ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 300/731/19
адміністративне провадження № К/9901/28115/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Кафарського В. В. від 08.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Обрізко І. М., суддів Іщук Л. П., Онишкевича Т. В. від 04.09.2019
у справі №300/731/19
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі також - відповідач), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку доплати за вислугу років у розмірі 50%, починаючи з 19.07.2017, та зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утриманні як судді у відставці на підставі довідок Івано-Франківського апеляційного суду №04-12/103-19 від 25.02.2019, №04-12/100-19 від 25.02.2019, №04-12/101-19 від 25.02.2019, №04-12/102-19 від 25.02.2019 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку доплати за вислугу років у розмірі 50%, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із збереженням відсотка нарахування щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.07.2017, 01.01.2018, 04.12.2018, 01.01.2019 відповідно, без обмеження граничного розміру із урахуванням раніше виплачених сум.
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. 10.10.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито касаційне провадження у цій справі.
5. 19.11.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом начальника управління юстиції в Івано-Франківській області №02-7/30 від 22.06.1995 була зарахована як молодий спеціаліст на посаду стажиста Івано-Франківського міського суду з 01.08.1995 з посадовим окладом згідно з штатним розписом (75% посадового окладу судді).
7. Указом Президента України №0358/99 від 03.04.1999 позивача призначено на посаду судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.
8. Наказом в.о. начальника управління юстиції в Івано-Франківській області №03-01/64 від 19.04.1999 позивача звільнено з 18.04.1999 з посади стажиста Івано-Франківського міського суду у зв`язку з призначенням суддею Богородчанського районного суду.
9. Указом Президента України №346/2003 від 21.04.2003 позивача призначено на посаду судді Апеляційного суду Івано-Франківської області у межах п`ятирічного строку.
10. Згідно з записами трудової книжки 17.06.2004 ОСОБА_1 обрана суддею безстроково на підставі Постанови Верховної Ради України №1813-IV від 17.06.2004 та наказу №05-1/25 від 01.07.2004.
11. Рішенням Вищої ради правосуддя від 11.07.2017 №1999/0/15-17 у зв`язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області і наказом голови цього суду №138-ос від 18.07.2017 відраховано зі штату суду з 19.07.2017.
12. 20.07.2017 позивач подала до відповідача заяву про призначення/перерахунок пенсії та на її підставі з 20.07.2017 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 80% від заробітної плати 24 640,00 грн, що підтверджується протоколом №5372 від 26.07.2017.
13. 23.01.2019 позивач звернулася до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про зарахування їй до державної служби періоду роботи на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду та проведення перерахунку стажу, що впливає на вислугу років та, відповідно, на розмір довічного грошового утримання.
14. Головою апеляційного суду прийнято рішення про перерахунок стажу державної служби позивача та включено до нього період стажування позивача на посаду судді. Так, згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду №к-4/2019 від 29.01.2019 стаж роботи позивача станом на 19.07.2017, який дає право на одержання доплати за вислугу років, становить 21 рік 11 місяців 19 днів (50%) та включає в себе, зокрема, період роботи на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду з 01.08.1995 по 18.04.1999 - 3 роки 8 місяців 18 днів.
15. 25.02.2019 позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-12/103-19 від 25.02.2019, №04-12/100-19 від 25.02.2019, №04-12/101-19 від 25.02.2019 та №04-12/102-19 від 25.02.2019.
16. 01.04.2019 відповідач листом відмовив ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок, оскільки станом на час набрання чинності частиною другою статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Законом №1402-VIII (далі також - Закон №1402-VIII) позивач не працювала суддею і доплата за вислугу років на час її роботи не встановлювалась.
17. Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови перерахувати пенсію протиправними, позивач звернулася до суду.
ІІІ. АРҐУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
18. Позивач в обґрунтування заявлених нею вимог посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено їй у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки при призначенні такого необхідно враховувати її стаж роботи на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду з 01.08.1995 по 18.04.1999, що дає право на визначення та виплату доплати за вислугу років у розмірі 50%, чого відповідачем не зроблено.
19. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що до моменту відрахування ОСОБА_1 зі складу суду їй виплачувалась надбавка в розмірі 40%. Довідки №04-12/103-19, №04-12/102-19, №04-12/101-19, №04-12/100-19, видані 25.02.2019, та лист Івано-Франківського Апеляційного суду Івано-Франківської області №03-42/29/2019 від 20.03.2019 не породжують правових наслідків, так як не мають зворотної дії в часі, оскільки суддівська винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась за даними, що містяться у них.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
20. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи на посаді судді, призначеного чи обраного на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIII, визначається відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Враховуючи те, що позивача як призначено, так і обрано безстроково на посаду судді до набрання чинності Законом №1402-VIII, до позивача не можуть бути застосовані приписи частини другої статті 137 цього щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
21. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що суди, ухвалюючи такі, виходили з того, що посада стажиста Івано-Франківського міського суду, яку позивач займала з 01.08.1995 по 18.04.1999 згідно з законодавством (в редакції на час обрання позивача на посаду судді безстроково) не передбачала пільг, які б прирівнювались до стажу на посаду судді; стаж зазначеної посади не враховувався й до стажу судді, який дає право на відставку; позивача призначено та обрано безстроково на посаду судді до набрання чинності Законом №1402-VIII, а тому до неї не можуть бути застосовані приписи частини другої статті 137 цього Закону щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді. Однак такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є безпідставними, оскільки у цьому випадку предметом розгляду є відмова відповідача у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок про суддівську винагороду і спірні правовідносини не стосуються обрахунку стажу роботи на посаді судді і незарахування до стажу судді, який дає право на відставку, у зв`язку з цим періоду стажування і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Суди вийшли за межі позовних вимог та розглянули спір щодо обрахунку стажу роботи позивача на посаді судді та неможливість зарахування посади стажиста до стажу судді, який дає право на відставку. У мотивувальній частині рішень не зазначено оцінки жодного аргументу, наведеного у позові щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, та норм права, на які посилався позивач, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. Висновки судів про наявність підстав для відмови у перерахунку позивачу довічного грошового утримання на підставі норм статті 137 Закону №1402-VIII є необґрунтованими, оскільки у цій справі предметом спору є не зміна розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а перерахунок у зв`язку із зарахуванням як державної служби стажування, що призвело до збільшення надбавки за вислугу років.
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні процесуального права, а доводи касаційної скарги, висновків, викладених у ній, не спростовують.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цього спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), згідно з положеннями якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.
24. Згідно з приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
25. Відповідно до положень статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
26. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
27. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
28. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
29. Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).
30. З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
31. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, № 686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19.
32. Колегія суддів зауважує, що Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
34. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.
35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку доплати за вислугу років у розмірі 50%, та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, виходячи з розрахунку доплати за вислугу років у розмірі 50%, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збереженням відсотка нарахування щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
36. На думку позивача стаж роботи на посаді стажиста в суді повинен зараховуватись до стажу державної служби та, відповідно, зазначений стаж повинен бути зарахований до стажу, що дає право на доплату за вислугу років позивачу як судді у відставці, що дає їй право на перерахунок довічного грошового утримання.
37. Підставами для звернення з цими вимогами була незгода позивача із мотивами відмови відповідача у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданих нею довідок, яка мотивована тим, що станом на час набрання чинності змінами, внесеними до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", позивач не працювала суддею і доплата за вислугу років на час її роботи не встановлювалась.
38. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що посада стажиста Івано-Франківського міського суду, яку позивач займала з 01.08.1995 по 18.04.1999, згідно з законодавством (в редакції на час обрання позивача на посаду судді безстроково) не передбачала пільг, які б прирівнювались до стажу на посаду судді. Стаж зазначеної посади не враховувався й до стажу судді, який дає право на відставку. Позивача як призначено, так і обрано безстроково на посаду судді до набрання чинності Законом №1402-VIII, а відтак до неї не можуть бути застосовані приписи частини другої статті 137 цього Закону щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді.
39. Однак судами попередніх інстанцій не враховано, що в основу правових підстав для звернення з позовом, позивач посилалася на ті нормативно-правові акти, що діяли під час її роботи з 01.08.1995 по 18.04.1999 на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду, зокрема, норми Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, а також інші акти, які регулювали питання стажування молодих спеціалістів, зарахування цього часу стажування до строку роботи тощо.
40. Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
41. Статтею 2 цього Закону передбачено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
42. Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури.
43. Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
44. Згідно з пунктом 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
45. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначає opгaнiзaцiю cyдoвoї влади та здiйcнeння пpaвоcyддя в Укpaїнi, що функціонує нa засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
46. Водночас станом на момент призначення позивача на посаду судді діяв 3акон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII.
47. 3гідно з частинами першою, четвертою, шостою статті 44 3акону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
48. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
49. Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, a також інших працівників, яким законом передбачені тaкi ж пільги.
50. У свою чергу, з 30.07.2010 набув чинності 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010.
51. Відповідно до частини п`ятої статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (бyлa ввeдeнa в дiю з 01.01.2012) cyддям виплaчyєтьcя щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
52. 3аконом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, який набрав чинності 25.03.2015, 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI викладено у новій редакції.
53. Відповідно до частини п`ятої статті 133 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону №192-VIII) cyддям виплaчyєтьcя щoмicячнa дoплaтa зa вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
54. 3 30.09.2016 набув чинності 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.
55. Згідно з частиною другої статті 135 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII суддівська винагорода виплaчyєтьcя cyддi з дня зapaxyвaння його до штaтy відповідного суду, якщо інше не встановлено цим 3аконом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
56. Відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII cyддям виплaчyєтьcя щoмicячнa дoплaтa за виcлyгy років y poзмipi: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
57. Позивач в обґрунтування своїх вимог наголошувала на тому, що після роботи на посаді стажиста її було призначено суддею Богородчанського районного суду, тобто відбувся факт переведення на службу в інший державний орган. Крім того, спірний період роботи на посаді стажиста було зараховано до юридичного стажу при обранні її на посаду судді Богородчанського районного суду із 18.04.1999. З урахуванням викладеного вважала протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
58. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що до моменту відрахування ОСОБА_1 зі складу суду їй виплачувалась надбавка в розмірі 40%. Довідки №04-12/103-19, №04-12/102-19, №04-12/101-19, №04-12/100-19, видані 25.02.2019, та лист Івано-Франківського Апеляційного суду Івано-Франківської області №03-42/29/2019 від 20.03.2019 не породжують правових наслідків, так як не мають зворотної дії в часі, оскільки суддівська винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась за даними, що містяться у них.
59. Однак судом першої інстанції в ході розгляду справи не надано правової оцінки змісту позовних вимог, правовим підставам звернення ОСОБА_1 до суду та пов`язаним з цим фактичним обставинам справи. Також судом не надано оцінки доводам відповідача, викладеним в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
60. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що судом першої інстанції не взято до уваги, що жодних позовних вимог з приводу зарахування до стажу роботи на посаді судді роботи на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-VIII нею не заявлялось. Натомість суть вимог полягає у тому, що період роботи стажистом необхідно зарахувати до стажу державної служби як судді у відставці на підставі Закону України "Про державну службу" і Порядку №283 та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.
61. Однак наведеним доводам судом апеляційної інстанції під час розгляду справи також не надано правової оцінки, натомість висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, зводяться до згоди із позицією суду першої інстанції, що до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані приписи частини другої статті 137 Закону №1402 щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, попри те, що позивач наголошувала, що відповідна вимога (зарахування до стажу роботи на посаді судді роботи на посаді стажиста Івано-Франківського міського суду відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-VIII) нею не заявлялась.
62. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
63. Натомість суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення ними оскаржуваних судових рішень не надали належної та обґрунтованої оцінки змісту позовних вимог та правовим підставам звернення позивача до суду, а також пов`язаним з такими фактичними обставини справи, що підлягали обов`язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки. Позовні вимоги та підстави звернення з позовом до суду у спірних правовідносинах залишені судами поза увагою, оцінка всім аргументам учасників справи не надана. Натомість оцінка спірних правовідносин судами здійснена зовсім з інших підстав (зокрема, неможливості застосування відносно позивача приписів частини другої статті 137 Закону №1402-VIII щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді).
64. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
65. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
66. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
67. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
68. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
69. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Також колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц викладений висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
70. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
71. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
72. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
73. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
74. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
75. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
76. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
77. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
78. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
79. Враховуючи, що суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд