Постанова
Іменем України
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 686/32005/19
провадження № 61-9032св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Хмельницької області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року у складі судді Продан Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 серпня 2017 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Комонюком С. М. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42017200010003016 у зв`язку з відсутністю складу злочину.
Ухвалою слідчого судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року постанову старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Комонюка С. М. від 30 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42017200010003016 скасовано.
Внаслідок закриття кримінального провадження йому завдано моральної шкоди, зокрема він зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування через відчуття невизначеності, що викликало у нього почуття душевного болю, змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.
Окрім того, внаслідок винесення незаконної постанови слідчим слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Комонюком С. М. порушено його права на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади, право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади держави Україна, право знати про закінчення досудового розслідування, право на честь і гідність та інші немайнові права, у зв`язку з чим просив суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 1 000 000 000 грн моральної шкоди.
Йому також завдано і майнову шкоду у розмірі 40 020,00 грн, яка полягає у витратах власного часу на отримання постанови, написання процесуальних документів, участі в судових засіданнях, витратах на проїзд, папір, фарбу картриджа, електроенергію.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між ухваленням судового рішення та настанням шкоди, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому майнової шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдані збитки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № № 686/20012/18, 554/49/18, 638/6944/16-ц, 638/17403/15-ц, 638/1892/16-ц, 638/12068/16-ц, 638/12259/16, 641/2476/17, 607/14606/17, 461/4824/17, 646/1591/18, 750/6330/17, 464/3789/17, 638/12259/16, 638/6944/16-ц, 450/1547/18, 450/3315/18 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлю встановлення фактичних обставин справи, оскільки судом не досліджено зібрані у справі докази, відхилено клопотання про дослідження доказів, встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Відповідно до положень статті 1174 ЦК України він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його прав, внаслідок неправомірної, недобросовісної та некваліфікованої діяльності працівників органу прокуратури. Він не зобов`язаний доводити факт заподіяння йому шкоди, оскільки відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити саме заподіювач такої шкоди.
Суди також не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження понесення ним судових витрат, зокрема квиткам на проїзд до суду та витраченого особистого часу на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
Прокуратура Хмельницької області подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області справу № 686/32005/19 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що за результатами проведеного розслідування 30 серпня 2017 року старший слідчий слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Комонюк С. М. виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017200010003016 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 365, частиною першою статті 367 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях судді Хмельницького міськрайонного суду Бурки С. В. складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року постанову старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Комонюка С. М. від 30 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42017200010003016 скасовано з підстав порушення слідчим вимог статей 9, 91, 92, 94 КПК України.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач просив захистити його права у зв`язку із протиправними діями слідчого відділу прокуратури Хмельницької області при здійсненні ним своїх повноважень, внаслідок яких йому було завдано майнової та моральної шкоди, посилаючись, зокрема на статтю 56 Конституції України, статтю 1174 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 є посилання нанеправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № № 686/20012/18, 554/49/18, 638/6944/16-ц, 638/17403/15-ц, 638/1892/16-ц, 638/12068/16-ц, 638/12259/16, 641/2476/17, 607/14606/17, 461/4824/17, 646/1591/18, 750/6330/17, 464/3789/17, 638/12259/16, 638/6944/16-ц, 450/1547/18, 450/3315/18 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України); на порушення норм процесуального права, що унеможливлю встановлення фактичних обставин справи, оскільки судом не досліджено зібрані у справі докази, відхилено клопотання про дослідження доказів, встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що "шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)".
У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що "застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування".
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установивши, що позивач не довів у встановленому законом порядку факт завдання прокуратурою Хмельницької області моральної шкоди, а саме наявності протиправних дій чи бездіяльності її посадових осіб і причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою моральною шкодою, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права зроблений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 243/5118/19 (провадження № 61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі № 686/22462/18 (провадження № 17648св19), від 31 липня 2019 року в справі № 686/22133/18 (провадження № 10591св19).
Обґрунтованим є також висновок судів попередніх інстанцій, що вимоги про відшкодування майнової шкоди є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.
Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не застосували практику Верховного Суду у цій категорії справ, а саме не врахували висновки, викладені у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки у наведених справах судами встановлено факт заподіяння заявникам моральної шкоди внаслідок неправомірних рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, тобто встановлено усі складові елементи правопорушення, сукупність яких згідно закону є підставою для відповідальності заподіювача за завдану моральну шкоду.
Проте, у цій справі суди попередніх інстанцій не встановили факту заподіяння позивачу моральної шкоди. Судами зроблено висновок про те, що за встановленими фактичними обставинами сам факт винесення слідчим суддею ухвали про скасування постанови про закриття кримінального провадження є не достатнім для застосування наслідків цивільно-правового характеру делікту.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, оскільки не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а має значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів, для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою. Отже, саме по собі постановлення слідчим суддею ухвал не є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності та відшкодування шкоди.
У справі, яка є предметом перегляду, суди попередніх інстанцій, відмовили у задоволені позову з підстав недоведеності, що діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду.
Доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанції, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга не містить аргументів на спростування правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування норм матеріального та процесуального права. Висновки судів є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).