ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/4397/16
адміністративне провадження № К/9901/69752/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/4397/16
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Грошової Світлани Василівни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Грошової Світлани Василівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Чудак О.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними договору банківського рахунку №8324, укладеного ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк" 29.05.2014 й договору банківського вкладу №06/1231-2014, укладеного ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк" 06.06.2014;
- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Старокиївський Банк" відповідно до договору банківського рахунку №8324 від 29.05.2014 та договору банківського вкладу №06/1231-2014, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у Уповноваженої особи були відсутні правові підстави для визнання договорів нікчемними, а тому відповідачем в порушення норм чинного законодавства, не включено його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни, оформлене наказом №61 від 29.08.2014, в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та договорів банківського вкладу від 06.06.2014 №06/1231-2014 та банківського рахунку від 29.05.2014 №8324 - скасовано, провадження в цій частині позовних вимог закрито. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судами встановлено, що 29.05.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський банк" укладено договір банківського рахунку №8324, за умовами якого, банк відкриває клієнту банківський поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 та здійснює за ним банківські операції.
Крім того, між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк" укладено договір банківського вкладу №06/1231-2014 від 06.06.2014, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок "Надійний" у гривні № НОМЕР_2, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у розмірі 195000 грн під 8% річних.
Згідно з квитанцією №66630 від 06.06.2014 на вкладний рахунок позивачем внесено грошові кошти у розмірі 195000 грн, призначення платежу: внесення готівки на депозитний рахунок (дог. №06/1231-2014 від 06.06.2014).
04.07.2014 банком закрито рахунок № НОМЕР_2 та перераховано вклад за договором банківського вкладу №06/1231-2014 від 06.06.2014 разом з відсотками на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Старокиївський банк" відповідно до договору банківського рахунку №8324 від 29.05.2014.
Встановлено, що залишок на рахунку позивача станом на 01.09.2014 становить 195470,14 грн.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2014 № 50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк".
Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2014 № 92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" відкликано банківську ліцензію ПАТ "Старокиївський банк" і розпочато процедуру ліквідації банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" строком на 1 рік, тобто з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Пантіну Любов Олександрівну.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.12.2017 № 5462 з 26.12.2017 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" призначено Грошову Світлану Василівну.
Крім того, 29.08.2014 Уповноваженою особою видано наказ № 61, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до наказу, до якого включено й транзакції, здійснені по рахунку позивача.
Згідно з відомостями з офіційного сайту ФГВФО (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/46-starokyiv-bank) з 03.09.2014 ПАТ "Старокиївський банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18 червня 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь".
Крім того, Уповноваженою особою повідомлено позивача про те, що договір банківського рахунку №8324 від 29.05.2014 й договір банківського вкладу №06/1231-2014 від 06.06.2014, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський Банк", а також операції з внесення грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання вказаних договорів, і які є предметом кримінального провадження, Банком визнані нікчемними відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 38 Закону №4452-VI.
Вважаючи, що відповідачем безпідставно позбавлено його права на отримання гарантованого державою відшкодування вкладу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким частково погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивач є вкладником у розумінні чинного законодавства, а кошти на його рахунку - вкладом, який підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах встановленої законом суми гарантованого відшкодування. Уповноваженою особою не доведено, що саме наслідком укладеного між позивачем та ПАТ "Старокиївський банк" договору стало визнання банку неплатоспроможним.
Також, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість здійснення судового розгляду вимог щодо скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність правочинів, а тому закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, Уповноважена особа подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок дроблення вкладниками власних вкладів, оскільки готівка фактично не видавалася та не вносилась. Вказане свідчить про укладення позивачем нікчемного правочину відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому наголошено на тому, що Уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє останній та фіксує даний факт, а відтак правочин є нікчемним не в силу рішення відповідача, а в силу Закону з моменту укладення такого правочину. Зауважено, що спірний правочин укладено в період дії постанови правління НБУ від 12 травня 2014 року №276/БТ, якою ПАТ "Старокиївський банк" було віднесено до категорії проблемних.
У письмових поясненнях Фонд підтримав вимоги касаційної скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 17 червня 2014 року № 365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" на рахунку позивача перебувала сума у розмірі 195000 грн.
Кошти на рахунок позивача були зараховані до прийняття Національним банком України рішення №365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 17 червня 2014 року).
Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:
1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;
2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;
3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;
4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;
5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;
6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній з 11 липня 2014 року, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Відповідно до наказу від 29 серпня 2014 року № 61 відповідачем, з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 серпня 2014 року № 182/14 та від 28 серпня 2014 року №188/14, було визнано нікчемними правочини та трансакції згідно переліку, в тому числі і правочин щодо укладення договору банківського вкладу позивачем.
Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочину, всупереч приписам чинного законодавства, не містять посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону №4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договору, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу.
Викладені відповідачем у касаційній скарзі посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач вважав правочини нікчемними з підстав, визначених Законом № 4452-VI, у редакції, чинній з 11 липня 2014 року.
Судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірний правочин було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11 липня 2014 року) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним. Пункту сьомого стаття 38 у вказаній редакції Закону № 4452-VI не містила.
Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним.
З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що спірний правочин було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 12 травня 2014 року №276/БТ "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії проблемних", колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача з її положеннями відповідачем надано не було, як і не надано, всупереч приписів статті 71 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачем спірний договір банківського вкладу.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Старокиївський банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому останній підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.
Разом з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.
Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов`язковими для адміністративних судів.
Проте, жодних вироків, якими б було встановлено наявність незаконних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського рахунку суду відповідачем надано не було.
Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.
За наведених вище обставин, правильними є висновки судів про те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку до переліку дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів осіб.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни, оформлене наказом № 61 від 29.08.2014 в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та договорів, то судові рішення в цій частині відповідачем фактично не оскаржуються, а тому, з урахуванням вимог статті 341 КАС України, не переглядаються.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -