ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 712/10182/17
адміністративне провадження № К/9901/44268/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.09.2017 (суддя Троян Т.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (колегія у складі суддів Шелест С.Б., Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.)
у справі № 712/10182/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області
про зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 14.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, в якому після уточнення позовних вимог, просив:
-визнати, що виконанням функціональних обов`язків у відділі боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Черкаській області, в головному управлінні Міндоходів у Черкаській області в період з 2001 по 2014 позивач забезпечував економічну безпеку держави України;
- визнати протиправним дії відповідача щодо застосування вимог законодавства України, чинного станом на час звернення 14.02.2017 у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця, до правовідносин, які виникли між сторонами за чинною на час призначення пенсії редакцією Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, станом на 25.04.2014, чим порушено вимоги статті 8, статті 22, частини 1 ст.58 Конституції України;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2017, відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції чинній на день призначення пенсії та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" в редакції чинній на день призначення пенсії, у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 288 "Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" із розрахунку 80 % суми заробітної плати за посадою "головний державний ревізор-інспектор", з якої призначено пенсію, на підставі довідки Головного управління ДФС у Черкаській області за № 923/23-00-05-048 від 18.01.2017.
2. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.
3. 11.12.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 відкрито провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в місті Черкасах Черкаської області та отримує пенсію державного службовця на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у розмірі 80% від заробітної плати працюючого державного службовця.
7. 14.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення йому перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 288.
8. Листом УПФ України в місті Черкасах Черкаської області від 28.02.2017 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з покликанням на відсутність законодавчо визначених на те підстав.
9. Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що право на перерахунок пенсії надано йому з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а саме згідно ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ ( в редакції, чинній на день призначення пенсії), і тому право на перерахунок пенсії не може бути обмежене чи скасоване, відповідно до вимог статті 22 Конституції України.
11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що законодавство, станом на момент звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії, не регламентувало ані права особи на перерахунок його пенсії у зв`язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Відмова відповідача у перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яка ним отримувалась до цього і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавлення його права на соціальний захист.
13. Крім того, суд апеляційної зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що судами невірно застосовані норми матеріального права до правовідносин, що розглядаються у справі.
15. Скаржник зазначає, що норми Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, стосуються порядку призначення пенсії громадянам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення після 01.05.2016 і не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності.
16. Більш того, таке застосування норм права суперечить вимогам ч.1 ст. 58 Конституції України, норми Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 ретроспективної дії в часі не має і регулює правовідносини, які виникли після 01.05.2016.
17. Також, положення п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ поширюються виключно на правовідносини, які виникли після 01.06.2015.
18. Тому застосування судами законодавства, чинного на момент звернення до відповідача із заявою про перерахунок, є порушенням вимог ст. 8, ст. 22 та ч.1 ст. 58 Конституції України.
19. Крім того, позивач зазначає, що правові висновки судів попередніх інстанцій є неправильними, оскільки порушують його конституційні права і є звуженням обсягу вже набутих прав, тому що право на перерахунок пенсії надано з моменту призначення пенсії (25.04.2014) відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, і тому не може бути обмежене чи скасоване відповідно до вимог статті 22 Конституції України.
20. Отже, чинні норми законодавства на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (14.02.2017), не поширюються на правовідносини, які виникли 25.04.2014 та пов`язані з перерахунком вже призначеної пенсії. Зміни в законодавстві стосуються порядку призначення пенсії громадянам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
21. 04.01.2018 до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач посилаючись на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
23. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
24. Відповідно до статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
25. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
26. До зазначеної статті були внесені зміни, а її зміст викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".
27. Умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям були визначені постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000, зокрема у пунктах 4 та 5, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
28. Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
29. Таким чином, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.
30. Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
31. Крім того, з 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" у зв`язку з чим положення Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі норми статті 37-1.
32. Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.
33. З огляду на зазначене, суди дійшли вірного висновку, що законодавство, станом на момент звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії, не регламентувало ані права особи на перерахунок його пенсії у зв`язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
34. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі № 508/808/16-а та від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18.
35. При цьому суди наголосили на тому, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
36. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 передбачено, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватись відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
37. Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.
38. Також безпідставним є посилання позивача на те, що застосування судами законодавства, чинного на момент звернення до відповідача із заявою про перерахунок є порушенням вимог ст. 58 Конституції України, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов`язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
39. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи заявника касаційної скарги щодо наявності підстав для перерахунку його пенсії, дублюють позицію, викладену ОСОБА_1 в позові та в апеляційній скарзі.
40. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.
41. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
42. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -