ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 810/1927/16
адміністративне провадження № К/9901/30995/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/1927/16
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про стягнення коштів,
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Я. В. Горобцова) від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. Е. Мацедонська, І. О. Лічевецький, В. П. Мельничук) від 24 січня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі - позивач або ТОВ "Васт-Транс") до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 1 або ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач 2 або ГУ ДКСУ у Київській області), у якому позивач, з урахуванням уточнюючої заяви, просило:
- зобов`язати Києво-Святошинську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості у розмірі 119 702,00 грн. з податку на додану вартість за червень 2015 року;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрушки, вулиця Лісна, будинок 1, ідентифікаційний код: 30367782) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 17 серпня 2015 року по 06 червня 2016 року у розмірі 25 842 гривні 38 копійок.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем разом із податкової декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахування до бюджету у розмірі 119 702,00 грн. Після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті не вчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість. Враховуючи те, що контролюючим органом за результатами перевірки позивача не направлено до органів казначейської служби висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету, позивач просить суд зобов`язати податковий орган подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості у розмірі 119 702,00 грн. та стягнути пеню.
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позов задоволено.
Зобов`язано ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми у розмірі 119 702,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрушки, вулиця Лісна, будинок 1, ідентифікаційний код: 30367782) за червень 2015 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрушки, вулиця Лісна, будинок 1, ідентифікаційний код: 30367782) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за червень 2015 року за період з 17 серпня 2015 року по 12 вересня 2016 року у розмірі 32 108,10 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 08 лютого 2017 року відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 1, встановлено 10-дений строк з дня отримання цієї ухвали для подання заперечень на касаційну скаргу.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 01 березня 2018 року касаційну скаргу відповідача 1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 810/1927/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
10. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року № 2245/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
13. Письмового заперечення або відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України / Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 липня 2015 року позивачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подано податкову декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період червень 2015 року, додаток 3 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)" та додаток 4 до податкової декларації з ПДВ "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)", згідно якої заявлено про бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку суми в розмірі 119 702,00 грн.
15. Відповідно до квитанції № 2 податкову декларацію ТОВ "Васт-Транс" за червень 2015 року разом з вказаними додатками було прийнято ДПІ у Києво-Святошинському районі 20 липня 2015 року о 14:31:47 та зареєстровано за №9153322886.
16. 06 серпня 2015 року відповідачем винесено повідомлення № 9152/10/10-13-15-01, відповідно до якого позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України.
17. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 у справі № 810/5343/15 за позовом ТОВ "Васт-Транс" до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, визнано протиправним та скасовано повідомлення від 06 серпня 2015 року № 9152/10/10-13-15-01.
18. Зазначене судове рішення набрало законної сили 26 квітня 2016 року в силу вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року).
19. Висновок щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області до ГУ ДКС України у Київській області не надавався, сума ПДВ у розмірі 119 702,00 грн. не відшкодовувалась.
20. Не погоджуючись з такими діями відповідача, та вважаючи, що зазначені дії призвели до порушення чинного законодавства України позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та достовірність розрахунку заявленої ним до відшкодування суми підтверджено постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі № 810/5343/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, проте, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у визначений законодавством строк не подало до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а отже наявні підстави для зобов`язання відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості у розмірі 119 702,00 грн. з ПДВ за червень 2015 року, а також стягнення суми пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі
23. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам заперечення на адміністративний позов, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
24. Зокрема зазначає, що відсутні підстави для перерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування за спірний період, оскільки податковим органом не було надано Головному управлінню Державного казначейства України у Київській області висновок щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування, тому немає підстав для стягнення пені. Додатково звертає увагу на те, що позивачем обраний не вірний спосіб захисту своїх прав, так позивач просить суд стягнути з державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджету з відшкодування ПДВ.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
29. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
30. Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок № 39).
31. Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків та відповідно до п.200.1 вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
32. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
33. Пунктом 200.10 статті 200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
34. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).
35. Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
36. Пунктами 6, 7 Порядку № 39 передбачено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом:
трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість..
37. Відповідно до пункту 9 вищезазначеного Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:
трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
38. У справі, що розглядається, суди встановили, що податкове повідомлення-рішення органу державної податкової служби, якими позивачу було зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили 26 квітня 2016 року. Однак, податковим органом не надано висновку до казначейства для здійснення бюджетного відшкодування.
39. Згідно пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
40. Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
41. Пунктом 200.18 статті 200 ПК України передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.
Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
42. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 ПК України та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пункту 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
43. Відтак, вірними є висновки судів попередніх інстанцій що у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області наявний обов`язок подання до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у визначений законодавством строк, який всупереч наведеним вище нормам виконано не було, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми у розмірі 119 702,00 грн. за червень 2015 року, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.
44. При цьому, невиконання цього вказаного обов`язку спричинило порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.
45. Суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного статтею 200 ПК України строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на суму якої нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
46. Отже, оскільки сума податку на додану вартість, на яку позивач має право, у встановлені ПК України строки йому не відшкодована, вона набули статусу заборгованості бюджету, на яку, відповідно до наведених вище приписів ПК України, нараховується пеня.
47. За такого правового регламентування та з огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на день розгляду справи судом першої інстанції позивач не отримав відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 119702,00 грн., приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ, вірність розрахунків суду першої інстанції та відсутність заперечень з боку апелянта щодо здійсненого розрахунку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення на його користь суми пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ, з Державного бюджету України за період з 17 серпня 2015 року по день винесення судом першої інстанції постанови у даній справі у розмірі 32 108,10 грн.
48. Водночас, касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 200 ПК України, жодних обґрунтувань в спростування здійснених судами висновків відповідач не навів.
49. Твердження скаржника щодо невірного обрання позивачем способу захисту своїх прав в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Васт Транс" заборгованості з бюджетного відшкодування з ПДВ є безпідставними, оскільки позивачем, з урахуванням заяви № 99 від 08 серпня 2016 року, заявлено вимогу саме зобов`язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області відповідний висновок із зазначенням суми у розмірі 119 702,00 грн. з ПДВ за червень 2015 року та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню.
50. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що посилання контролюючого органу про неможливість бюджетного відшкодування суми ПДВ через не підтвердження спірної суми бюджетного відшкодування є необґрунтованими, оскільки недотримання вимог вказаного Порядку з боку відповідача (на різних рівнях) стосовно неотримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ не повинно порушувати права та інтереси платника податків.
51. З урахуванням викладеного, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не спростованими доводами касаційної скарги.
52. У свою чергу, доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів заперечення проти адміністративного позову, апеляційної скарги, яким надано оцінку судами попередніх інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
53. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
54. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
55. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
56. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд