ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 360/3574/19
адміністративне провадження № К/9901/24079/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 360/3574/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення остаточного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Луганській області щодо непроведення остаточного розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
1.2. зобов`язати ГУНП в Луганській області нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належної доплати за роботу в нічний час при звільненні зі служби за період з 16 вересня 2017 року по 26 червня 2019 року у розмірі 307 012,29 грн.
1.3. стягнути з ГУНП в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримку виплати належної доплати за роботу в нічний час при звільнені зі служби в поліції за період з 16 вересня 2017 року по 26 червня 2019 року у розмірі 307 012,29 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом від 15 вересня 2017 року № 646 о/с його було звільнено зі служби у поліції з 15 вересня 2017 року. Однак, виплати за службу в нічний час, які входять до складу грошового забезпечення поліцейських, були сплачені йому лише 27 червня 2019 року. Отже, відповідач не провів остаточного розрахунку з позивачем в день його звільнення, що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Однак, листом від 27 липня 2019 року №42/2/111/22/04-2019 відповідач відмовив позивачу у виплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позов задоволено повністю.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за роботу в нічний час під час здійснення остаточного розрахунку у зв`язку з його звільненням зі служби в поліції.
3.2. Зобов`язано ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 16 вересня 2017 року по 26 червня 2019 року у розмірі 305458,34 грн.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив всі належні дії, що залежать від його волі, для нарахування та виплати позивачу сум вказаної доплати саме 26 червня 2019 року.Сторони визнали ту обставину, що при звільненні позивачу не були нараховані суми доплати за несення служби у нічний час за період з 08 листопада 2015 року по березень 2017 року, про розмір цих сум (467,55 грн) позивач дізнався лише після їх фактичного отримання 27 червня 2019 року. І, як встановлено судом, спору щодо розміру цієї суми у сторін не виникало. Отже, у період, який тривав з 16 вересня 2017 року по 26 червня 2019 року та становить 649 календарних днів, відповідач не нараховував та не сплачував позивачу суми, на отримання яких позивач мав право при звільненні, що є підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача.
4.1. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача на підставі 117 КЗпП України здійснити нарахування та виплату позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 16 вересня 2017 року по 26 червня 2019 року у розмірі 305458,34 грн (470,66 грн (середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню) х 649 календарних днів (час затримки розрахунку при звільненні) = 305458,34 грн).
5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ГУНП в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/3574/19 змінено.
5.1. У резолютивну частину рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/3574/19 внесено такі зміни:
у абзаці першому слово "задовольнити" замінено словами "задовольнити частково";
у абзаці третьому цифри та слова " 305458,34 грн (триста п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 34 копійки)" замінено цифрами та словами " 3000,00 грн (три тисячі гривень)". Доповнено резолютивну частину абзацом четвертим наступного змісту "В решті позовних вимог відмовити".
5.2. В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 360/3574/19 залишено без змін.
6. Частково змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, відповідно до яких з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
6.1. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вирішив зобов`язати ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3000,00 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
7. 21 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник, з урахуванням уточнень, просить постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у частині нарахування суми виплат за несвоєчасний розрахунок скасувати та у цій частині залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року.
8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права. При цьому, зазначає про необхідність відступити від висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах, якими керувався суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення у оскаржуваній частині.
8.1. Так, на переконання скаржника, правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у зазначених постановах, не відповідає принципу верховенства права та становить втручання у право власності людини без наявності підстави, передбаченої законом.
8.2. Також, скаржник уважає, що судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалено не на підставі статті 317 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) та без будь-якого зазначення підстав для зміни рішення суду першої інстанції, а зміст рішення суду апеляційної інстанції у цій частині не відповідає вимогам статті 322 КАС України.
8.3. Наполягає, що застосувавши принцип співмірності у обраний спосіб, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень як орган судової влади. При цьому, зі змісту судового рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не зрозуміло, яким чином судом здійснено розрахунок зменшення суми належної до виплати.
9. 21 вересня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20 квітня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
12. 11 грудня 2020 року від ГУ НП в Луганській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач проти доводів та вимог такої заперечує і просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Установлені судами фактичні обставини справи
13. ОСОБА_1 з 30 липня 1994 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року - у Національній поліції України, та 15 вересня 2017 року звільнений з посади старшого слідчого в особливо важливих справах організаційно-методичного відділу управління Національної поліції ГУ НП в Луганській області за підпунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію", що підтверджується витягом з наказа Національної поліції України від 15 вересня 2017 року № 646 о/с.
14. Згідно з довідкою від 01 жовтня 2019 року № 831/111/22-2019 управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області 29 вересня 2017 року з позивачем було проведено остаточний розрахунок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за 15 діб вересня у сумі 5257,70 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 2700,00 грн, одноразової грошової винагороди за участь в АТО за серпень 2017 у сумі 270,97 грн та одноразової премії у сумі 1000,00 грн. 30 жовтня 2017 при надходженні фінансування за відповідний місяць була нарахована та виплачена одноразова грошова винагорода за участь в АТО за вересень у сумі 280,00 грн та одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 120927,10 грн.
15. Листом ГУ НП в Луганській області від 26 червня 2019 року №3969/111/19/04-2019 позивача повідомлено про нарахування та виплату йому доплати за несення служби у нічний час у сумі 467,55 грн, яка відбудеться 27 червня 2019 року.
16. Платіжним дорученням від 26 червня 2019 року № 2522 підтверджується факт одержання банком 26 червня 2019 року від ГУ НП в Луганській області перерахованих коштів, зокрема для виплати позивачу за списком № 226 зазначену доплату у сумі 467,55 грн, які були перераховані банком позивачу 27 червня 2019 року.
17. Листом від 27 липня 2019 року № 4212/111/22/04-2019 відповідач повідомив позивача про факт нарахування та виплати доплати за несення служби у нічний час у розмірі 467,55 грн на його картковий рахунок, а також відмовив у виплаті середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, який регламентує порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, не передбачена виплата компенсації за несвоєчасний розрахунок.
Нормативне регулювання
18. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
20. Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
21. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
22. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
23. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Верховний Суд зауважує, що у частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення остаточного розрахунку в день звільнення позивача зі служби в поліції та у частині обрахунку середнього заробітку за весь час затримку виплати належної доплати за роботу в нічний час при звільнені зі служби в поліції постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року не оскаржується, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у цій частині.
26. Переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, тобто у частині незгоди позивача із зменшенням належної йому суми грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
27. Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
28. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
29. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
30. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
31. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
32. Вина відповідача у непроведенні повного розрахунку із позивачем в день його звільнення та невиплаті йому усіх належних сум при звільненні є доведеною у межах цієї справи.
33. Доводи позивача у касаційній скарзі стосуються незгоди із застосуванням судом апеляційної інстанції принципу співмірності при визначені розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача у сумі 3000 грн.
34. Питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду.
35. Так, у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
36. При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
37. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
38. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній у постанові підсумувала, що з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
39. За висновком Великої Палати Верховного Суду, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
40. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
40.1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
40.2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
40.3. ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
40.4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
41. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.
42. Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
43. Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.
44. На підтримку наведеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду, 30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
45. Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі №520/11337/18.
46. Застосовучи означені підходи до обставин цієї справи, колегія суддів враховує таке.
47. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що із вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції у частині виплати доплати за роботу в нічний час та, відповідно, про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати належної доплати за роботу в нічний час при звільненні зі служби за період з 16 вересня 2017 року по 26 червня 2019 року, позивач звернувся до суду 12 серпня 2019 року. Про розмір остаточного розрахунку при звільненні позивача, останньому було відомо з вересня 2017 року.
46. Загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 130903,32 грн, з яких: грошове забезпечення за 15 діб вересня 2017 року у сумі 5257,70 грн, матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 2700,00 грн, одноразова грошова винагорода за участь в АТО за серпень 2017 у сумі 270,97 грн, одноразова премія у сумі 1000,00 грн, одноразова грошова винагорода за участь в АТО за вересень у сумі 280,00 грн, одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 120927,10 грн, що сумарно складають 99,64% виплат, належних позивачу при звільненні, а також 467,55 грн (доплата за несення служби у нічний час за період з 08 листопада 2015 року по березень 2017 року), що складає 0,36% від загальної суми належної позивачу при звільненні.
47. За змістом позовних вимог позивач пов`язує наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за статтею 117 КЗпП України із несвоєчасним нарахуванням та виплатою доплати за несення служби у нічний час за період з 08 листопада 2015 року по березень 2017 року у розмірі 467,55 грн, яка була перерахована відповідачем на картку позивача 27 червня 2019 року.
48. Ця сума складає лише 0,36% від розміру загальної суми, належної позивачу при звільнені, а тому, з урахуванням сформованих Верховним Судом підходів, розмір середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України має розраховуватися у відсотковому відношенні прямо пропорційно до несвоєчасно нарахованих та виплачених сум відповідачем, належних позивачу при звільненні, за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
49. На підставі наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що сума середнього грошового забезпечення нарахована судом першої інстанції у розмірі 305458,34 грн, виходячи із розрахунку 470,66 грн (середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню) х 649 календарних днів (час затримки розрахунку при звільненні), є явно неспівмірною та непропорційною зі встановленим розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачу при звільнення сум, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача.
50. За таких обставин, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача із застосуванням принципу співмірності.
51. Застосування принципу співмірності судом апеляційної інстанції відповідає підходам та тлумаченю статті 117 КЗпП України, викладеним Великою Палатою Верховного Суду, у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
52. Верховний Суд уважає, що визначена судом апеляційної інстанції сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату доплати за несення служби у нічний час із застосуванням принципу співмірності відповідає підходу до вирішення питання про зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, та обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку, сформованому Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19.
53. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
54. Доводи та аргументи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
55. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції.