ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа №820/2856/17
адміністративне провадження №К/9901/3720/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №820/2856/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя Дюкарєва С.В.. судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі також ГУ ДФС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2017 №19/2030-1303/17.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 адміністративний позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач оскаржив його у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №820/2856/17.
Ухвалою суду від 19.04.2021 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 20.04.2021.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права. Як зазначає позивач, транспортний податок, об`єкт оподаткування яким (стаття 267 Податкового кодексу України) було змінено Законом України №1791-VIII від 21.12.2016 та який встановлено 22.02.2017 Рішенням Харківської міської ради 7 скликання №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", яке відповідно до пункту 4 набрало чинності з 01.03.2017, практично не може бути визнаний обов`язковим до сплати у 2017 році, адже місцева рада прийняла і офіційно оприлюднила рішення №542/17 після 15.06.2017. На підставі викладеного, позивач дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону України №1791-VIII від 21.12.2016) з метою оподаткування транспортним податком, за яким об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, не може мати місце у 2017 році. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У свою чергу, відповідачем подано відзив на касаційну скаргу. Податковий орган вказує, що у спірних правовідносинах обов`язок зі сплати транспортного податку був встановлений ще положеннями Закону України від 28.12.2014 №71-VIII та існував відповідно з дати набрання чинності нормативно-правовим актом і платник податків мав бути обізнаний з зазначеними обставинами. Крім того, норми Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, Закону України від 24.12.2015 №909-VIII, Закону України від 21.12.2016 №1797-VIII та приписи статті 267 Податкового кодексу України неконституційними не визнані, не скасовані, дії не втратили, а відтак є чинними. Також, відповідач звертає увагу на незмінність розміру податкового обов`язку у спірних правовідносинах, який згідно з Законами України від 28.12.2014 №71-VIII, від 24.12.2015 №909-VIII, від 21.12.2016 №1797-VIII дорівнював 25000грн. З урахуванням викладеного. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач є власником транспортного засобу марки "LEXUS", модель "LX570", об`єм двигуна 5663 куб.см., номерний знак НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 №19/2030-1303/17, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00грн.
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону України №1791-VІІІ від 21.12.2016) з метою оподаткування транспортним податком, за яким об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, не може мати місце у 2017 році.
Судом зазначено, що відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на 2017 рік, хоча податковий період, а саме 2017 рік, не закінчився. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, визначаючи позивачу суму податкового зобов`язання за весь 2017 рік та зобов`язуючи позивача сплатити зазначену суму, ще до закінчення 2017 року, тобто на майбутнє, в даному випадку діяв всупереч встановлених норм чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погодилась. Суд апеляційної інстанції постанову, якою позов задоволено, скасував, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з набранням чинності положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України №1791-VІІІ від 21.12.2016 та рішенням органу місцевого самоврядування щодо об`єкта оподаткування, власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку. Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення податкового зобов`язання з транспортного податку у 2017 році з урахуванням змін, внесених до об`єкта оподаткування, та про обов`язок платників податку щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України викладено в новій редакції.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з положеннями пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст.267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що з набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України №1791-VІІІ від 21.12.2016 щодо об`єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
Постановою Кабінету Міністрів України за №66 від 18.02.2016 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком (далі - Методика).
Згідно з пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
За пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.
В силу пункт 11 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів.
Згідно з пунктом 12 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі, коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункти 13, 14 Методики).
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2017 становить 3200 гривень.
Таким чином, враховуючи норми Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", середньоринкова вартість автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) станом на 1 січня податкового (звітного) року, на 2017 рік, повинна становити 1ʼ 200ʼ 000 гривень.
З матеріалів справи слідує, що відповідно розрахунку вартості транспортного, середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу марки "LEXUS", модель "LX570", об`єм двигуна 5,7 куб. см., 2013 року випуску становить 1ʼ656ʼ 796,68грн., тобто більше 375 розмірів мінімальної заробітної плати, а отже автомобіль позивача є об`єктом оподаткування відповідно до чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, з урахуванням приписів статті 267 ПК України, вказаний транспортний засіб є об`єктом оподаткування транспортним податком.
Як вважав позивач та погодився суд першої інстанції, застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України (в редакції Закону України №1791-VІІІ від 21.12.2016 року) з метою оподаткування транспортним податком, за яким об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, не може мати місце у 2017 році.
Апеляційний суд висловив правомірну позицію, що такі висновки є помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього кодексу.
21.01.2015 Харківською міською радою на 36-й сесії шостого скликання прийнято рішення №1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким встановлено на території м.Харкова податок на майно, який, зокрема, складається з транспортного податку.
Рішенням Харківської міської ради 7 скликання від 13.01.2016 №112/16 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", пункт 3.1 розділу 3 викладено в такій редакції: "Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Вказане рішення ради набрало чинності з дня його опублікування і застосовується з 01.01.2016.
Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" відповідно до Податкового кодексу України, на підставі статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада встановила на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори, зокрема податок на майно, який складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" № 1791-VІІІ від 20.12.2016 року встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 123, підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пунктом 12.5 статті 12 ПК України вимоги щодо оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), не поширюються на прийняті органом місцевого самоврядування на виконання закону України №1791-VІІІ від 20.12.2016 рішення про встановлення місцевих податків на 2017 рік.
Таким чином, з набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України №1791-VІІІ від 21.12.2016 та рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" щодо об`єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення податкового зобов`язання з транспортного податку у 2017 році з урахуванням змін, внесених до об`єкта оподаткування, та про обов`язок платників податку щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
У касаційній скарзі позивач наголошує про дотримання принципу стабільності, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України та зазначає, що транспортний податок не може бути визнаний обов`язковим до сплати у 2017 році, адже місцева рада прийняла і офіційно оприлюднила рішення після 15.06.2017.
Касаційний суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 (справа №825/1496/17) викладена правова позиція щодо застосування принципу стабільності, співвідношення приватних і публічних інтересів, висновки стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків чи зборів або внесення змін до них.
Позивачем в якості підстави для задоволення позовних вимог як у позові, так і в апеляційній та касаційній скаргах, доводиться порушення податковим органом положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України - принципу стабільності податкового законодавства. Однак цей принцип скерований (орієнтований на) органам законодавчої влади, а у випадку передбаченому пунктом 4.4 статті 4 Кодексу - органам місцевого самоврядування, з метою дотримання певного порядку внесення змін до будь-яких елементів податків.
Згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч пункту 4.1.9 Податкового кодексу України вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 Кодексу встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -