ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/2761/17
адміністративне провадження № К/9901/22811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Радіовимірювач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2017 (суддя - Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (судді - Сорочко Є.О., Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А.) у справі за позовом Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства "Радіовимірювач" про стягнення заборгованості,
встановив:
У лютому 2017 року Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з ДП "Радіовимірювач" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку №2 за квітень - вересень 2016 року в розмірі 86 528,19 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство "Радіовимірювач" є юридичною особою та перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" складає 136 048,94 грн.
Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, складених позивачем за період травень-вересень 2016 року позивача повідомлено про суми необхідних до сплати місячних відшкодувань за Списком №2, фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на підставі яких розраховувалися щомісячні платежі, а саме: за травень 2016 всього на суму 25 143,25 грн; за червень 2016 всього на суму 25 585,26 грн; за липень 2016 - на суму 25 057,37 грн; за серпень 2016 - на суму 23 331,05 грн; за вересень 2016 - на суму 24 298,07 грн.
Вищевказані розрахунки були надіслані на адресу позивача та отримані належним чином, що підтверджується відмітками про вручення в рекомендованих поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що в добровільному порядку відповідач суму боргу не відшкодував, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих сум.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши що відповідачем станом на 01.05.2017 частково сплачено борг в сумі 49 520,75 грн. і наразі заборгованість ДП "Радіовимірювач" перед управлінням, за період з квітня 2016 по вересень 2016 становить 86 528,19 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за квітень-вересень 2016 у останнього виникла заборгованість перед Пенсійним фондом, яка становить 86 528,19 грн., і яка відповідачем самостійно не сплачена.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства "Радіовимірювач" на користь Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість у розмірі 86 528,19 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт заборгованості відповідача по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам, підтверджується копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 з доказами вручення відповідачу, така заборгованість на момент розгляду справи відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Також, суди дійшли висновку щодо безпідставності посилань відповідача на неправомірність призначення його колишнім працівникам - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах, і як наслідок відсутність у нього підстав для відшкодування позивачу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених вказаним особам на пільгових умовах по списку №2, оскільки ці обставини не є предметом розгляду даної справи.
Крім того, питання призначення зазначеним працівникам відповідача пенсій вже було предметом розгляду адміністративних судів, які визнали право цих осіб на отримання пільгових пенсій.
З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
Зокрема, посилався на відсутність обов`язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які мають пільговий стаж на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці до 01.01.1992.
Крім того, посилався на те, що пенсії зазначеним особам мають виплачуватися позивачем на підставі статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" без подальшого їх відшкодування позивачу відповідачем.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до положень частини 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (з наступними змінами та доповненнями), який передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше визначається статтею 100 даного Закону.
Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-ХІІ Закон України "Про пенсійне забезпечення" введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.
Відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на