ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа №813/2957/17
адміністративне провадження №К/9901/40043/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б., Попка Я.С. у справі № 813/2957/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" (далі - ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної виїзної планової перевірки та скасувати наказ від 25 липня 2017 року № 3160 про проведення документальної виїзної планової перевірки.
2. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2017 року відмовив в задоволенні позову з огляду на правомірність дій контролюючого органу щодо проведення перевірки.
3. Львівський апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик".
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. 05 липня 2017 року на адресу ГУ ДФС у Львівській області надійшов лист ДФС України "Про затвердження плану графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІІ квартал 2017 року" разом із планом графіком документальних планових перевірок платників податків на ІІІ квартал 2017 року та інформаційно-аналітичною довідкою щодо діяльності підприємства, яке включається до плану графіку перевірок, зокрема ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик".
4.2. На виконання вищевказаного плану графіку на ІІІ квартал 2017 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято наказ № 3160 від 25.07.2017 про проведення документальної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства.
4.3. 03 серпня 2017 року наказ та повідомлення про проведення перевірки від 25 липня 2017 року № 416 отримано ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик".
4.4. 17 серпня 2017 року позивач скерував на адресу ГУ ДФС у Львівській області повідомлення про оскарження наказу № 3160 від 25 липня 2017 року про проведення документальної виїзної планової перевірки платника податків, в якому зазначив, що вказаний наказ буде оскаржено до Львівського окружного адміністративного суду.
5. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в наказі про проведення документальної виїзної планової перевірки включено періоди, по яким згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України закінчився строк давності.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року.
7. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що ним дотримано вимоги законодавства щодо призначення документальної виїзної планової перевірки. Також указав на те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, не врахував, що 23 червня 2014 року ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" подано уточнюючу декларацію з податку на додану вартість.
8. У відзиві на касаційну скаргу позивач уважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
9. Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
10. Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
11. Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
12. Порядок проведення документальних планових перевірок визначений у статті 77 Податкового кодексу України.
13. Так, згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
14. За положеннями пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
17. Відповідно до пункту 77.4. ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
18. Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
19. Включення платників до плану графіку проведення перевірок проводиться з урахуванням строків, передбачених вищенаведеною нормою.
20. Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України при прийнятті оскаржуваного наказу про проведення перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що декларація з податку на додану вартість за липень 2014 року подана ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" до 20 серпня 2014 року, а тому граничний термін 1095 днів закінчується 21 серпня 2017 року; декларація за ІІ квартал 2014 року подана до 09 серпня 2014 року, граничний термін 1095 днів, враховуючи, що перевірка згідно з наказом має розпочатися з 22 серпня 2017 року, закінчується 10 серпня 2017 року. Таким чином, контролюючим органом до перевірки безпідставно включені наступні періоди: податок на додану вартість - січень-липень 2014 року, податок на доходи з фізичних осіб - 1-2 квартали 2014 року.
21. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що при визначенні періоду проведення перевірки контролюючим органом порушено строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
22. Щодо посилання ГУ ДФС у Львівській області на те, що судом апеляційної інстанції не враховано факт подання 23 червня 2014 року ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" уточнюючої декларації з податку на додану вартість, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження відповідних обставин.
23. Касаційна скарга ГУ ДФС у Львівській області не спростовує правильність висновків, якими мотивована постанова суду апеляційної інстанції та не дає підстав уважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.
24. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ГУ ДФС у Львівській області та скасування постанови суду апеляційної інстанції.
25. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
26. Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.
27. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд