивачем права власності на вказану будівлю.
Позивачу про порушення свого права стало відомо 29 грудня 2014 року під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівлі виробничо-складських нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, а до суду з цим позовом він звернувся лише 31 травня 2018 року, тобто зі спливом позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що дату укладення договору про пайову участь, який Дніпровська міська рада просить визнати укладеним з ОСОБА_1, позивач запропонував - 2018 рік, проте ОСОБА_1 згідно з укладеними договорами купівлі-продажу від 29 жовтня 2014 року на час звернення Дніпровської міської ради у травні 2018 року до суду з позовною заявою у цій справі вже не була власником зазначеного об`єкту нерухомого майна. Підстави для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради щодо визнання укладеним з відповідачем ОСОБА_1 договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста з датою його укладення - 2018 рік, і в тій редакції, на яку посилається позивач в своїй позовній заяві, відсутні.
Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", однак недоведеність позовних вимог є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні та застосування строків позовної давності можливе лише за умови наявності правових підстав для задоволення позову, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також необґрунтованість і незаконність оскарженого судового рішення, не надання судом правильної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, просила скасувати постанову апеляційного суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дніпровської міської ради
у повному обсязі; стягнути на користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що відповідач з 29 жовтня 2014 року та на час звернення Дніпровської міської ради у травні 2018 року до суду з позовними вимогами у даній справі не є власником спірного об`єкту нерухомого майна. Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з дня його опублікування
12 березня 2011 року, безпосередньо зв`язує обов`язок укладання договору пайової участі із замовником забудови, а не із зареєстрованими власниками об`єкту будівництва. Суд апеляційної інстанції не спростував того факту, що на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
22 червня 2012 року, яке набрало законної сили, замовником будівельних робіт на об`єкті будівництва, яка мала намір щодо забудови території, вважається відповідач. Тому саме відповідач є особою, щодо якої законом установлено обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Будівництво об`єкту "Фактичне розміщення будівлі виробничо- складських нежитлових приміщень" по АДРЕСА_1 є завершеним, об`єкт - готовим до експлуатації; однак
в порушення вимог законодавства України відповідач не взяв участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору.
Позивач відповідно до норм законодавства здійснив розрахунок величини пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури населеного пункту. Договір між позивачем та відповідачем про пайову участь замовника на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра
є типовим; його укладання не суперечить чинному законодавству та рішенню Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Апеляційний суд встановив, що рішенням Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю виробничо-складських нежитлових приміщень (Літ. Ш-1), загальною площею 655,3 кв. м, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1, без додаткового прийняття
в експлуатацію (с. 229, т. 1).
Вказаним судовим рішенням установлено, що 21 квітня 2001 року між Колективним (народним) виробничим підприємством "Дніпропетровський комбайновий завод" та ОСОБА_1 укладено договір дольової участі
в будівництві, за умовами якого сторони об`єднали свої зусилля для досягнення спільної господарської мети спільного проектування, будівництва і подальшої експлуатації об`єкта - будівлі виробничо-складських нежитлових приміщень (Літ.Ш-1), загальною площею 655,3 кв. м, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, загальною площею 45,20 га, належить позивачу на підставі державного акта на право користування землею, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області. В результаті проведеної самовільної реконструкції, перепланування та зміни функціонального призначення з`явилась будівля виробничо-складських нежитлових приміщень (Літ. Ш-1), загальною площею 655,3 кв. м, яка складається з: 1 - виробничого приміщення, загальною площею 438,8 кв. м; 2 - складу, загальною площею 151,6 кв. м; 3 - складу, загальною площею 15,3 кв. м; 4 - складу, загальною площею 49,6 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 . Після проведення Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради технічної інвентаризації цей об`єкт нерухомого майна відображений у технічному паспорті від 15 червня
2012 року як такий, якому змінено функціональне призначення та який вимагає вирішення питання щодо прийняття його в експлуатацію.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14 затверджено "Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська" (далі - Порядок № 5/14), згідно з пунктом 2.6 якого величина пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації фінансово-економічним департаментом Дніпровської міської ради (надалі-департамент) звернення замовника (забудовника) про укладання договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість об`єкта, з техніко-економічними показниками, погодженими з постійною комісією міської ради
з питань соціально-економічного розвитку, бюджету і фінансів; величина пайової участі визначається у договорі, укладеному між Дніпропетровською міською радою, в особі департаменту, та замовником (забудовником); договір про пайову участь укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації департаментом звернення замовника (забудовника) про його укладання.
Відповідно до договорів купівлі-продажу від 29 жовтня 2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., ОСОБА_1 продала вказане нерухоме майно
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 1/3 частині кожній (а. с. 48, 49, 97 - 100, 103 - 106, т. 1). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власниками по 1/3 частині вказаного нерухомого майна з 29 жовтня 2014 року є ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а. с. 101, 107, 113, т. 1).
Із відповіді КП "ДМБТІ" ДОР від 08 лютого 2019 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, первинна технічна інвентаризація цілісного майнового комплексу, у тому числі будівлі літ. Ш-1, проведена 05 грудня
2001 року за замовленням КВП "Дніпропетровський комбайновий завод". Вперше окремо будівлю літ. Ш-1 КП "ДМБТІ" ДОР проінвентаризовано
22 березня 2005 року. Вдруге технічну інвентаризацію будівлі літ. Ш-1 проведено 10 березня 2009 року. Технічною інвентаризацією встановлено, що будівля літ. Ш-1, загальною площею 655,3 кв. м підлягає введенню в експлуатацію, узаконенню, з позначкою "зміна цільового призначення" (а. с. 200, т. 1).
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 грудня 2014 року № 153/59 надано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівлі виробничо-складських нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 (а. с. 121, т. 1).
Згідно з частинами першою, другою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник,який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У пункті 4 частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва
в експлуатацію (частина дев`ята статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі
№ 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18) вказано, що: "договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частина дев`ята статті 40 зазначеного Закону). Враховуючи вказане, відповідач як замовник будівництва багатоквартирного житлового будинку мала обов`язок до реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації укласти договір про пайову участь. Згідно з частинами другою, третьою та дев`ятою статті 40 зазначеного Закону обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва. Визначений частиною дев`ятою статті 40 Закону строк тривалістю у п`ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов`язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов`язку, прямо передбаченого чинним законодавством. Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь після такої реєстрації".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19 (провадження № 12-40гс20) Велика Палата Верховного Суду вказано, що "на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим.
… враховуючи те, що примірник сертифіката від 18 квітня 2012 року про прийняття об`єкта в експлуатацію відповідач направив Виконкому 27 квітня 2012 року, а звернення до суду з цим позовом відбулося лише у червні
2019 року, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що про введення об`єкту будівництва
в експлуатацію позивачу було відомо з 27 квітня 2012 року, і саме з цього часу слід обраховувати перебіг позовної давності щодо вимог про укладення договору. Суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України, встановивши факт звернення до суду
з цим позовом лише у червні 2019 року, тобто поза межами загальної позовної давності у три роки, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, тоді як перебіг позовної давності за позовними вимогами про визнання укладеним договору про пайову участь почався 27 квітня 2012 року. Правильним
є висновок судів попередніх інстанцій про те, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску, не може бути підставою для висновку про незастосування визначеної у статті 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин. Перебіг позовної давності до вимог про визнання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним починається з дати, коли орган місцевого самоврядування довідався чи мав довідатися про те, що об`єкт введено в експлуатацію, але договір про пайову участь не укладено".
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами першою - другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав за для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради, оскільки відповідач не є власником нерухомого майна на 2018 рік, тобто на дату запропонованої редакції договору про пайову участь; не врахував, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2012 року саме за ОСОБА_1 визнано право власності на будівлю виробничо-складських нежитлових приміщень (Літ. Ш-1), загальною площею 655,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без додаткового прийняття в експлуатацію, тобто як на новостворене майно; відмовляючи у задоволені позову до ОСОБА_1 не встановив, хто
є замовником відповідного будівництва (особою або особами, зобов`язаними укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту); не врахував, що окремі помилки мотивувальної частини судового рішення не є підставою для його скасування, а зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини (стаття 376 ЦПК України).
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.