ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/11305/19
адміністративне провадження № К/9901/21664/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
за участю секретаря Томах О.О.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Олексіюк Оксани Володимирівни,
представника відповідача - Гаврилюк Наталії Олегівни
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 (Головуючий суддя: Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М.)
у справі № 640/11305/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступник ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 29.01.2019 № 1187 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо проведення позапланової невиїзної перевірки;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 № 0025574202 та № 0025594202.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2020 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.04.2019 № 0025574202, №0025594202. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2020 та відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Підставою, на якій подано касаційну скаргу визначено пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Так в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки скаржник посилається на неврахуванні судами правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 814/122/17, від 12.03.2019 у справі № 813/1052/15, від 27.02.2018 у справі № 820/19845/14, від 16.04.2020 у справі № 820/4706/16, від 28.04.2020 у справі № 821/286/16, в яких предметом оскарження були дії контролюючого органу щодо проведення перевірки та наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки. Позивачем зазначено, що правова позиція, яка застосована судом апеляційної інстанції висловлена за встановлених відмінних фактичних обставин справи та стосується виїзних перевірок платників податків.
В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в касаційній скарзі зазначено, що в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі 804/13463/14 сформовано правовий висновок відповідно до якого сума дивідендів, на яку було збільшено кількість акцій по суті і економічному змісту є операцією з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею права. Здійснення позивачем розрахунку інвестиційного прибутку з урахуванням витрат у вигляді дивідендів реінвестованих в акції товариства відповідає приписам законодавства та підтверджує факт витрачання грошового доходу особи у вигляді дивідендів на придбання інвестиційного активу цінних паперів. Наявність витрат при здійсненні операції реінвестиції на суму реінвестованих дивідендів, які підлягають врахуванню при розрахунку інвестиційного прибутку підтверджено також постановою Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16.
Отже, в касаційній скарзі позивач посилається на процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки: відсутність підстав для проведення перевірки, оформлення запиту з порушення вимог 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, невручення копії наказу про проведення перевірки до початку проведення такої. Щодо складу податкового правопорушення скаржник вказує на неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо понесених позивачем інвестиційних витрат, у зв`язку з реінвестицією дивідендів.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Так, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доказам, зокрема, надані позивачем до суду висновки експерта проігноровані судом. Позивач також посилається на поновлення судом строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою податкового органу за відсутності поважних підстав пропуску такого строку.
На адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін. Податковим органом зазначено, що запит відповідає вимогам, встановлених для такого запиту, для початку проведення невиїзної перевірки достатньо самого факту направлення платникові податків копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її вручення.
Позивачем на адресу суду надійшли пояснення на відзив, в якому позивач вважає безпідставними доводи податкового органу та вважає, що вказані доводи не спростовують незаконність та необґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень та проведення перевірки з порушенням вимог, встановлених Податковим кодексом України.
Крім того, 24.03.2021 на адресу суду надійшло від позивача клопотання, в якому позивач просив врахувати правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 06.10.2020 у справі № 520/1366/19.
В судовому засіданні позивач та представник позивача доводи касаційної скарги підтримали.
В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував. Щодо процедури проведення перевірки зазначив, що з моменту направлення на адресу позивача копії наказу податковим органом виконано обов`язок щодо повідомлення платника податків про дату, час та місце проведення перевірки. Неотримання позивачем до початку проведення перевірки копії наказу не впливає на право податкового органу приступити до проведення перевірки. Крім того, якщо суд визнає за необхідне, відповідач просив передати справу на розгляд палати для формування єдиної практики щодо застосування положень Податкового кодексу України, якими встановлено процедуру проведення невиїзних перевірок. Щодо складу податкового правопорушення відповідач зазначив, що кошти від продажу частки в статутному капіталі товариства є фактичним доходом позивача, а реінвестовані дивіденди не є витратами, оскільки позивачем не підтверджено платіжними документами внесення такої суми взамін на корпоративні права. Фактично у відсотковому співвідношенні частка позивача в статутному капіталі не збільшилася та складала 24, 1702% як до так і після реінвестиції.
Позивач проти таких доводів податкового органу заперечував та зазначив, що одночасно з реінвестуванням дивідендів відбувся новий розподіл часток в статутному капіталі у грошовому виразі, підтвердженням чого є внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців із зазначенням розміру внеску до статутного фонду ОСОБА_1 в розмірі 92 860 146,51 грн (а.с. 142 Т. 1). Підтвердженням сплати за емітовані Товариством частки у статутному капіталі Товариства дивіденди, нараховані йому Товариством за рахунок суми нерозподіленого прибутку Товариства пропорційного його участі у Статутному капіталі у вигляді часток в розмірі 92 277 313, 19 грн, є Акт приймання-передавання дивідендів до статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5".
Крім того, 05.04.2021 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких позивачем вказано на порядок відображення ТОВ "ГПІ-5" в бухгалтерському обліку операцій з виплати дивідендів та операцій з реінвестиції таких. Також позивачем зазначено, що підтвердженням того, що такі операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку Товариства є Акт про результати документальної планової перевірки ТОВ "ГПІ-5" від 23.09.2016 № 297/26-15-14-01-03/35572722 та акт перевірки позивача. Вказані обставини не є спірними в межах розгляду даної справи. Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 15.12.2020 у справі № 826/4054/16, в якій суд дійшов висновку, що підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу за договором міни не передбачає надання особою касових та розрахункових документів. Судовою практикою в подібних правовідносинах підтверджується позиція позивача щодо правомірності віднесення до складу витрат суми реінвестованих дивідендів (постанови Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/13463/14 та від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16).
14.04.2021 від податкового органу надійшли додаткові пояснення, аналогічні за змістом усним поясненням, що були надані в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2019 начальником Головного управління ДФС у м. Києві видано наказ № 1187 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1, яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 15.02.2019.
В період з 15.02.2019 по 28.02.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 29.01.2019 № 1187 проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційних активів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт від 06.03.2019 № 517/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1, яким встановлено порушення підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, а саме не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункт "б" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено інвестиційний прибуток за 2016 рік на суму 92 210 146,51 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 16 597 826,37 грн з отриманого інвестиційного доходу, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 1 383 152,20 грн.
Позивачем було подано до Головного управлінням ДФС у м. Києві заперечення на зазначений акт, за результатами розгляду яких листом від 29.03.2019 № 43508/М/26-15-42-02-27 повідомлено про те, що за результатами розгляду заперечення прийнято рішення частково задовольнити заперечення фізичної особи ОСОБА_1 та викласти висновки акту від 06.03.2019 №517/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 в наступній редакції:
"Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :
- п.п. п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 з урахуванням вимог п.п 164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.2 п. 170.2 ст.170 Податкового кодексу України, абз. б) п. 176.1 ст.176 Кодексу занижено інвестиційний прибуток за 2016 рік на суму 92 210 146,51 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 16 597 826,37 грн з отриманого інвестиційного доходу;
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 1 383 152,20 грн".
03.04.2019 на підставі акту від 06.03.2019 № 517/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення - рішення № 0025574202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 20 747 282,96 грн, у тому числі 16 597 826, 37 грн - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 149 456,59 грн та № 0025594202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 1 728 940, 25 грн у тому числі за основним платежем - 1 383 152, 20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 345 788,05 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 13.06.2019 № 4636/М/99-99-11-05-01-25 податкові повідомлення - рішення від 03.04.2019 № 0025574202, № 0025594202 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податковий орган прийшов до правомірного висновку, що фізичною особою ОСОБА_1 завищено інвестиційні витрати, зазначені в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, на суму 92 860 146,51 грн, у зв`язку з включенням до складу інвестиційних витрат суму реінвестованих дивідендів.
З такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
Щодо процедурних порушень проведення перевірки.
Оскаржуючи податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками проведеної перевірки, підставами позову, крім обґрунтування хибності висновків податкового органу щодо наявності складу податкового правопорушення, скаржник посилається на порушення процедури проведення перевірки.
Так, наказом від 29.01.2019 № 11897 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, яка мала бути проведена з 15.02.2019.
Факт проведення податковим органом на підставі наказу від 29.01.2019 № 11897 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційних активів позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 за результатами якої складено акт від 06.03.2019 № 517/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 підтвержується копією відповідного акту наявною в матеріалах справи та визнається сторонами.
Наявною в матеріалах справи копіює конверту, який було надано позивачем суду, підтверджується факт направлення позивачу 31.01.2019 наказу від 29.01.2019 № 11897.
Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.
Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки(пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).
Згідно положень пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
За правилами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).
В постанові Верховного суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 сформовано правовий висновок відповідно до якого аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Застосована судом апеляційної інстанції правова позиція, що викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, від 03.04.2020 у справі № 520/8648/18, від 31.07.2020 у справі № 810/1098/17 постановлена за відмінних встановлених фактичних обставин справи та стосується виїзних перевірок платників податку.
Між тим, суд апеляційної інстанції, вказуючи про те, що позивач втратив право на оскарження наказу на проведення невиїзної перевірки, хибно тлумачить наведені приписи податкового законодавства в частині, що стосується процедури призначення саме невиїзної податкової перевірки, ототожнюючи її з виїзною. При цьому, Верховний Суд зазначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу, що виключає можливість вчинення платником податків дій з допуску або недопуску до її проведення. Позивач був позбавлений можливості заперечити відповідачу у проведені такої перевірки, шляхом недопуску до неї.
Так і суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині, дійшов помилкових висновків, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 29.01.2019 № 11897 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.
Для встановлення наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу, а також визнання протиправними дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, дослідженню підлягають обставини дотримання податковим органом процедури проведення перевірки, починаючи з наявності підстав для проведення такої (направлення позивачу запиту про надання інформації, оформлення відповідного запиту згідно вимог законодавства, надання відповіді платником податку на вказаний запит, дослідження повноти надання такої відповіді) та відповідність прийнятого наказу вимогам, встановленим для наказу про проведення перевірки.
За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, враховуючи, що дотримання процедури проведення перевірки було лише однією з підстав позову для скасування прийнятих за наслідками податкової перевірки податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає за доцільне в межах розгляду даної справи встановити наявність (чи відсутність) складу податкового правопорушення та перевірити висновки судів попередніх інстанцій в цій частині.
Щодо встановлених податковим органом порушень судами попередніх інстанцій встановлено таке.
ТОВ "Лудтект" (коде ЄДРПОУ - 37044420) володіло часткою в статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" в розмірі 582 833,32 грн, що складає 24, 1702%.
Відповідно до протоколу № 21-10/15 від 21.10.2015 загальних зборів учасників ТОВ "ГПІ-5" учасники товариства, які сукупно володіють 100% статутного капіталу, надали згоду на відступлення шляхом продажу учасником товариства - ТОВ "Лудтект" своєї частки у статутному капіталі товариства, яка становить 582 833,32 грн та складає 24,1702% статутного капіталу товариства на користь позивача, вирішили прийняти його до товариства з часткою у статутному капіталі товариства, яка становить 582 833,32 грн та складає 24,1702% статутного капіталу товариства.
Придбання частки у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" позивачем підтверджується договором купівлі - продажу від 21.10.2015, відповідно до якого позивачем у ТОВ "Лудтект" придбано частку (24,1702%) у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" за ціною 650 000,00 грн. Розрахунок за придбання частки проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальній сумі 650 000,00 грн платіжними дорученнями № 493 від 27.11.2015 на суму 314 000,00 грн та від 07.07.2016 № 425 на суму 336 000,00 грн.
Відповідно до протоколу № 25-11/15 від 25.11.2015 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "ГПІ-5" прийнято рішення нарахувати на користь учасників товариства дивіденди у вигляді часток у Статутному капіталі товариства за рахунок нерозподіленого прибутку товариства, який отримано товариством за результатами 2007-2014 років пропорційно їх часткам у Статутному капіталі товариства та затвердити новий розподіл часток у грошовому виразі у Статутному капіталі товариства (що пов`язане з реінвестуванням прибутку) без зміни пропорцій часток учасників.
Розмір частки позивача у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" склав 24,1702%, що становить 92 860 146,51 грн, в тому числі розмір нарахованих дивідендів у вигляді часток - 92 277 313,19 грн.
Новий розподіл часток у Статутному капіталі Товариства затверджено статутом ТОВ "ГПІ- 5" 27.11.2015 за № 10701050021030993.
Відповідно договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" від 20.10.2016 фізичною особою ОСОБА_1 здійснено продаж частки у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" у розмірі 92 860 146,51 грн, що складає 24,1702% статутного капіталу товариства. Договірна сума продажу складає 92 860 146,51 грн.
Згідно з декларацією позивача про майновий стан та доходи за 2016 рік та доданих до неї документів позивачем до складу інвестиційних витрат на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" включено суму у розмірі 650 000,00 грн. сплачену за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" та суму нарахованих дивідендів 92 277 313,19 грн., які відповідно до протоколу №25-11/15 від 25.11.2015 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "ГПІ-5" було реінвестовано до статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5".
Відповідно до положень пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування при визначенні податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК).
Відповідно до абзацу першого підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права (абзац п`ятий цього підпункту).
За визначенням, яке дається в пункті "а" підпункту 170.2.7 пункту 170.2 ст. 170 ПК, інвестиційний актив для цілей цього пункту - корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
Згідно з підпунктом 170.2.6 до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці 1 пункту 29 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень цього Кодексу.
Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК.
Висновок суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до витрат на придбання інвестиційного активу 92 277 313,19 грн, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права. Так, згідно з підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та /або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частки).
З нарахуванням позивачу дивідендів в розмірі 92 277 313,19 грн у нього виникло право власності на ці грошові кошти. Позивач розпорядився ними шляхом реінвестування в статутний капітал ТОВ "ГПІ-5", що фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу товариства в обмін на корпоративні права та є витратами позивача на придбання інвестиційного активу (частки в статутному капіталі товариства).
Внаслідок реінвестування учасниками ТОВ "ГПІ-5" дивідендів статутний капітал товариства збільшився з одночасним збільшенням в грошовому вимірі частки позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу про заниження позивачем інвестиційного прибутку на суму 92 210 146 грн (92 860 146,51 грн (договірна сума продажу інвестиційного активу) - 650 000 грн (сума за яку позивачем було придбано корпоративні права), та донарахування відповідачем на вказану суму грошових зобов`язань у розмірі 16 597 826, 37 грн (за основним платежем) (92 210 146,5 грн х 18%) та відповідно військового збору у встановлено розмірі.
Оскільки витрати позивача на придбання інвестиційного активу склали 92 927 313, 19 грн (650 000 грн (сума за яку позивачем було придбано корпоративні права) + 92 277 313,19 (реінвестовані дивіденди), а дохід від його продажу 92 860 146,51, відповідно до норм пункту 170.2 статті 170 ПК позивач не отримав інвестиційний прибуток.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 520/1366/19.
Незважаючи на те, що суд першої інстанції допустився помилкових висновків в частині мотивів, з яких відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування наказу та визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, колегія суддів вважає, що задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень є достатнім для відновлення порушеного права позивача.
За правилами частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд