ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3292/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - Отенка П. В. (адвоката),
прокуратури - Савицької О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 (колегія суддів: Гребенюк Н. В. - головуючий, Зубченко І. В., Радіонова О. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 (суддя Новікова Н. А.) у справі
за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
до 1) Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудресурс"
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі від 27.07.2004 та зобов`язання повернення майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Дергачівська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудресурс" (далі - ТОВ "Промбудсервіс"), в якій просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дергачівської РДА № 223 від 26.06.2004 (далі - Розпорядження № 223); визнати недійсним та скасувати договір оренди землі від 27.07.2004, площею 2,12 га, кадастровий номер 6322055900:10:000:0004, укладений між Дергачівською РДА та ТОВ "Промбудресурс" (далі - договір оренди); зобов`язати ТОВ "Промбудресурс" повернути земельну ділянку площею 2,12 га, кадастровий номер 6322055900:10:000:0004 (далі - спірна земельна ділянка) у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру.
1.2. Прокурор посилався на те, що Розпорядженням № 223 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду ТОВ "Промбудресурс" із земель запасу (сільськогосподарські угіддя) земельну ділянку площею 2,120 га на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу строком на 25 років. На виконання Розпорядження № 223 між Дергачівською РДА та ТОВ "Промбудресурс" 27.07.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, пунктом 15 якого передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу; цільове призначення земельної ділянки - житлова забудова та комерційне використання (пункт 16 договору оренди землі). Прокурор стверджував, що Розпорядження № 223 прийняте з порушенням вимог статей 20, 21, 38, 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та на даний час), оскільки розпорядження земельними ділянками за межами населеного пункту для житлової забудови не належить до компетенції районної державної адміністрації, а тому вирішення питання про зміну цільового призначення земельної ділянки прийнято поза межами повноважень цього державного органу. Отже, прокурор вважав, що наявні підстави для визнання незаконним Розпорядження № 223, укладеного для його виконання договору оренди - недійсним та повернення земельної ділянки у відання держави.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/3292/19 в задоволенні позову прокурора відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції зазначив про дотримання прокурором процедури щодо представництва інтересів держави, передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Судове рішення мотивоване тим, що Дергачівською РДА було перевищено повноваження під час надання в оренду ТОВ "Промбудсервіс" земельної ділянки для будівництва спортивного та торгово-розважального комплексу, оскільки РДА не могла розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення та змінювати цільове призначення земельної ділянки. При цьому суд послався на правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, якщо такі мали місце, а державні органи не можуть вимагати повернення до попереднього стану, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки. Тому суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення ТОВ "Промбудсервіс" права мирного володіння майном є безпідставним покладанням на приватного учасника обороту ризиків і відповідальності за порушення, які допущені органом державної влади. Суд не застосував до спірних правовідносин позовну давність, оскільки зазначив про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/3292/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову прокурору відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції аргументував постанову тим, що під час передання земельної ділянки за межами населеного пункту для будівництва об`єкта інфраструктури ТОВ "Промбудсервіс", Дергачівська РДА перевищила свої повноваження, оскільки відсутні докази того, що об`єкти, для будівництва яких надавалася в оренду земельна ділянка належать, до об`єктів, пов`язаних із обслуговуванням територіальної громади району. Разом із тим суд зазначив, що ТОВ "Промбудсервіс" було відомо, що виділення та надання в оренду земельної ділянки за межами населеного пункту для будівництва об`єкта інфраструктури не належить до повноважень Дергачівської РДА. Однак ТОВ "Промбудсервіс" звернулося до Дергачівської РДА із заявою про надання в оренду із земель запасу (сільськогосподарські угіддя) земельної ділянки. З огляду на недобросовісну поведінку відповідачів, які були свідомими учасниками цивільних правовідносин та обізнані з порушенням ними цивільного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначив, що позбавлення набувача - ТОВ "Промбудсервіс" права користування земельною ділянкою є пропорційним втручанням з боку держави. Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що позов є законним та обґрунтованим. Однак з урахуванням того, що ТОВ "Промбудсервіс" заявило про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з цим позовом, і суд установив фактичні обставини обізнаності позивача з фактом змін в земельно-облікових даних, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви у зв`язку зі спливом cтроку позовної давності.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора, судові витрати за подання позову, апеляційної та касаційної скарг - покласти на відповідачів.
