ПОСТАНОВА
Іменем України
20 квітня 2021 року
Київ
справа №850/8/20
адміністративне провадження №А/9901/68/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
за участю:
секретаря судового засідання Зейфман І. М.
представника відповідача Тітової О. Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в апеляційному порядку
апеляційну скаргу Маріупольської міської ради
на рішення Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А. В., суддів: Гаврищук Т. Г., Компанієць І. Д. від 19.10.2020
у справі № 850/8/20
за позовом Маріупольської міської ради
до ОСОБА_1
про примусове відчуження об`єкта нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2020 року Маріупольська міська рада (далі також - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), в якому просила: примусово відчужити у комунальну власність Маріупольської міської ради з мотивів суспільної необхідності - капітального ремонту просп. Миру від вул. Леваневського до просп. Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя з благоустроєм території - об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлову будівлю - торгівельний павільйон), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,4 кв.м, та який належить на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, виданого 02.06.2008 Маріупольською міською радою, ОСОБА_1, за викупною ціною 464 470,00 грн; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлову будівлю), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,4 кв.м, протягом п`яти днів з дня набрання постановою суду законної сили.
2. Рішенням Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.
3. 01.12.2020 до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга Маріупольської міської ради на рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020.
5. 28.12.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
6. Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2020 закінчено підготовчі дії в адміністративній справі за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
7. 09.03.2021 та 15.03.2021 від відповідача та позивача відповідно надійшли додаткові пояснення у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. ОСОБА_1 відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, виданого 02.06.2008 Маріупольською міською радою. Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,0075 га, що має кадастровий номер 1412336300:01:002:0273.
9. Відповідно до підпункту 5.1. та підпункту 5.2. пункту 5 рішення Маріупольської міської ради 29.05.2019 № 7/42-4108 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту просп. Миру від вул. Леваневського до просп. Будівельників у Центральному районі міста м. Маріуполя з благоустроєм території" доручено Департаменту по роботі з активами міської ради від імені та в інтересах Маріупольської міської ради у п`ятиденний термін із дня прийняття цього рішення письмово повідомити власників об`єктів нерухомого майна про викуп вказаних об`єктів для суспільних потреб. Забезпечити здійснення заходів щодо визначення викупної ціни об`єктів нерухомого майна.
10. 05.06.2019 за вих. № 26.3-32048-26.1 Департаментом по роботі з активами надісланий лист на ім`я ОСОБА_1 із пропозицією викупити об`єкт нежитлової нерухомості (будівля, нежитлова), розташований за адресою: АДРЕСА_1, за викупною ціною об`єкта нежитлової нерухомості у розмірі 50 000,00 грн.
11. Суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 (далі також - оцінювач), яка здійснює свою діяльність на підставі Сертифіката Фонду державного майна України № 769/19 від 11.10.2019, складено звіт про оцінку майна, а саме: нежитлової будівлі - торгівельного павільйону, загальною площею 34,4 кв.м.
12. Відповідно до Рецензії на звіт про оцінку майна нежитлової будівлі - торгівельного павільйону, загальною площею 34,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
13. 27.05.2020 рішенням Маріупольської міської ради № 7/52-5312 "Про затвердження розміру викупної ціни торгівельних об`єктів" затверджено розмір викупної ціни об`єкта нежитлової нерухомості по АДРЕСА_1, у розмірі 464 470,00 грн. Дозволено Департаменту по роботі з активами міської ради здійснити викуп об`єкта нежитлової нерухомості по АДРЕСА_2 у сумі 464 470,00 грн.
14. Листом від 20.08.2020 за № 26.6.6-46867-26.7.1 запропоновано відповідачу продати об`єкт нежитлової нерухомості (будівлю, нежитлову), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за викупною ціною 464 470,00 грн згідно з проведеною оцінкою майна.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що згідно з робочим проектом "Капітальний ремонт просп. Миру від вул. Леваневського до просп. Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя з благоустроєм території" (далі також - робочий проект), розробленим на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 20.10.2017 № 224, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради від 17.04.2019 № 114, передбачений капітальний ремонт просп. Миру від вул. Леваневського до просп. Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя з благоустроєм території. Рішенням Маріупольської міської ради № 7/42-4108 від 29.05.2019 визначена необхідність вилучення земельних ділянок для суспільних потреб - проведення капітального ремонту просп. Миру від вул. Леваневського до просп. Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя з благоустроєм території. Згідно з підпунктом 3.4. пункту 3 вказаного рішення підлягає викупу об`єкт нежитлової нерухомості (будівля, нежитлова) по АДРЕСА_2 . Причиною звернення до суду є відмова ОСОБА_1 у наданні згоди на викуп належного їй об`єкта нежитлової нерухомості, який розташований по
АДРЕСА_3 . Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що так як з мотивів суспільної необхідності може бути відчужено майно виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, позивач не є органом, уповноваженим приймати ці рішення відповідно до вимог статті 14 Закону України "Про автомобільні дороги". До рішення Маріупольської міської ради № 114 від 17.04.2019 про затвердження робочого проекту надана пояснювальна записка та технічно-економічні показники, в яких встановлена категорія дороги: магістральна вулиця загальноміського значення. У пункті 2 пояснювальної записки вказано, що роботи проводяться з урахуванням існуючої забудови, а тому інша забудова для суспільних потреб не закладена в проект.
ІV. ОЦІНКА ПЕРШОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
17. Перший апеляційний адміністративний суд, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені відбувається лише для загальнодержавних потреб чи потреб територіальної громади, що у свою чергу дає можливість власнику земельної ділянки бути захищеним від неправомірного посягання. Наявність суспільної необхідності для примусового викупу об`єкта нерухомого майна відповідача позивач обґрунтовує необхідністю поліпшення умов безпеки руху, реалізації та забезпечення своєчасного та ефективного виконання Програми соціально-економічного розвитку з урахування робочого проекту. Однак позивачем не надано доказів щодо проведення переговорів із залученням власника об`єкта та орендарів. Позивачем жодним чином не доведено, що капітальний ремонт автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по просп. Миру від вул. Леваневського до просп. Будівельників у Центральному районі м. Маріуполя неможливий без примусового відчуження об`єкта нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 . Позивачем не доведено наявність суспільної необхідності відчуження нерухомого майна, а також те, що непорушне право приватної власності відповідача в цьому випадку має зазнавати обмеження. Задоволення заявленого позову за фактичних обставин справи призведе до втручання в мирне володіння майном відповідача не відповідно до "умов, передбачених законом", тобто спричинить свавільне позбавлення його права на майно. Позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити належний їй об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлова будівля), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, протягом п`яти днів з дня набрання постановою суду законної сили є похідними від вимоги про відчуження нерухомого майна та також не підлягають задоволенню.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ ТА ДОДАТКОВИХ ПОЯСНЕНЬ
18. Позивач не погоджується з рішенням Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 та зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів щодо проведення переговорів із залученням власника об`єкта. Маріупольською міською радою дотримані умови повідомлення власника ОСОБА_1 про викуп нежитлової будівлі (торгівельний павільйон), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, передбачені статтею 10 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (далі також - Закон № 1559-VІ). 19.08.2020 на адресу Маріупольської міської ради надійшов лист ОСОБА_1, в якому вона зазначила про відмову від прийняття пропозиції Маріупольської міської ради про викуп належного їй нерухомого майна. Листом від 27.08.2019 №26.6.5-22565-26.1 Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради повідомлено відповідача про те, що у листі від 05.06.2019 за вих.№26.3-32048-26.1 вказано орієнтовну ціну і остаточна буде визначена після проведення експертного оцінювання. У подальшому листом від 20.08.2020 №26.6.6-46867-26.7.1 ОСОБА_1 запропоновано продати нежитлову будівлю (торгівельний павільйон), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за 464 470,00 грн. Помилковим є висновок суду про відсутність суспільної потреби територіальної громади та, як наслідок, необхідності такого захисту своїх прав як примусовий викуп об`єкта нерухомого майна. Капітальний ремонт просп. Миру від вул. Леваневського до просп. Будівельників у Центральному районі міста Маріуполя підпадає під поняття, передбачені статями 9, 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" та є доведеною суспільною необхідністю.
19. Відповідач заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим. Зазначає, що на час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не заперечував той факт, що всі роботи, передбачені проектною документацією вже виконані, а відтак незрозуміло, для яких цілей здійснювати примусове відчуження спірного об`єкта. Позивачем порушено строк для проведення переговорів, передбачений частиною першою статті 15 Закону № 1559-VІ; фактично переговори не були проведені; недотримана процедура затвердження викупної ціни; пропущено строк звернення до суду; визначена позивачем суспільна потреба не відповідає критеріям суспільної необхідності.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступного висновку з огляду на таке.
21. Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
22. Аналогічні за змістом положення щодо непорушності права власності закріплені у статті 321 Цивільного кодексу України, частиною другою якої передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
23. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону.
24. Відповідно до статті 350 Цивільного кодексу України викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом.
25. Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначає Закон № 1559-VІ.
26. Згідно зі статтею 1 цього Закону примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
27. Статтею 2 Закону № 1559-VІ регламентована сфера дії цього Закону.
28. Згідно з частиною першою цієї статті дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані з викупом земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов`язані з примусовим відчуженням зазначених об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності.
29. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі: звернення стягнення на земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені; вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності; відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у разі викупу земельних ділянок для суспільних потреб; укладення інших цивільно-правових угод з інших підстав, ніж визначені статтею 7 цього Закону; примусового відчуження земельних ділянок в умовах воєнного чи надзвичайного стану (реквізиції); конфіскації земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені; викупу пам`яток історії та культури, яким загрожує пошкодження або знищення, внаслідок дій або бездіяльності їх власника; припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати (частина друга статті 2 Закону № 1559-VІ).
30. Як вбачається із пояснювальної записки до проекту Закону України "Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності", необхідність прийняття цього законопроекту виникла у зв`язку з тим, що питання визначення порядку викупу земельних ділянок для суспільних потреб та відчуження з мотивів суспільної необхідності на законодавчому рівні не було врегульовано. Вказаним проектом Закону № 1559-VІ передбачається забезпечення правового захисту інтересів власників земельних ділянок і держави, її економічної безпеки, визначення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають право викуповувати землі для суспільних потреб і відчужувати з мотивів суспільної необхідності. Законопроект спрямований на розв`язання проблем, які виникли, зокрема, в результаті суцільного паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, що провадилося у багатьох випадках без урахування перспективи розвитку територій, зокрема, об`єктів промисловості, енергетичної системи держави, забезпечення потреб видобування корисних копалин, створення екомережі тощо. Відсутність визначених на законодавчому рівні механізмів викупу державою та органами місцевого самоврядування цих земель унеможливлює забезпечення потреб суспільства в цілому. Проектом Закону визначаються сфера його дії, принципи відчуження земельних ділянок, порядок визначення викупної ціни, виокремлюються випадки викупу земельних ділянок для суспільних потреб та примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо відчуження земельних ділянок та його порядок, форми та порядок відшкодування вартості земельних ділянок, які відчужуються, тощо.
31. Частиною першою статті 3 Закону № 1559-VІ передбачено, що об`єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
32. Частинами другою, третьою цієї статті встановлено, що у разі якщо власник земельної ділянки (її частини), що відчужується, є також власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, вимога про відчуження земельної ділянки розглядається разом з вимогою про припинення права власності на зазначені об`єкти. У разі якщо земельна ділянка, що викуповується, та розміщені на ній житловий будинок, інші будівлі, споруди чи багаторічні насадження перебувають у власності кількох осіб, питання про викуп вирішується з кожним власником окремо.
33. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом (частина третя статті 4 Закону №1559-VI).
34. Колегія суддів зауважує, що системний аналіз наведених норм та змісту пояснювальної записки до Закону № 1559-VІ дає змогу дійти висновку, що порядок, який визначає Закон № 1559-VІ регламентує саме механізм відчуження земельної ділянки (її частини), а визначена ним процедура відчуження житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень є можливою лише у разі коли такі об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці, що знаходиться у приватній власності юридичних чи фізичних осіб. У цьому Законі відсутні положення, які б регулювали правовідносин щодо окремого відчуження для суспільних потреб житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, а відтак вимоги про примусове відчуження житла з мотивів суспільної необхідності можуть бути задоволені лише одночасно із вимогою щодо відчуження відповідної земельної ділянки. Такий же порядок закріплений і в статті 267 КАС України.
35. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 у справі № 876/2/17.
36. Наведені законодавчі положення, враховуючи конституційні гарантії щодо непорушності права приватної власності, дають змогу дійти висновку про можливість відчуження в порядку, визначеному Законом №1559-VІ, саме земельної ділянки (її частини) та об`єктів нерухомості, розташованих на ній, але у будь-якому разі такі об`єкти не можуть бути вилучені у цій процедурі окремо від земельної ділянки.
37. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, підставою для звернення Маріупольської міської ради до суду в порядку, визначеному Законом № 1559-VI та статтею 267 КАС України, була відсутність добровільної згоди відповідача на викуп об`єкта нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон) для суспільних потреб, який розташований на земельній ділянці комунальної власності.
38. Водночас правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою, процедура розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб регламентовані статтею 417 Цивільного кодексу України, статтею 32-1 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі".
39. Зважаючи на наведене, оскільки позов Маріупольською міськрадою про примусове відчуження об`єкта нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності заявлений поза межами процедури, визначної Законом № 1559-VІ та статтею 267 КАС України, відсутні підстави для його задоволення з мотивів, наведених у цій постанові, з огляду на те, що вимоги про примусове відчуження нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності можуть бути задоволені лише одночасно із вимогою щодо відчуження відповідної земельної ділянки, яка в даному випадку знаходиться у власності позивача.
40. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
41. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
42. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.
43. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також- Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
44. У судовій практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які необхідно оцінювати з тією метою, щоб встановити, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
45. Зокрема, у пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" (заява №61333/00) зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
46. Також у пункті 28 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" (заява № 25921/02) наголошено, що втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
47. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
48. Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
49. Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком Першого апеляційного адміністративного суду про відсутність підстав для задоволення позову, однак оскаржуване судове рішення підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 267, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, Верховний Суд