ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 805/3809/16-а
адміністративне провадження № К/9901/35814/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/3809/16-а
за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року за № 0009204000,
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду (суддя: В. О. Кірієнко) від 13 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. В. Гайдар, Л. А. Василенко, І. А. Васильєва) від 14 березня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 вересня 2016 року № 0009204000 на суму 20000 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю та необґрунтованістю прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки факт продажу товару за ціною, нижчою від встановленої мінімальної відпускної ціни, та факт продажу товару, за ціною, вищою від встановленої максимальної роздрібної ціни не відповідає дійсності та не підтверджено належним чином.
3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, у позові відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 03 квітня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, запропоновано у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали подати заперечення на касаційну скаргу.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 07 березня 2018 року касаційну скаргу позивача на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 805/3809/16-а (склад колегії суддів: Васильєва І. А. - головуючий суддя, Пасічник С. С., Юрченко В. П.).
10. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2018 року задоволено заяву судді Васильєвої І. А. про самовідвід у цій справі.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року № 566/0/78-18 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 24 травня 2018 року ухвали № К/9901/35814/18 про відведення судді-доповідача Васильєвої І. А. від розгляду матеріалів касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2018 року, визначено склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року прийнято до провадження касаційну скаргу позивача.
14. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року № 2302/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
16. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд e попередньому судовому засіданні.
17. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
18. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, включений до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
19. 31 серпня 2016 року відповідачем на підставі наказу від 31 серпня 2016 року № 416 проведена фактична перевірка магазину бару, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої відповідачем складено акт від 31 серпня 2016 року № 256/05-15-40-2414906137, яким встановлено порушення, а саме - продаж позивачем споживачеві 0,2 літри горілки "Зелена марка Особлива Кедрова", 40% оборотів спирту, імпортер ТОВ "Прем`єр Дистрибюшен компані" за ціною 7 грн. 50 коп. за 0,1 літр, що є меншою, чим встановлено постановою Кабінету міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30 жовтня 2008 року № 957. Також встановлено продаж однієї пачки сигарет "ЛД Амбер" за ціною 16 грн. 50 коп., що є більшою від встановленої виробником або імпортером максимальної роздрібної ціни (ціна на пачці вказана 15 грн. 24 коп.) Ціна продажу такої пачки цигарок у роздріб, з урахуванням акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів не повинна бути більшою ніж 16 грн.
20. За висновками акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рiшення від 12 вересня 2016 року № 0009204000, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за кодом платежу 21081103 на суму 20000 грн. на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та абзацу 13, 14 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР за порушення статті 11-1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № № 481/95) та пункту 2 постанови Кабінету міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30 жовтня 2008 року № 957.
21. Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення податкового органу прийнято з порушенням норм чинного законодавства позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи містяться пояснення стажера позивача ОСОБА_3, в яких вона підтвердила факт реалізації споживачеві 0,2 літри горілки "Зелена марка Особлива Кедрова", 40% оборотів спирту, імпортер ТОВ "Прем`єр Дистрибюшен компані" за ціною 7 грн. 50 коп. за 0,1 літр та продаж однієї пачки сигарет "ЛД Амбер" за ціною 16 грн. 50 коп. Як зазначила стажерка, чек вона не бачила, оскільки в цей час здійснювалась поставка товару в магазин та була велика черга, а тому даний факт спростовує доводи позивача щодо відсутності належних доказів щодо реалізації вищенаведених товарів в магазині барі, де він здійснює господарську діяльність.
23. При цьому, судами зазначено, що штрафні санкції за виявлені порушення застосовуються лише до суб`єктів господарювання, незалежно від наявності або відсутності у нього оформлених (неоформлених) працівників.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
25. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
26. Зокрема зазначено, що при проведені перевірки присутній не був. У час проведення перевірки відбулось приймання товару та біля прилавку знаходилась ОСОБА_3, яка не перебувала та не перебуває з позивачем в трудових відносинах. Вона не є продавцем і не мала продавати будь-які товари. У магазині де відбулась фактична перевірка встановлений реєстратор розрахункових операцій і при продажу любого товару споживачеві видається касовий чек.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
31. За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
32. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
33. Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
34. Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
35. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
36. Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
37. З аналізу вказаної правової норми слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
38. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31 серпня 2016 року відповідачем був прийнятий наказ № 416 про проведення фактичної перевірки позивача, посилання на який вказано у акті перевірки від 31 серпня 2016 року № 256/05-15-40-2414906137. Також, як зазначав відповідач, 31 серпня 2016 року відповідачем вручено стажеру позивача ОСОБА_3 направлення на перевірку № 331 та 330.
40. Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі- Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
41. Відповідно до статті 1 цього Закону мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
42. Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР визначено, що право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надане Кабінету Міністрів України.
43. Положеннями статті 11-1 Закону № 481/95-ВР визначено, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України. Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати. Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
44. На виконання положень частини 10 статті 18 Закону № 481/95-ВР Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 жовтня 2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (далі - Постанова КМУ № 957).
45. Відповідно до постанови КМУ № 957 мінімальна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту, що застосовується з 01 вересня 2015 року складає 274 грн. 50 коп., отже мінімальна ціна за 0,1 літрів 40-відсоткового спирту складає 10 грн. 98 коп.
46. Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
47. За приписами абзацу 13 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.
48. Відповідно до абзацу 14 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.
49. Надаючи оцінку обставинам справи в частині допущення позивачем вищезазначених порушень, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що податковим органом встановлено факт реалізації споживачеві 0,2 літри горілки "Зелена марка Особлива Кедрова", 40% оборотів спирту, імпортер ТОВ "Прем`єр Дистрибюшен компані" за ціною 7 грн. 50 коп. за 0,1 літр, що є меншою, чим встановлено Постановою КМУ № 957 та продаж однієї пачки сигарет "ЛД Амбер" за ціною 16 грн. 50 коп., що є більшою від встановленої виробником або імпортером максимальної роздрібної ціни (ціна на пачці вказана 15 гривень 24 копійки). Ціна продажу такої пачки цигарок у роздріб, з урахуванням акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів не повинна бути більшою ніж 16 грн.
50. Верховний Суд вважає правильними висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що встановлені контролюючим органом порушення відповідає розміру застосованих до позивача штрафів, оскільки правопорушення підтверджується письмовими поясненнями стажера позивача ОСОБА_3, в яких вона підтвердила факт реалізації споживачеві 0,2 літри горілки "Зелена марка Особлива Кедрова", 40% оборотів спирту, імпортер ТОВ "Прем`єр Дистрибюшен компані" за ціною 7 грн. 50 коп. за 0,1 літр та продаж однієї пачки сигарет "ЛД Амбер" за ціною 16 грн. 50 коп. Як зазначила стажерка, чек вона не бачила, оскільки в цей час здійснювалась поставка товару в магазин та була велика черга.
51. Суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій з тим, що вказаний вище факт спростовує доводи позивача щодо відсутності належних доказів щодо реалізації вищенаведених товарів в магазині барі, де він здійснює господарську діяльність.
52. При цьому, судами цілком обґрунтовано зазначено, що штрафні санкції за виявлені порушення застосовуються лише до суб`єктів господарювання, незалежно від наявності або відсутності у нього оформлених (неоформлених) працівників.
53. Доводів, які б спростовували факт вчинення позивачем вказаних порушень податкового законодавства чи які б доводили безпідставність висновків податкового органу щодо вчинення таких порушень, касаційна скарга не містить.
54. Таким чином, жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
55. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
56. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд