ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 160/8450/19
адміністративне провадження № К/9901/26371/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Шлай А. В., Кругового О. О., Прокопчук Т. С., від 10 вересня 2020 року
у справі №160/8450/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛЯХБУД КР"
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області,
про визнання протиправними та скасування постанови та припису
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЛЯХБУД КР" (далі також - позивач, ТОВ "ШЛЯХБУД КР") звернулося до суду із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі також - відповідач), у якій просило суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу №ДН1987/1510/АВ/ТД-ФС/452 від 07 травня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №ДН1987/1510/НП/АВ/П від 22 квітня 2019 року.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року позовну заяву ТОВ "ШЛЯХБУД КР" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу та припису задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис відповідача про усунення виявлених порушень №ДН1987/1510/НП/АВ/П від 22 квітня 2019 року та визнано протиправною та скасовано постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1987/1510/АВ/ТД-ФС/452 від 07 травня 2019 року.
3. Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанцій, 29 квітня 2020 року відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Третього апеляційного суду.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року визнано неповажними наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику запропоновано у десятиденний строк з дня закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 31 530,00 грн та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
6. 15 жовтня 2020 року від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, у якій просить таку скасувати та направити справу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.
7. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/8450/19.
8. 28 грудня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив у її задоволенні відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що перша апеляційна скарга повернута відповідачу ухвалою суду апеляційної інстанції від 05 лютого 2020 року, копія якої отримана 20 лютого 2020 року, проте, вдруге з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 29 квітня 2020 року, чим допустив необґрунтоване зволікання такого звернення.
10. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач із первинною апеляційною скаргою звернувся до суду апеляційної інстанції у межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку на таке оскарження, а тому скаржником добросовісно виконано процесуальний обов`язок щодо дотримання строків на апеляційне оскарження. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відсутність бюджетного фінансування на сплату судового збору було об`єктивною перешкодою для звернення відповідача до суду апеляційної інстанції.
12. Від позивача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначає, що відповідач повторно більш ніж через 2 місяці звернувся до суду апеляційної інстанції та не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Значний проміжок часу з моменту постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги та повторним поданням такої скарги (більше 2 місяців) без вчасної сплати судового збору вказує на відсутність процесуальної зацікавленості відповідача у апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
14. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
15. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
17. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
18. Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статті 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
19. Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
20. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
21. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18 та від 27 лютого 2020 року у справі № 826/9915/18.
22. Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
23. Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
24. З оскаржуваної ухали суду апеляційної інстанції вбачається, що підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме те, що скаржником не виконано вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року та не усунуто недоліків апеляційної скарги, оскільки не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
25. Як встановлено судом апеляційної інстанції, копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року отримано скаржником 03 грудня 2019 року.
26. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.
27. Перша апеляційна скарга повернута скаржнику ухвалою суду апеляційної інстанції від 05 лютого 2020 року, копія якої отримана відповідачем 20 лютого 2020 року. Повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 29 квітня 2020 року.
28. Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, а також на те, що апеляційна скарга вперше була подана відповідачем у межах встановленого статтею 295 КАС України строку.
29. Водночас, судом апеляційної інстанції наведеним доводам надана оцінка і підстави, на які посилався відповідач, визнані неповажними причинами пропуску строку.
30. Відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
31. Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
32. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
33. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
34. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
35 З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу, з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, мала навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
36. Колегія суддів погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що відповідач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору, не надав доказів вчинення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області сукупності послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування для сплати судового збору.
37. Поряд з цим, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №160/7015/19 та від 06 березня 2018 року у справі № 819/1224/15-а.
39. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
40. Верховний Суд враховує, що судом для заявника були забезпечені умови, за яких відповідач як суб`єкт владних повноважень не тільки мав можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
41. Відповідач у касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.
42. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
43. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
44. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
45. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
46. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в заяві про поновлення строку та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку поважності причин пропуску строку.
47. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, постановив ухвалу з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
48. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд