ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3582/17
адміністративне провадження № К/9901/65311/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 (судді - Пилипенко О.Є., Кузьмишин О.М., Кобаль М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенійович про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 25.10.2016" від 16.12.2016 за №1780/7.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2007 між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту №11204104000 (в іноземній валюті).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором, 10.09.2007 між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено договір іпотеки, згідно умов якого позивачем було передано в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк" належне позивачу на праві приватної власності майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .
08.12.2011 між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ "УкрСиббанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює АТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ "УкрСиббанк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
19.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Олександром Євгенійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 29672089, яким було здійснено переоформлення права власності на вищевказану квартиру на користь ПАТ "Дельта Банк". В якості підстави для прийняття такого рішення приватним нотаріусом було зазначено рішення (заочне) Дарницького районного суду міста Києва від 16.12.2014 по справі №753/16397/14-ц.
Не погоджуючись з таким рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. та діями щодо його прийняття, позивач звернувся до відповідача зі скаргою.
Наказом відповідача від 16.12.2016 №1780/7, прийнятим на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 29.11.2016, в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки право власності набуто на підставі рішення суду.
Вважаючи вищевказаний наказ протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно відмовлено в задоволенні поданої ним скарги на рішення та дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є., оскільки останнім було вчинено реєстраційну дію без наявних на те правових підстав.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2018 позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 25.10.2016" від 16.12.2016 №1780/7.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2018 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України не мало передбачених п. 9 ч. 8 та п. 1 ч. 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1, оскільки розгляд питань, порушених у скарзі, належить до компетенції відповідача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону №1952 Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Враховуючи, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 а зареєстровано приватним нотаріусом Соколовим О.Є. на підставі заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2014 року по справі № 753/16397/14-ц, що виключає можливість розгляду скарги на дії реєстратора Міністерством юстиції України, оскільки не належить до його компетенції в силу Закону, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у задоволенні скарги, Міністерство юстиції України діяло правомірно.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, яке підлягає скасуванню.
Зокрема посилався на те, що ПАТ "Дельта Банк" не набуло право власності на квартиру на підставі рішення суду, оскільки на момент прийняття судового рішення (заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2015) на яке посилається відповідач та третя особа, а також на момент подання позову, діяв Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким не допускаються жодні дії банку щодо звернення стягнення на спірну квартиру, в тому числі шляхом реєстрації права власності.
Крім того, на час дії мораторію, виконання вказаного рішення було зупинено самим судом, про що зазначено в резолютивній частині рішення.
Враховуючи вказане, позивач вважає, що відповідач повинен був розглянути подану ним на дії державного реєстратора скаргу та перевірити дотримання приватним нотаріусом процедури здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками суддів колегія не погоджується з огляду на наступне.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За