ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 280/2788/20
адміністративне провадження № К/9901/4681/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його адвокатом Коваленком Володимиром Васильовичем,
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.)
у справі №280/2788/20
за позовом ОСОБА_1
до військової частини 3033 Національної гвардії України
про стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахунку при звільненні.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини 3033 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахунку при звільненні.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Коваленка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі №280/2788/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3033 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахунку при звільненні повернуто скаржникові.
4. У поданій касаційній скарзі Коваленко В.В. із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і повернути справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
5. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
6. Повертаючи апеляційну скаргу Коваленко В.В. у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади (судовий чи правоохоронний орган), а конкретна назва такого органу, зокрема, суду. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №9901/847/18.
7. Оскільки ордер, який додано до апеляційної скарги, не містив назви конкретного судового органу, у якому надається правова допомога, зокрема Третього апеляційного адміністративного суду, то цей суд дійшов висновку, що апеляційна скаргу підписана особою, яка не надала суду оформлений належним чином документ про своє право підписувати апеляційну скаргу від імені скаржника, а тому повернув таку апеляційну скаргу.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Коваленко В.В. у своїй касаційній скарзі зазначає, що при оформленні ордеру на правову допомогу діяла правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 14 листопада 2019 року в справі №910/1669/19, де Верховний Суд дійшов висновку, відповідно до якого, вказівка в ордері в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" про те, що правова допомога надається у будь-яких судах України є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.
9. Наполягає на помилковості висновків суду апеляційної інстанції, оскільки в ордері зазначено не абстрактний орган, а "апеляційна інстанція", до якої відноситься Третій апеляційний адміністративний суд.
10. Тому зазначення в ордері, на переконання автора касаційної скарги, "прийняття участі у Запорізькому окружному адміністративному суді, апеляційній, касаційній інстанції у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахунку при звільненні", не суперечить чинному законодавству і надає право адвокату подавати апеляційній та касаційні скарги в інтересах клієнта.
11. У відзиві військової частини 3033 Національної гвардії України на касаційну скаргу Коваленка В.В. відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, тому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.
12. Звертає увагу, що в разі надання адвокатом правової допомоги в суді, ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу. При цьому відповідач посилається, зокрема, на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 5 червня 2019 року (справа №9901/847/18), 3 липня 2019 року (справа №9901/939/18).
13. Оскільки касаційну скаргу від імені відповідача підписано адвокатом, повноваження якого на здійснення представництва належним чином не підтверджені, наявні підстави для повернення скарги особі, яка її подала, вважає автор відзиву на касаційну скаргу.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
15. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
16. На стадії касаційного провадження спірним є питання наявності/відсутності у адвоката Коваленка В.В. належним чином оформленого документу, який посвідчує його повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 в Третьому апеляційному адміністративному суді.
17. Як убачається з матеріалів справи та зазначалось, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Коваленка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1, повернуто скаржникові.
18. Посилаючись на позицію, викладена в ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2018 року у справі №9901/847/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №9901/847/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади (судовий чи правоохоронний орган), а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
19. Натомість, ордер, який додано до апеляційної скарги, не містить назви конкретного судового органу, у якому надається правова допомога, зокрема, Третього апеляційного адміністративного суду. В ордері серії АР №1004942 в графі "назва органу, у якому надається правова допомога", зазначено "в/ч3033, Запорізькому окружному адміністративному суді, апеляційній, касаційній інстанції у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахунку при звільненні".
20. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не надала суду оформлений належним чином документ про своє право її підписувати, що й стало підставою для повернення апеляційної скарги.
21. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
22. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
23. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України).
24. Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
25. Частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
26. Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
27. Відповідно до підпункту 12.4 пункту 12 зазначеного Положення ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
28. Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, в ордері серії АР №1004942 від 14 квітня 2020 року в графі "назва органу, у якому надається правова допомога", зазначено "в/ч3033, Запорізькому окружному адміністративному суді, апеляційній, касаційній інстанції у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахунку при звільненні".
29. За таких обставин та їх правового регулювання, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у Коваленка В.В. повноважень на підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 є надмірно формалізованим. Графа "Назва органу, в якому надається правова допомога" в ордері серії АР №1004942 від 14 квітня 2020 року містить посилання на суд апеляційної інстанції, що є достатнім для висновку про повноваження адвоката Коваленка В.В. як представника позивача, в тому числі в Третьому апеляційному адміністративному суді.
30. Аналогічного висновку за схожих фактичних обставин справи дійшов Верховний Суд у справі №460/1726/19 (постанова від 9 жовтня 2020 року).
31. Водночас посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №9901/847/18 є помилковим, з огляду на таке.
32. В зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема, в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога". Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду.
33. Такий висновок зроблено у правовідносинах, за змістом яких, у ордері на надання правової допомоги, який був доданий до позовної заяви, підписаної адвокатом, у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" було зазначено: "В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування".
34. Натомість в ордері серії АР №1004942 від 14 квітня 2020 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Коваленком В.В., як зазначалось раніше, в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" вказано: "в/ч3033, Запорізькому окружному адміністративному суді, апеляційній, касаційній інстанції…".
35. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом цієї норми висновок Верховного Суду повинен стосуватися застосування тих же норм права у подібних правовідносинах.
36. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на неподібність правовідносин у цій справі та в справі №9901/847/18 та безпідставно, в порушення норми частини п`ятої статті 242 КАС, послався на висновок Великої Палати Верховного Суду.
37. Окремо варто також звернути увагу й на дещо різне нормативне регулювання спірних правовідносин у порівнюваних справах. Так у справі, що розглядається, вимоги до ордеру визначені Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, яке затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41. В той час як у справі №9901/847/18 на спірні правовідносини поширювало свою дію чинне на той час Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене Рішенням Ради адвокатів України 17.12.2012 №36.
38. Зазначені Положення висувають різні вимоги до заповнення графи "Назва органу, в якому надається правова допомога", на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув та внаслідок чого дійшов помилкових висновків.
39. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
40. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
41. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
42. У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
43. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
44. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
45. Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
46. При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
47. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
48. У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про наявність/відсутність у представника позивача повноваження представляти інтереси останнього, занадто формально підійшов до оцінки обставин, що позбавило позивача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
49. Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи, то вона підлягає скасуванню.
50. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
51. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
52. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд