ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/13460/19
адміністративне провадження № К/9901/26707/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Нове житло" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П., Федотова І.В. у справі №640/13460/19 за позовом Приватного підприємства "Фірма "Нове житло" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Приватне підприємство "Фірма "Нове житло" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.02.2017 №0004261410 та від 18.04.2017 №0014172200.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.02.2017 №0004261410 та від 18.04.2017 №0014172200.
2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким провадження у справі - закрито.
3. Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи установлено, у період з 26 грудня 2016 року по 17 січня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Фірма "Нове житло" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24 січня 2017 року №12/10-36/14-04/32885032.
3.1. Відповідно до висновків Акту перевірки, ПП "Фірма "Нове житло" допущено порушення вимог пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8402960,00 грн, в т.ч. за листопад 2015 року на суму 4143852,00 грн, за грудень 2015 року на суму 1088667,00 грн, за січень 2016 року на суму 350,00 грн, за квітень 2016 року на суму 3170091 грн та зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2016 року в сумі 374650,00 грн.
3.2. На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 09 лютого 2017 року №0004261410, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 374650,00 грн;
- від 09 лютого 2017 року №0004251410, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 10503700,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 8402960,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 2100740,00 грн.
3.3. За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 11 квітня 2017 року №7561/6/99-99-11-01-01-25 скасувала податкові повідомлення-рішення відповідача від 09 лютого 2017 року №0004251410, №0004261410 в частині збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 4495313,00 грн по взаємовідносинах із Міністерством внутрішніх справ України, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
3.4. На підставі Акту перевірки та рішення Державної фіскальної служби України від 11 квітня 2017 року №7561/6/99-99-11-01-01-25 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2017 року №0014172200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 4884558,75 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 3907647,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 976911,75 грн.
3.5. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції інстанцій виходив з їх обгрунтованості. При цьому зазначив, що підстави позову в адміністративній справі №810/1585/17 та в даній адміністративній справі №640/13460/19 є різними.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що у справі №810/1585/17 судом вже було досліджено питання правомірності визначення розміру ринкової вартості та ціни майнових прав на квартири, що є підставою позову у даній справі. Таким чином, оскільки наявна постанова суду, яка набрала законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Приватне підприємство "Фірма "Нове житло", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
5.1. Підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 4 частини 1 статті 328 КАС України та зазначив, що норма права була застосована апеляційним судом без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
5.2. Скаржник вказує також, що судом апеляційної інстанції тотожність підстав позову встановлювалась не на підставі порівняння позовних заяв, а на підставі відзиву на апеляційну скаргу та постанови суду касаційної інстанції від 18.12.2019 у справі №810/1585/17. При цьому, на переконання скаржника, підстави позову містяться саме у позовній заяві, тому у випадку сумнівів з приводу наявності або відсутності тотожності підстав позову, суд повинен був встановлювати вказану обставину шляхом порівняння змісту позовних вимог, викладених у тексті позовної заяви, чого судом апеляційної інстанції зроблено не було.
5.3. Крім цього, апеляційним судом залишено поза увагою, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не володіла процесуальної правосуб`єктністю на вчинення вказаної дії, натомість провадження у справі було відкрито.
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що є законною та обгрунтованою.
7. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 вказану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 22.04.2021.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. Статтею 5 КАС України регламентовано право на звернення до суду і способи судового захисту та установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
10. За змістом частини 2 указаної статті, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. Відповідно до частин 1-2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
12. У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
13. Тобто, однією з підстав для закриття провадження у справі може бути, зокрема, наявність таких, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
14. Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі виходив з наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 1 статті 238 КАС України та вказав про існування судового рішення, яке набрало законної сили у справі №810/1585/17 у рамках спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. При цьому, зазначив, що у справі №810/1585/17 судом було досліджено питання правомірності визначення розміру ринкової вартості та ціни майнових прав на квартири, що є підставою позову в даній справі.
15. Колегія суддів вказує на передчасність такого висновку, оскільки судом апеляційної інстанції не надано оцінки тій обставині, як наявність між справами №640/13460/19 та №810/1585/17 різних підстав та обгрунтувань позову та предмету спору.
16. Як установлено судом з матеріалів справи, яка розглядається, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги підставою позову зазначав, що відповідач, як суб`єкт владних поноважень, не надав доказів на підтвердження дотримання передбаченої законом процедури з питань визначення вартості одного квадратного метру об`єкту нерухомості, вартості майнових прав на квартири на день прийняття рішення про проведення оцінки, вартості майнових прав, якою підтверджено ринкову вартість майнових прав у розмірі, взятому за основу донарахувань податкових зобов`язань, викладених податковим органом в Акті перевірки та оскаржуваних податкових-повідомленнях-рішеннях.
17. У свою чергу, у справі №810/1585/17 між тими ж сторонами про скасування податкових повідомлень-рішень, підставою позовних вимог було те, що відповідачем при визначенні бази оподаткування по проведеним операціям, ОСОБА_1, якого відповідач вважав пов`язаною особою, неправомірно застосована договірна ціна по іншим договорам, а не договірна вартість по договору з безпосереднім покупцем, як це передбачено ст. 188 Податкового кодексу України.
18. Отже, Суд зазначає, що позовні вимоги, що були предметом розгляду у справі №810/1585/17, були обґрунтовані іншими, відмінними від наведених в позовній заяві, що є предметом розгляду цієї справи, підставами.
19. При цьому, колегія суддів наголошує, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №640/5563/19).
20. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
21. Водночас, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норми закону позивач просить про захист свого права.
22. Судова колегія враховує, що згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
23. При цьому, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.
24. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
25. При цьому, згідно з частиною першою статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
26. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
27. Таким чином, враховуючи законодавчо встановлений обов`язок вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, суд апеляційної інстанції повинен був дослідити позовну заяву разом з наданими позивачем доказами та надати їм відповідну оцінку в порядку, передбаченому статтею 90 КАС України у іншій справі, яка на його думку, є тотожною справі, яка розглядається.
28. Натомість, апеляційний суд вказаних норм процесуального права не врахував, що дає підстави для висновку про недотримання судом принципу змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи.
29. Поряд з цим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи касаційної скарги про те, що апеляційну скаргу від відповідача було підписано особою, яка не володіла процесуальної правосуб`єктністю на вчинення вказаної дії, натомість провадження у справі було відкрито.
30. Так, відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
31. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року №1401-VIII.
32. 02 червня 2016 року за №1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту).
33. Водночас, пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
34. За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
35. Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
36. З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
37. Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
38. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст.87 Цивільного кодексу України).
39. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
40. Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") .
41. Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону).
42. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
43. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
44. Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
45. Однак, матеріали справи не містять доказів надання суду апеляційної інстанції доказів щодо належного уповноваження ОСОБА_2 на вчинення будь-яких процесуальних дій від податкового органу у розумінні статті 59 КАС України.
46. Указані порушення процесуального закону також залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, чим порушено вимоги процесуального законодавства.
47. За правилами частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
48. З огляду на наведене, зважаючи на допущені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства, касаційна скарга Приватного підприємства "Фірма "Нове житло" підлягає задоволення, а постанова суду апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.
49. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -