ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 927/374/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача (прокуратури) - Савицької О. В.,
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - не з`явилися,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Москальця Г. І. (керівника)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудсервіс 11"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (судді: Куксов В. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Яковлєв М. Л.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 (суддя Федоренко Ю. В.) у справі
за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури
до 1) Козелецької селищної ради, 2) Комунального підприємства "Козелецьводоканал",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудсервіс 11",
про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Козелецької селищної ради та Комунального підприємства "Козелецьводоканал" (далі - КП "Козелецькводоканал"), в якому просив визнати недійсним рішення XIII сесії VI скликання Козелецької селищної ради від 03.02.2014 "Про передачу в оренду земельної ділянки для будівництва соціального житла" (далі - Рішення від 03.02.2014), згідно з яким КП "Козелецьводоканал" передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 7422055100:01:003:0270) площею 0,5999 га в смт Козелець на вул. Каденюка (далі - спірна земельна ділянка) строком на 10 років для будівництва двох 4-поверхових житлових будинків; визнати недійсним договір оренди землі від 03.07.2014, укладений між Козелецькою селищною радою та КП "Козелецьводоканал", згідно з яким в оренду передано спірну земельну ділянку для будівництва двох 4-поверхових будинків в смт Козелець, вул. Каденюка строком на 10 років та який зареєстрований державним реєстратором Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області 29.07.2014 (далі - спірний договір).
1.2. Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на те, що органом місцевого самоврядування було здійснено розпорядження спірною земельною ділянкою з порушенням вимог чинного законодавства. Спірні правовідносини становлять державний, суспільний інтерес, який потребує захисту. Прокурор вважав правомірним звернення до суду як позивача, оскільки саме орган місцевого самоврядування порушив інтереси держави і є відповідачем, а відтак не може бути позивачем у спорі. При цьому прокурор зазначав, що у зв`язку з відсутністю органу, уповноваженого відповідно до вимог чинного законодавства звертатися до суду з позовом про скасування Рішення від 03.02.2014 та спірного договору, позовна заява подається прокурором, який і є позивачем.
1.3. КП "Козелецьводоканал" у відзиві на позовну заяву зазначило про визнання в повному обсязі позовних вимог викладених у позовній заяві.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 позов прокурора до Козелецької селищної ради та КП "Козелецьводоканал" задоволено повністю. Визнано недійсним рішення ХІІ сесії VІ скликання Козелецької селищної ради від 03.02.2014 "Про передачу в оренду земельної ділянки для будівництва соціального житла", згідно з яким КП "Козелецьводоканал" передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 7422055100:01:003:0270 площею 0,5999 га в смт Козелець на вул. Каденюка строком на 10 років для будівництва двох 4-поверхових житлових будинків. Визнано недійсним спірний договір оренди.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між відповідачами договір оренди землі суперечить вимогам Земельного кодексу України (земельну ділянку для будівництва соціального житла передано без проведення конкурсу на його будівництво), Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинним генеральним планом в місці розташування переданої в оренду КП "Козелецьводоканал" земельної ділянки, не передбачено розташування багатоквартирних житлових будинків).
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 у справі № 927/374/20 змінено, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Визнати недійсним рішення ХІІІ сесії VІ скликання Козелецької селищної ради від 03.02.2014 "Про передачу в оренду земельної ділянки для будівництва соціального житла", згідно з яким КП "Козелецьводоканал" передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 7422055100:01:003:0270 площею 0,5999 га в смт Козелець на вул. Каденюка строком на 10 років для будівництва двох 4-поверхових житлових будинків." В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 у справі №927/374/20 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Рішення від 03.02.2014 та спірний договір суперечать вимогам чинного законодавства: абзацу 8 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка для будівництва соціального житла була надана без проведення конкурсу на його будівництво; статтям 24- 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки чинним генеральним планом смт Козелець не передбачено будівництво багатоквартирних житлових будинків на спірній земельній ділянці. Крім того, суд зазначив про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі. Зокрема, суд мотивував наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави тим, що прокурор оскаржував рішення органу місцевого самоврядування і саме Козелецька селищна рада є власником спірної земельної ділянки, саме вона порушила інтереси держави прийняттям Рішення від 03.02.2014, а тому не може бути позивачем у справі. До повноважень Головного управління Дежгеокадастру області не належать повноваження контролю за спірною земельною ділянкою, а тому орган, в інтересах якого подано позов, відсутній.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудсервіс 11" (далі - ТОВ "Трансбудсервіс 11") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
3.2. Скаржник зазначає, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень допустили порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема положення статей 38, 39, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 5, 24, 25, 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чинних у редакції на момент виникнення спірних правовідносин. ТОВ "Трансбудсервіс 11" вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 (щодо здійснення представництва регіональною прокуратурою); від 16.01.2019 у справі № 918/1271/16 (щодо суб`єктного складу та необхідності з`ясування кола учасників та їх процесуальних прав). Окрім того ТОВ "Трансбудсервіс 11" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 1, 5, 17, 24- 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у системному взаємозв`язку із положеннями статей 38, 39, 134 Земельного кодексу України у редакції Закону на момент ухвалення Рішення від 03.02.2014. Скаржник зазначає, що спірна земельна ділянка вже була сформована з конкретним цільовим призначенням - для житлової забудови, раніше передавалася в оренду іншій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбудреконструкція" (далі - ТОВ "Укрбудреконструкція"). На її забудову був розроблений проект, документація із землеустрою, що узгоджувалося з Генеральним планом населеного пункту. Проте суди не вирішили справу з урахуванням усіх фактичних обставин справи.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Трансбудсервіс 11", а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними. Здійснюючи представництво інтересів держави у цій справі, прокурор звернувся відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 24 Закону України "Про прокуратуру", а тому вважає помилковим ототожнення статусу прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, зі статусом представника, який діє виключно на підставі довіреності чи договору. Прокурор зазначає про правильне застосування судами норм матеріального права.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанції установили, що Рішенням VII сесії V скликання Козелецької селищної ради від 27.12.2007 ТОВ "Укрбудреконструкція" надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки під будівництво двох 4-поверхових житлових будинків в сел. Козелець (тепер смт. Козелець) вул. Каденюка.
4.2. Землевпорядною організацією БПП "Позитив" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ТОВ "Укрбудреконструкція" для будівництва двох 4-поверхових житлових будинків за рахунок земель Козелецької селищної ради на території смт Козелець.
4.3. Рішенням IX сесії V скликання Козелецької селищної ради від 25.04.2008 передано ТОВ "Укрбудреконструкція" земельну ділянку в оренду площею 0,60 га в смт. Козелець на вул. Каденюка.
4.4. Рішенням IX сесії VI скликання Козелецької селищної ради від 26.12.2012 ухвалено розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,60 га на вул. Каденюка із ТОВ "Укрбудреконструкція", зареєстрований 11.07.2008 за № 040885400011 у Державному реєстрі земель.
4.5. Згідно з актом приймання-повернення від 03.07.2013 ТОВ "Укрбудреконструкція" - орендар повернуло, а орендодавець в особі Козелецького селищного голови прийняв земельну ділянку загальною площею 0,6000 га в смт Козелець на вул. Каденюка.
4.6. Рішенням XIII сесії VI скликання Козелецької селищної ради від 03.02.2014 "Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо передачі в оренду земельної ділянки для будівництва соціального житла" надано дозвіл КП "Козелецьводоканал" на розробку технічної документації щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки для будівництва соціально-доступного житла.
Цим же Рішенням від 03.02.2014 КП "Козелецьводоканал" передано в оренду спірну земельну ділянку строком на 10 років для будівництва двох 4-поверхових житлових будинків.
4.7. Між Козелецькою селищною радою (орендодавець) та КП "Козелецьводоканал" (орендар) 03.07.2014 укладено спірний договір оренди, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку.
В оренду передається спірна земельна ділянка (кадастровий номер 7422055100:01:003:0270, загальною площею - 0,5999 га - землі житлової та громадської забудови, в тому числі - 0,5999 га - землі під житловою забудовою з трьома і більше поверхами. Спірний договір укладався строком на 10 років. (пункти 1,2,8 спірного договору).
4.8. Згідно з актом приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 03.07.2014, Козелецька селищна рада передала в оренду на 10 років спірну земельну ділянку КП "Козелецьводоканал".
4.9. Між КП "Козелецьводоканал" (орендар) та ТОВ "Трансбудсервіс 11" (суборендар) 07.07.2014 укладено договір суборенди землі, відповідно до якого орендар надав, а суборендар прийняв у строкове платне користування спірну земельну ділянку для будівництва двох 4-поверхових будинків. В суборенду передається спірна земельна ділянка (загальна площа 0,5999 га, землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 7422055100:01:003:0270). Договір суборенди землі укладено на 10 років (пункти 1,2,8 договору суборенди землі від 07.07.2014).
4.10. Земельна ділянка передана у суборенду ТОВ "Трансбудсервіс 11" згідно з актом приймання-передачі.
4.11. Суди зазначили, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується проведення 29.07.2014 державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за КП "Козелецьводоканал" та реєстрація 04.08.2014 права суборенди цієї ж спірної земельної ділянки за ТОВ "Трансбудсервіс 11".
4.12. Суди встановили, що 25.01.2020 мешканці смт Козелець звернулися із заявою до заступника прокурора Чернігівської області, в якій зазначали про незаконність будівництва ТОВ "Трансбудсервіс 11" багатоквартирного будинку на вул. Каденюка в смт Козелець.
У зв`язку зі зверненням мешканців смт Козелець, прокурор направляв запити до компетентних органів щодо проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці. У відповідь на звернення прокурора Козелецька селищна рада повідомила про відсутність за період з 2014 до 2017 років документів щодо проведення конкурсу для будівництва соціального житла в смт Козелець на вул. Каденюка (від 19.02.2020 № 03-09/262).
У листі від 17.03.2020 № 03-09/400 Козелецька селищна рада зазначила, що згідно з генеральним планом смт Козелець, затвердженим рішенням ІІІ сесії 22 скликання Козелецької селищної ради від 27.06.1995, який є чинним станом на день прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок ТОВ "Укрбудреконструкція" та КП "Козелецьводоканал", будівництво багатоквартирних житлових будинків на спірній земельній ділянці не передбачено.
Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та охорони довкілля Козелецької районної державної адміністрації у листі від 03.02.2020 № 1-06/3 зазначив про відсутність інформації про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки протягом 2018- 2019.
Архівний відділ Козелецької районної державної адміністрації у відповіді від 01.04.2020 № П-37/01-16 зазначив про те, що в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету Козелецької селищної ради за 2013 рік немає рішень щодо проведення конкурсу для будівництва соціального житла, а за 2014-2017 роки немає рішень щодо надання дозволу на розробку детального плану забудови на земельній ділянці КП "Козелецьводаканал" та ТОВ "Трансбудсервіс 11".
Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" на запит у відповіді від 24.03.2020 №Д-626 поінформувало про те, що відповідно до договору інститут виконав роботу "Внесення змін до генерального плану селища Козелець Чернігівської області", яка після закінчення була передана на погодження замовнику - Козелецькій селищній раді, однак не була погоджена, тому чинним залишився "Генеральний план смт Козелець", виконаний фірмою "Контраст" в 1995 році.
4.13. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для визнання Рішення від 02.03.2014 та спірного договору недійсними.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Касаційна скарга з посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень статей 1, 5, 17, 24- 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у системному взаємозв`язку із положеннями статей 38, 39, 134 Земельного кодексу України у редакції Закону на момент ухвалення Рішення від 03.02.2014, висновок Верховного Суду про застосування яких відсутній, а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 (щодо здійснення представництва регіональною прокуратурою); від 16.01.2019 у справі № 918/1271/16 (щодо суб`єктного складу та необхідності з`ясування кола учасників та їх процесуальних прав).
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
5.4. Предметом позову у цій справі є вимоги, заявлені прокурором - позивачем у справі до місцевої ради та комунального підприємства про визнання недійсними рішення місцевої ради та договору оренди земельної ділянки.
У справі № 819/478/17, на яку посилався скаржник, висновок стосувався наявності у заступника прокурора Тернопільської області Галицького О.В. повноважень підписувати позовну заяву від імені прокуратури відповідно до пункту 1.13 Регламенту прокуратури Тернопільської області, затвердженого наказом прокурора Тернопільської області від 12.02.2014 № 61. Тобто викладені у справі № 819/478/17 висновки стосуються правовідносин, в яких позовна заява була подана заступником керівника прокуратури на захист прав, свобод та інтересів прокуратури як самостійного позивача зі статусом юридичної особи і учасника відповідних відносин, а не на виконання прокуратурою функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді.
У цій справі № 927/374/20 до господарського суду з позовом звернувся заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури Марушко І. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону від 26.03.2020 на час звернення з позовом) право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Висновків щодо застосування положень частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" постанова Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 не містить, тому доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, є безпідставними.
5.5. Зазначаючи про безпідставну відмову судів у залученні ТОВ "Трансбудсервіс 11" як співвідповідача у справі, скаржник посилається на висновок у справі № 918/1271/16. Предметом позову у справі № 918/1271/16 були вимоги про визнання недійсними результатів електронних торгів щодо арештованого майна. Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що для правильного визначення суб`єктної юрисдикції, суди попередніх інстанцій повинні встановити правовий статус переможця торгів та правовий статус такого переможця у справі, оскільки одна і та ж особа у справі зазначена відповідачем - фізичною особою і третьою особою - фізичною особою - підприємцем.
