ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 804/6512/17
адміністративне провадження № К/9901/29303/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя: Прудник С.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 ( головуючий суддя: Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі №804/6512/17 за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р.Г., Прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р. Г., Прокуратури Дніпропетровської області, в якому просив:
визнати надану інформацію від 26.09.2017 за № 18-468 вих17 у частині зазначення розміру загального заробітку 28347,84 грн, відсотка та суми надбавки за вислугу років (40 % - 2292,00 грн ) такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090;
визнати дії начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р.Г. при наданні інформації від 26.09.2017 за № 18-468 вих17 такими, що суперечать вимогам Закону України "Про звернення громадян";
зобов`язати Прокуратуру Дніпропетровської області надати позивачу інформацію із зазначенням розміру загального заробітку, відсотка та суми надбавки за вислугу років з урахуванням вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернення позивача до прокуратури).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2017, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018, у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 26.02.2018), у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд ухвалою від 02.03.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
02.04.2018 від Прокуратури Дніпропетровської області надійшов відзив на касаційну скаргу.
10.04.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2020 задоволено заяви суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. про самовідвід, беручи до увагу, що рішенням зборів суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 14.01.2019 №1 визначено спеціалізацію суддів судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, та зазначаючи про віднесення даної категорії справ до спеціалізації Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
В порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2021 прийнято зазначену справу до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що надана позивачу інформація від 26.09.2017 за № 18-468вих17 у частині зазначення розміру загального заробітку 28347,84 грн, відсотка та суми надбавки за вислугу років (40 % - 2292,00 грн) є такою, що не відповідає статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090, а дії начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р.Г. такими, що порушують вимоги Закону України "Про звернення громадян", "Про прокуратуру", постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090, у частині зазначення суми надбавки за вислугу років у розмірі 40% - 2292,00 грн.
За позицією позивача, при наявності стажу понад 35 років, на час звернення за інформацією розмір щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам становить 50%.
В свою чергу відповідач зазначав, що визначення позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу є неправомірним, оскільки при звільненні позивача з органів прокуратури за власним бажанням з посади прокурора відділу, відповідно до пункту 3 Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам прокуратури та про їх медичне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 425 (що діяв до 09.12.2015 ) максимальний розмір надбавки за вислугу років становив 40% посадового окладу (стаж роботи - понад 25 років), отже, на час виходу позивача на пенсію максимальним розміром надбавки за вислугу років було визначено 40% посадового окладу.
Також відповідач наполягав на безпідставності застосування до спірних правовідносин норм постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, якою затверджено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури, оскільки відповідно до пункту 2 дія цього Порядку поширюється на прокурорів, які проходять службу в органах прокуратури на відповідних посадах та не регулює відносини з прокурорськими працівниками, які вийшли на пенсію.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.09.2013 був звільнений з органів прокуратури Дніпропетровської області за власним бажанням з посади прокурора відділу.
12.09.2017 позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області з метою отримання довідки про розмір заробітної плати прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.
На звернення позивача 26.09.2017 за № 18-468 вих.17 за підписом начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р.Г. позивачу було надано відповідь про те, що розмір нарахованого місячного заробітку прокурора відділу (відповідає посаді з якої вийшов на пенсію) станом на час звернення становить 28347,84 грн, який складається з посадового окладу прокурора відділу - 5730,00 грн, класного чину - 2400,00 грн, надбавки за вислуги років (40%) - 2292,00 грн, надбавки за особливо важливу роботу (70%) - 7295,40 грн, премії (60%) - 10630,44 грн.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що встановленні обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що стаж роботи позивача складає понад 35 років, на час виходу позивача на пенсію максимальний розмір надбавки за вислугу років становив 40 % посадового окладу при стажі роботі понад 25 років.
Позивач вважає, що на час звернення за інформацією, при наявності стажу понад 35 років, надбавки за вислугу років прокурорам становить 50%.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
За позицією суду першої інстанції, оскільки з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" Кабінетом Міністрів України зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури", не внесено, а Законами України про Державний бюджет України на 2015 та 2017 роки видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено, прокуратура Дніпропетровської області, як розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для нарахування заробітної плати та нарахування пенсійних виплат, поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції та додатково зазначив, що при визначенні розміру вислуги років, у спірному періоді, застосовувалися положення постанови КМУ №505 від 31.05.2012 (із зміна та доповненнями), відповідно до якої службовцям, іншим працівникам органів прокуратури (крім тих, що визначені у пунктах 3 і 4 цього Порядку) щомісячна надбавка за вислугу років обчислюється у відсотках посадового окладу залежно від періоду проходження служби (стажу роботи), до якого зараховується лише час роботи в органах прокуратури, при наявності стажу понад 25 років розмір надбавки, у відсотках посадового окладу становить 40%.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про подання позову як до службової особи (начальника відділу Гіляки Р.Г.) так і до юридичної особи (прокуратури Дніпропетровської області), та вважає, що представник за довіреністю Деркач І.П. є неналежним представником.
Скаржник стверджує, що фактично суди самостійно здійснили підміну предмета спору та навели мотиви щодо правильності зазначення в інформації від 26.09.2017 за №18-468 вих17 розміру посадового окладу, а не надбавки за вислуги років. Вважає, що суди мотивували законність відповіді від 26.09.2017 в тій частині, в якій її не оскаржував.
За позицією позивача, рішення судів попередніх інстанцій щодо інформації про спірний розмір надбавки за вислугу років жодним чином не мотивовано.
Також наполягає, що надана інформація суперечить вимогам статей 15,19 Закону України "Про звернення громадян" щодо об`єктивної та всебічної перевірки заяви, а також роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення.
В свою чергу, у відзиві на касаційну скаргу Прокуратура Дніпропетровської області зазначає про надання позивачу обґрунтованої інформації про розмір заробітної плати та вважає твердження ОСОБА_1 про неправомірність дій прокуратури помилковими.
У надісланій відповіді на відзив, позивач вважає доводи Прокуратури Дніпропетровської області безпідставними.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі" ( далі - Закон № 460-IX), Верховний Суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України (тут і надалі в редакції на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено право кожної особи в порядку, в