ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 815/341/17
адміністративне провадження № К/9901/32618/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 815/341/17
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест, ЛТД" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,
за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: М. М. Кравченко) від 13 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Л. Є. Зуєва, О. А. Шевчук, А. Г. Федусик) від 19 квітня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвест, ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Укрінвест, ЛТД") звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби та з урахуванням уточнень до позову просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 листопада 2016 року № 100270001/2016/000534/1, № 100270001/2016/000533/1, № 100270001/2016/000529/1, від 15 листопада 2016 року № 100270001/2016/000543/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09 листопада 2016 року № 100270001/2016/00744, № 100270001/2016/00743, № 100270001/2016/00739, від 15 листопада 2016 року № 100270001/2016/00753.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органом доходів і зборів було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями. Застосування резервного методу визначення митної вартості товарів у прийнятих спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів та оформлення на їх підставі карток відмови у митному оформленні товарів під час подання декларантом додаткових декларацій є необґрунтованим, безпідставним та таким, що порушує послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного частини третьої статті 57 Митного кодексу України, з урахуванням відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 16 травня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено 10-дений строк з дня отримання цієї ухвали для подання заперечень на касаційну скаргу.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 02 березня 2018 року касаційну скаргу відповідача на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі № 815/341/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
10. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року № 2303/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
13. Письмового заперечення або відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України / Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Укрінвест, ЛТД" за відсутності точних відомостей для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД відповідно до положень статті 260 Митного кодексу України здійснило митне оформлення поставленого товару по зовнішньоекономічним контрактам (договорам) "синтетичні полотна…" за тимчасовими митними деклараціями від 27 вересня 2016 року № 100270001/2016/270838, № 100270001/2016/270842, від 28 вересня 2016 року № 100270001/2016/270934, від 06 жовтня 2016 року № 100270001/2016/271911 із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати товари (8 %).
15. За вказаними тимчасовими митними деклараціями товар "синтетичні полотна…" після проведення митного контролю і митного оформлення (у т.ч. контролю правильності визначення митної вартості товарів) було випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю (2,2 дол. США/кг), встановленою за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору.
16. З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів, посадовими особами Київської міської митниці ДФС були відібрані проби (зразки) товару.
17. Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертних висновків СЛЕД від 11 жовтня 2016 року № 142005703-0648, від 24 жовтня 2016 року № 142005703-0691, від 13 жовтня 2016 року № 142005703-0657, від 09 листопада 2016 року № 142005703-0746 та у відповідності до положень статті 260, 261 Митного кодексу України ТОВ "Укрінвест, ЛТД" подало органу доходів і зборів додаткові декларації, що містять точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД, а саме: від 09 листопада 2016 року № 100270001/2016/275214, № 100270001/2016/275212, № 100270001/2016/275213, від 15 листопада 2016 року № 100270001/2016/275679.
18. Не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товарів, митним органом були прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів, за якими органом доходів і зборів визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу: від 09 листопада 2016 року № 100270001/2016/000534/1, № 100270001/2016/000533/1, № 100270001/2016/000529/1, від 15 листопада 2016 року № 100270001/2016/000543/1, та відмовлено у прийнятті вказаних додаткових декларацій шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09 листопада 2016 року № 100270001/2016/00744, № 100270001/2016/00743, № 100270001/2016/00739, від 15 листопада 2016 року № 100270001/2016/00753.
19. Не погоджуючись з такими діями відповідача, та вважаючи, що зазначені дії призвели до порушення чинного законодавства України позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки під час митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не затребувались, тому сумнівів органу доходів і зборів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах не виникало, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості.
21. Таким чином, з урахуванням зазначеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картки відмови з порушенням послідовності обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного частиною третьою статті 57 Митного кодексу України, та за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
22. Щодо встановлення митницею невідповідності заявленої митної вартості та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
23. При цьому, судами зазначено, що у поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. А тому, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів, визначене за ціною договору.
24. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про те, що під час митного оформлення товарів декларантом надані всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів, у відповідності до положень частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір, рахунок фактуру (інвойс), товаросупровідні документи, страховий документ та експертні висновки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі
26. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам заперечення на адміністративний позов, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.