Постанова
Іменем України
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 473/4262/19
провадження № 61-8783св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду в складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О. від 13 травня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду позов до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що 01 липня 2019 року позивача було прийнято на посаду заступника директора філії "Центр з будівництва та ремонту колій" АТ "Укрзалізниця" на підставі укладеного між сторонами трудового договору № 143-2019 строком на один рік з 03 липня 2019 року до 02 липня 2020 року. 29 серпня 2019 року його було затримано працівниками правоохоронних органів та повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2019 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком два місці, а ухвалою від 03 вересня 2019 року відсторонено від займаної посади до 30 жовтня 2019 року. 07 вересня 2019 року до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді застави. 09 вересня 2019 року він через представника звернувся до відповідача з вимогою надання документів щодо його призначення на посаду та звільнення. 25 вересня 2019 року отримав відповідь разом з наказом про звільнення за згодою сторін від 29 серпня 2019 року № 1743/ос.
Посилаючись у позові на те, що його волевиявлення на звільнення не було, оскільки він заяву про звільнення не писав та ніякої угоди не існувало, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ про його звільнення від 29 серпня 2019 року № 1743/ос, поновити його на посаді заступника директора філії "Центр з будівництва та ремонту колій" АТ "Укрзалізниця" з 29 серпня 2019 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення АТ "Укрзалізниця" № 1746/ос від 29 серпня 2019 року. ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора філії "Центр з будівництва та ремонту колій" АТ "Укрзалізниця" з 30 серпня 2019 року. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня по 01 листопада 2019 року в сумі 109 687,50 грн з утриманням обов`язкових платежів та судовий збір в сумі 1 865,30 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що на день прийняття оскаржуваного наказу про звільнення у ОСОБА_1 не було волевиявлення на звільнення за угодою сторін. Особисто він заяву про звільнення не подавав, дати на заяві про звільнення не зазначено, а отже наказ про звільнення є незаконним, а тому вимоги позивача є обгрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено обставин незаконності його звільнення відповідачем, зокрема вчинення останнім відносно нього фізичного, психологічного тиску або примусу, а тому відсутні правові підстави для поновлення його на роботі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2020 року, у якій заявник просить скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 404/3049\15-ц, постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 296/3039/17, постанові Верховного Суду від 26червня 2019 року у справі № 711/10770/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2020 року на адресу Верховного Суду від АТ "Укрзалізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін. Зазначає, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду відсутність його волевиявлення на звільнення у момент видачі оскаржуваного наказу.
Узагальнені доводи відповіді на відзив
У вересні 2020 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив АТ "Укрзалізниця", у якій заявник зазначає, що підтримує свою касаційну скаргу та просить її задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 473/4262/19 з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 01 липня 2019 року ОСОБА_1 уклав з АТ "Укрзалізниця" трудовий договір про виконання обов`язків заступника директора філії "Центр з будівництва та ремонту колії" заступника директора філії "Центр з будівництва та ремонту колії" АТ "Укрзалізниця" за переведенням строком з 03 липня 2019 року по 02 липня 2020 року.
Відповідно до пункту 7.3 вказаного договору він може бути припинений, зокрема, за угодою сторін.
29 серпня 2019 року АТ "Укрзалізниця" зареєстровано у реєстраційно-контрольній картці вхідного документа № ЦЦУП-12/2242 заяву ОСОБА_1 про звільнення у зв`язку з сімейними обставинами відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Представнику позивача 23 вересня 2019 року було надіслано копію наказу про звільнення ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року № 1743/ос. Указане відправлення було ним отримано 25 вересня 2019 року.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1