3.2. Прокурор в касаційній скарзі зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18 (щодо застосування статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України), від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16 (щодо значимості судового спору для суспільства).
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру просить задовольнити касаційну скаргу прокурора. За твердженням ГУ Держгеокадастру спірне Розпорядження № 223 є незаконним, а тому договір оренди повинен бути визнаний недійсним. ГУ Держгеокадастру зазначає, що оскаржувані судові рішення не відповідають завданню господарського судочинства і ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Промбудсервіс" просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, оскільки вважає, що відсутні підстави касаційного оскарження, за якими подана касаційна скарга, а у разі продовження касаційного розгляду - касаційну скаргу прокурора просить залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Так, посилаючись на постанови Верховного Суду, які наведені скаржником, ТОВ "Промбудсервіс" зазначило, що висновки, наведені прокурором у рішеннях касаційного суду, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки стосуються інших правовідносин, що неподібні із спірними. ТОВ "Промбудсервіс" зазначило, що твердження прокурора про необізнаність є припущенням і не підтверджено належними і допустимими доказами.
4. Обставини, встановлені судами
4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням Дергачівської РДА від 13.02.2004 № 58 ТОВ "Промбудресурс" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель державної власності (землі запасу) за межами населеного пункту на території Малоданилівської селищної ради для будівництва котеджів, спортивного та торговельно-розважального комплексу загальною площею 6,0 га.
4.2. 26.06.2004 Розпорядженням № 223 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано ТОВ "Промбудресурс" із земель запасу (сільськогосподарські угіддя) в оренду земельну ділянку загальною площею 2,120 га на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу строком на 25 років.
4.3. На виконання Розпорядження № 223 між Дергачівською РДА та ТОВ "Промбудресурс" 27.07.2004 укладено договір оренди землі, який зареєстрований в Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2004 за № 17.
Згідно з пунктами 1, 7 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (сільськогосподарські угіддя (пасовище) для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу, яка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради (район Флорінка), за межами населеного пункту.
Відповідно до пункту 15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу.
Цільове призначення земельної ділянки - житлова забудова та комерційне використання (пункт 16 договору оренди).
4.4. Спір виник у зв`язку з наявністю/ відсутністю у Дергачівської РДА відповідних повноважень для прийняття Розпорядження № 223 та необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору оренди земельної ділянки за межами населеного пункту для житлової забудови.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18 (щодо застосування статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України), від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16 (щодо значимості судового спору для суспільства).
5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.5. Предметом позову у справі № 922/3292/19 є матеріально-правові вимоги про визнання незаконним та скасування Розпорядження № 223, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку. Підставою позовних вимог зазначено перевищення Дергачівською РДА повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою шляхом передання в оренду земельної ділянки із земель запасу (сільськогосподарські угіддя) для будівництва торговельно-розважального центру, тобто із зміною цільового призначення земельної ділянки.
5.6. Суд апеляційної інстанції встановив, що Дергачівська РДА перевищила встановлені частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття Розпорядження № 223) повноваження під час надання ТОВ "Промбудсервіс" в оренду земельної ділянки із земель запасу (сільськогосподарські угіддя) для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу, оскільки відсутні докази того, що об`єкт, для будівництва якого надавалася в оренду земельна ділянка, може бути віднесено до об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням територіальної громади району. Крім того, суд зазначив, що поведінка ТОВ "Промбудсервіс" була недобросовісною, оскільки ТОВ "Промбудсервіс" було обізнане про відсутність у Дергачівської РДА повноважень для виділення земельної ділянки в оренду за межами населеного пункту для будівництва зазначеного об`єкта інфраструктури, натомість ТОВ "Промбудсервіс" звернулося із заявою про надання в оренду із земель запасу (сільськогосподарські угіддя) земельної ділянки за межами населеного пункту для будівництва спортивного та торгівельно-розважального комплексу. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання відповідачами процедури розпорядження земельною ділянкою державної власності вимогам законодавства та, відповідно, про обґрунтованість позовних вимог.
Підставою для відмови у позові був сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
5.7. У справі № 372/1036/15-ц, на яку посилається скаржник, за позовом прокурора в інтересах селищної ради про визнання незаконним і скасування розпорядження райдержадміністрації в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок фізичним особам; визнання недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови райдержадміністрації "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради"; визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, які видані фізичним особам; витребування у фізичних осіб земельних ділянок на користь територіальної громади в особі селищної ради; визнання за територіальною громадою права власності на земельні ділянки, Верховний Суд скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд. Підставою скасування стало неправильне застосування судами положень Цивільного кодексу України щодо позовної давності. Верховний Суд зазначив, що суди не встановили усіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи, не з`ясували та не перевірили, з якого моменту позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права.
5.8. У справі № 907/50/16, на яку посилається скаржник, прокурор звертався в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України з позовом про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі" цілісного майнового комплексу. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. Суди установили, що позивач звернувся з позовом з пропуском строку позовної давності, а наведені позивачем обставини про поважність причин пропуску строку позовної давності є необґрунтованими, і відповідач у заяві про застосування позовної давності довів те, коли саме позивач у цій справі міг довідатися про порушення свого права. При цьому касаційний суд зазначив, що аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов і позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32- 38 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
5.9. У справі № 910/16586/18, на яку посилається скаржник, за позовом про визнання недійсними свідоцтв на знак для товарів та послуг Верховний Суд скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд. При цьому Суд зазначив, що для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у наведених постановах Верховного Суду, на які послався скаржник, суб`єктом звернення до суду з позовом був прокурор, який звертався в інтересах інших осіб, та необхідним було встановлення обставин початку перебігу позовної давності, тобто застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для застосування/незастосування наслідків спливу позовної давності і, відповідно, задоволення/відмови у позові на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
5.9. Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Визначення початку відліку позовної давності міститься у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц).
Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
5.10. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач довідався або повинен був довідатися про можливе порушення своїх законних прав та інтересів ще у 2004 році, оскільки начальнику районного відділу земельних ресурсів Шуміло В. І. було доручено здійснювати контроль за виконанням умов договору оренди та внести зміни до земельно-облікових даних. Суд зазначив, що у подальшому повноваження з контролю за виконанням договору оренди землі передавалося до правонаступників обласного головного управління земельних ресурсів (територіального органу Державного комітету України із земельних ресурсів). При цьому, спростовуючи доводи прокурора, який стверджував, що про правопорушення прокурору стало відомо лише в березні 2019 року у зв`язку з опрацюванням інформації на публічній кадастровій карті України, суд зауважив, що відкритий доступ до публічної кадастрової карти України запроваджено в Україні з 01.01.2013 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр", тому суд визнав неповажними доводи прокурора для відновлення строку позовної давності. Оскільки прокурор звернувся з позовом до суду 09.10.2019, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові у зв`язку зі спливом строк позовної давності (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив про декілька дат початку перебігу строку позовної давності, а саме - 2004 рік, посилаючись на обізнаність районного відділу земельних ресурсів, та 01.01.2013, зазначаючи про початок роботи та відкритість доступу до публічної кадастрової карти України. Проте так і не встановив початок перебігу позовної давності, у зв`язку із чим неможливо зрозуміти, що мав на увазі суд, зазначаючи про неповажність причин для відновлення строку позовної давності в розумінні статей 257, 261 Цивільного кодексу України.
Дослідження та встановлення початку перебігу позовної давності має істотне значення для вирішення спору, оскільки у разі підтвердження пропуску позовної давності у задоволенні позову може бути відмовлено.
Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження підтвердилися, оскільки суд апеляційної не встановив обставин початку перебігу позовної давності, необхідних для правильного вирішення справи, не з`ясував та не перевірив, з якого моменту позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, а Верховний Суд не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, що позбавляє її можливості ухвалити нове рішення у справі, тому справу слід направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5.11. У зв`язку зі скасуванням оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду через порушення норм статей 257, 261, 268 Цивільного кодексу України та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, решту доводів касаційної скарги прокурора колегія суддів не розглядає.