ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 380/2359/20
адміністративне провадження № К/9901/27665/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2359/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, постановлену суддею Клименко О.М.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів Глушка І.В., Улицького В.З.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивача, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якому просить:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ № 3 ГУ НП у Львівській області від 02 січня 2020 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" до працівників територіальних підрозділів ГУ НП у Львівській області, а саме пункт 3 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, підполковника поліції ОСОБА_1 (0062274) за порушення службової дисципліни, зокрема, вимог пп. 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пп. 3 пункту 8 Розділу VI, пункту 4 Розділу VІ "Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні", затвердженої наказом МВС України від 07 липня 2017 року № 575 (зі змінами, внесеними згідно з наказом МВС України № 564, від 11.07.2019), пп. 3,4 п. 4 Розділу IV "Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України", затвердженої наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570 та застосування дисциплінарного стягнення - сувора догана;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ № 266 ГУ НП у Львівській області від 20 січня 2020 року "Про застосування дисциплінарних стягнень" до окремих працівників органів та підрозділів ГУНП у Львівській області, а саме пункт 7 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, підполковника поліції ОСОБА_1 (0062274), за порушення службової дисципліни, зокрема вимог частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII та пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених Наказом МВС України від 09 листопада 2016 № 1179 та застосування дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
3. 18 травня 2020 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання від 12 травня 2020 року № 582/32/01-2020 про залишення позовної заяви без розгляду.
4. Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідно до частини першої статті 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
4.1. Відповідач зауважує, що основним нормативно-правовим актом, який установлює строк звернення до суду і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу є Кодекс адміністративного судочинства України, частиною п`ятою статті 122 якого визначено, що звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідач вважає, що посилання позивача на частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України, якою передбачено тримісячний строк звернення до суду працівника за захистом своїх прав є помилковими, оскільки норми Кодексу законів про працю України є загальними нормами у спірних правовідносинах. Натомість, оскільки служба в поліції є державною службою особливого характеру, під час розгляду спорів з приводу прийняття громадян на службу в поліції, її проходження та звільнення з неї застосовуються строки звернення до суду, встановлені нормами спеціальних законів. На думку відповідача, саме такою нормою є частина п`ята статті 122 КАС України, якою і встановлено місячний строк звернення до суду.
4.2. Відповідач вказує, що як слідує зі змісту адміністративного позову, оскаржувані накази ГУ НП у Львівській області № 3 від 02 січня 2020 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників територіальних підрозділів ГУНП у Львівській області" та № 266 від 20 січня 2020 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників органів та підрозділів ГУНП у Львівській області" позивач отримав 13 січня 2020 року та 20 січня 2020 року відповідно, водночас, з даним адміністративним позовом до суду звернувся лише 18 березня 2020 року, тобто з пропуском встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
5. Від позивача заяв (клопотань) про поновлення пропуску строку звернення до суду та визнання поважними причин його пропуску до суду не надходило.
6. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року клопотання представника відповідача від 12 травня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів залишено без розгляду.
7. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання строку оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення врегульоване нормами частини першої статті 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та частини п`ятої статті 122 КАС України, які є спеціальними для такої категорії осіб. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15 за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. А тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо необґрунтованості позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки, зважаючи на те, що нормами спеціального законодавства, а саме частина перша статті 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та частина п`ята статті 122 КАС України врегульоване питання строку оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення, відтак відсутні підстави поширювати на спірні правовідносин норми Кодексу законів про працю України, оминаючи при цьому, норми законодавства, які є спеціальними для такої категорії осіб.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
8. 26 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що посилання судів першої та апеляційної інстанцій на частину п`яту статті 122 КАС України щодо місячного строку звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, є неправомірним при оскарженні дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, оскільки в цьому випадку підлягає до застосування спеціальні норми чинного законодавства, а саме частина перша статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення працівника до суду з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права для вирішення трудового спору, оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, яка регулюється нормами як адміністративного так й трудового законодавства.
9.1. Крім того, скаржник зазначає, що пункт 16 частини першої статті 22 Закону України "Про Національну поліцію" керівник поліції приймає у визначеному трудовим законодавством порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції. Тобто, на думку скаржника, при притягненні до дисциплінарної відповідальності працівника поліції застосовуються норми чинного трудового законодавства України, а відтак й при оскарженні такого притягнення застосовується норми Кодексу законів про працю України, в тому числі у щодо строків звернення працівника до суду при оскарженні дисциплінарного стягнення.
10. 26 жовтня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
11. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20 квітня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи.
13. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
15. Предметом оскарження у даній адміністративній справі є накази відповідача № 3 від 01 жовтня 2020 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників територіальних підрозділів Головного управління Національної поліції у Львівській області", яким до позивача за порушення службової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення - сувора догана та № 266 від 20 січня 2020 року "Про застосування дисциплінарних стягнень" до окремих працівників органів та підрозділів ГУНП у Львівській області, яким до позивача за порушення службової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
16. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
20. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.
21. Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
22. Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
23. Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
24. За приписами частини першої статті 19 ЦПК України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми ЦК України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
25. Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі №240/532/20 (постанова від 11 лютого 2021 року) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки.
26. Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
27. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п?ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
28. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
29. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
30. Ураховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо обмеження права ОСОБА_1 на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказ від 02 січня 2020 року № 3 "Про застосування дисциплінарного стягнення" позивач отримав 13 січня 2020 року. Згідно з відміткою на наказі від 20 січня 2020 року № 266 "Про застосування дисциплінарних стягнень" з цим наказом позивач ознайомився 20 січня 2020 року.
32. Однак, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 18 березня 2020 року.
33. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд погоджується з висновками про те, що позивач знаючи про порушення свого права у січні 2020 року, натомість, звернувся до суду лише 18 березня 2020 року, тобто із пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
34. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
35. Положеннями частини третьої статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
36. За таких обставин, а також за відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.