Таким чином, постанова Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 918/1271/16 не містить висновків щодо застосування статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якою врегульовано питання залучення до участі у справі співвідповідача, тому аргументи скаржника про безпідставну відмову судів у залученні ТОВ "Трансбудсервіс 11" як співвідповідача є необґрунтованими. Крім того, постанова Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 918/1271/16 стосується правовідносин, що не є подібними із правовідносинами у справі, що розглядається.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.6. Згідно з пунктом 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України необхідно зазначити таке.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення у даній справі прийнято з порушенням положень статей 1, 5, 17, 24- 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 38, 39, 134 Земельного кодексу України у редакції на момент ухвалення Рішення від 03.02.2014, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах відсутній. Скаржник вважає, що оскільки спірна земельна ділянка вже була сформована з конкретним цільовим призначенням - для житлової забудови й раніше передавалася в оренду іншій особі ТОВ "Укрбудреконструкція", порушення законодавства не було під час винесення Рішення від 03.02.2014 та укладення договору оренди між відповідачами.
5.7. Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і надалі в редакції Закону, чинного на момент ухвалення Рішення від 03.02.2014) цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 24 цього Закону унормовано, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування є його невідповідність вимогам закону, зокрема у зв`язку з його постановленням не в межах повноважень та не у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України та встановлене судами порушення судами цивільних прав або інтересів позивача.
5.8. Статтею 124 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції Закону станом на момент прийняття Рішення від 03.02.2014) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків (абзац 6 частини 2 цієї статті); надання земельних ділянок в оренду для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено (абзац 8 частини 2 цієї статті).
Таким чином, відповідно до Земельного кодексу України у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин, земельні торги не проводилися за умови надання земельної ділянки державної чи комунальної власності державним чи комунальним підприємствам. Тобто можливість надання права оренди земельної ділянки державним чи комунальним підприємствам на позаконкурентних засадах була встановлена законодавством, при цьому законодавством не визначалися обмеження щодо мети такого надання, заявнику достатньо було мати статус державного чи комунального підприємства для набуття земельної ділянки без проведення земельних торгів.
5.9. Суди попередніх інстанцій, зазначаючи про те, що Рішення від 03.02.2014 щодо надання в оренду спірної земельної ділянки відповідачу-2 не відповідає вимогам частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, помилково не взяли до уваги правовий статус набувача (орендаря) земельної ділянки, відтак невірно застосували до спірних правовідносин положення частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.
5.10. Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
За змістом статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і надалі у редакції Закону на момент ухвалення Рішення від 03.02.2014) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Статтею 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" унормовано, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.
Таким чином, вибір земель для містобудівних потреб та надання висновків щодо передачі у власність або користування (оренду) земельних ділянок здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації. Містобудівна документація включає розроблення плану зонування території та детального плану території.
5.11. Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
Згідно з статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
За змістом частин 3, 4 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Разом із тим згідно з пунктом 6-1 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дія частин 3 та 4 статті 24 цього Закону до 01.01.2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.
5.12. Суди попередніх інстанцій зазначили, що наявним у матеріалах справи генеральним планом смт. Козелець (1995 року) не передбачено будівництва багатоквартирних житлових будинків на спірній земельній ділянці, у зв`язку із чим дійшли висновку, що спірна земельна ділянка передана відповідачу-2 з порушенням вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Разом із тим, суди не взяли до уваги, що Рішенням VII сесії V скликання Козелецької селищної ради від 27.12.2007 ТОВ "Укрбудреконструкція" вже надавався дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва двох 4-поверхових житлових будинків в смт Козелець на вул. Каденюка. Землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ТОВ "Укрбудреконструкція" для будівництва двох 4-поверхових житлових будинків за рахунок земель Козелецької селищної ради на території смт Козелець. Рішенням IX сесії V скликання Козелецької селищної ради від 25.04.2008 ТОВ "Укрбудреконструкція" передавалася земельна ділянка в оренду площею 0,60 га в смт. Козелець на вул. Каденюка саме із метою будівництва двох 4-поверхових житлових будинків. Попередньому забудовнику надавався висновок відділу містобудування та архітектури Козелецької районної державної адміністрації від 17.03.2008 № 1-06/214 щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва двох 4-поверхових житлових будинків із земель державної власності Козелецької селищної ради смт Козелець в районі вул. Каденюка Чернігівської області.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не з`ясували з урахуванням викладених обставин, чи була оновлена містобудівна документація відповідно до правил статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чи вносилися зміни до генерального плану смт Козелець, чи були затверджені плани зонування або детальний план території, чи суперечило надання відповідачу-2 як комунальному підприємству спірної земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі, вимогам статті 123, 134 Земельного кодексу України, не встановили суди і обставини відповідності/невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральному плану населеного пункту, наявному у матеріалах справи проекту землеустрою. Отже, суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надали їм належної правової оцінки, тому дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, аргументи скаржника про ненадання правової оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, наслідком чого стало невстановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та неврахування судами вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, висновки щодо застосування якого викладені у цій постанові, знайшли своє підтвердження.