ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/308/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 (колегія суддів: Мальченко А. О. - головуючий, Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) у справі
за позовом Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромінвест"
про стягнення 448 541,19 грн безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2020 року Сумська міська рада звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройселмі-ЛТД" (далі - ТОВ "Стройселмі-ЛТД") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 448 641,19 грн за використання земельної ділянки без оформлення Договору оренди за період з 01.09.2016 по 31.08.2019.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з дати прийняття Сумською міською радою рішення від 27.03.2019 № 4812-МР "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Стройселмі-ЛТД" за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5" і до моменту звернення із цим позовом відповідач не скористався своїм правом на укладення договору оренди земельної ділянки, а тому користування нею відповідач здійснює без зареєстрованого права оренди. Внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства, комісією про визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Суми було складено акт, відповідно до якого розмір збитків, тобто неодержаного доходу за користування відповідачем земельною ділянкою, становить 448 541,19 грн.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 (суддя Заєць С. В.) у справі № 920/308/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог Сумської міської ради до ТОВ "Стройселмі-ЛТД".
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що подані позивачем докази не доводять фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 1,2208 га, який був взятий за основу при розрахунку збитків. При цьому в матеріалах цієї справи містяться письмові докази, які свідчать про те, що відповідачем і третьою особою активно вчинялися спроби щодо укладення договорів оренди з позивачем. Водночас заява ТОВ "Стройселмі-ЛТД" про застосування строків позовної давності судом не розглядалась, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 у справі № 920/308/20 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Сумської міської ради до ТОВ "Стройселмі-ЛТД" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Стройселмі-ЛТД" на користь Сумської міської ради 448 541,19 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення Договору оренди за період з 01.09.2016 по 31.08.2019.
2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги у цій справі, апеляційний господарський суд врахував, що факт використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 1,2208 га у м. Суми, вул. Скрябіна, 5, без Договору оренди підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 13.12.2017 № 22. Апеляційним господарським судом констатовано, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на вул. Скрябіна, 5 у м. Суми, а тому у відповідача виник обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього договору право оренди землі. З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду погодилась із доводами позивача про те, що ТОВ "Стройселмі-ЛТД" не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, у зв`язку з чим збільшило вартість власного майна, а Сумською міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком небезпідставно очікував. Крім того судом констатовано, що відповідно до рішення Сумської міської ради № 4812-МР від 27.03.2019 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Стройселмі-ЛТД" за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5", Сумська міська рада вирішила надати відповідачу, за його зверненням, в оренду спірну земельну ділянку, запропонувавши відповідачу в місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради для укладення договору оренди земельної ділянки. В той же час, не заперечуючи проти укладення договору оренди земельної ділянки, відповідач посилався на необхідність перегляду розміру земельної ділянки у зв`язку з відчуженням ним частини нерухомого майна. Проте належного формування земельної ділянки шляхом поділу раніше сформованої ділянки, яка перебуває в користуванні ТОВ "Стройселмі-ЛТД", відповідно до законодавства відповідачем не здійснено. Так, всупереч вимогам законодавства, відповідний договір або додаткову угоду до договору між Сумською міською радою та відповідачем укладено не було. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в цьому випадку мало місце переривання строку позовної давності, у зв`язку з чим, суд визнав, що позов подано в межах трирічного строку на звернення до суду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 920/308/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Стройселмі-ЛТД" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 у справі № 920/308/20 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Стройселмі-ЛТД" зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права, зокрема статті 120 Земельного кодексу України, статей 377, 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, від 09.07.2019 у справі № 922/535/18, постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16. Крім того, скаржник стверджує, що позивач надав недопустимий доказ - акт обстеження земельної ділянки, оскільки цей акт складений всупереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", а також всупереч вимогам Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель територіальної громади м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 31.05.2017 № 2148-МР. Тому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Поряд із цим скаржник зазначає, що до грошових вимог позивача, заявлених за період з 01.09.2016 по 01.04.2017, підлягала застосуванню позовна давність, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про її переривання та безпідставно відмовив у її застосуванні.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Сумська міська рада просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Стройселмі-ЛТД" без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Сумська міська рада зазначає, що у власника земельної ділянки відсутні обов`язки спонукати власника будівлі чи споруди до формування земельної ділянки для експлуатації та обслуговування цих будівель, та відсутні обов`язки із самостійного (за власною ініціативою) формування земельної ділянки без подання землекористувачем відповідної заяви. Сумська міська рада вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності обставин, які свідчать про переривання строку позовної давності, а тому не задовольнив заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Сумська міська рада зазначає, що перебіг позовної давності неодноразово переривався у зв`язку із вчиненням відповідачем дій щодо визнання обов`язку з укладення договору та сплати орендної плати, та почався заново з 12.11.2019, тобто з дати прийняття рішення Виконавчим комітетом Сумської міської ради про затвердження акта по визначенню збитків. З огляду на викладене, на думку позивача, постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 є законною, обґрунтованою та такою, що ухвалена відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини
4.1. До Верховного Суду від ТОВ "Стройселмі-ЛТД" надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу, в яких скаржник просить зупинити касаційне провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19. Обґрунтовуючи зазначене клопотання, ТОВ "Стройселмі-ЛТД" зазначає, що вирішення питання про поновлення дії Договору оренди земельної ділянки від 05.09.2006 терміном дії до 22.02.2006 на підставі мовчазної згоди власника - Сумської міської ради, має суттєве значення в цій справі.
Розглянувши клопотання ТОВ "Стройселмі-ЛТД" про зупинення касаційного провадження в цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки предметом позову в справі № 903/1030/19 є визнання поновленим договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі". Натомість предметом позову в цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 448 641,19 грн за використання земельної ділянки без оформлення Договору оренди за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене Верховним Судом не установлено підстав, передбачених статтею 228 Господарського процесуального кодексу України для зупинення провадження у справі.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Стройселмі-ЛТД" на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.08.2004 належить на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 3200,1 кв. м, місцезнаходженням якого є м. Суми, вул. Скрябіна, 5. Об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 1,2208 га, що відноситься до комунальної власності, кадастровий номер 5910136600:03:001:0045, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, власником якої є Сумська міська рада.
4.3. 22.02.2006 Сумська міська рада прийняла рішення № 1627-МР "Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради", відповідно до якого за рахунок земель промисловості Сумської міської ради надала відповідачу в оренду земельну ділянку площею 1,2208 га за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, строком на 10 років. Право оренди зареєстровано 28.12.2006.
4.4. 05.09.2006 між Сумською міською радою та ТОВ "Стройселмі-ЛТД" укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиною О. М., зареєстрований у реєстрі за №4390 (далі - Договір).
4.5. Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач (орендодавець) надає, а відповідач (орендар) приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, площею 1,2208 га. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Договір укладений строком до 22.02.2016. Відповідно до пункту 5.3 Договору однією з підстав припинення цього Договору є закінчення строку дії Договору.
4.6. Сумська міська рада наголошувала, що після припинення строку дії договору оренди, переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач не скористався, інших договорів оренди позивач із відповідачем не укладав.
4.7. Водночас господарські суди попередніх інстанцій установили, що 13.12.2017 працівниками відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було складено акт обстеження земельної ділянки, згідно з яким, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ "Стройселмі-ЛТД" є власником нерухомого майна загальною площею 0,32 га за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:03:001:0045, площею 1,2208 га. На час складання акта відповідач користується вказаною земельною ділянкою без оформленого права оренди.
4.8. 27.03.2019 Сумська міська рада прийняла рішення № 4812-МР "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Стройселмі-ЛТД" за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5", яким вирішила надати відповідачу в оренду спірну земельну ділянку за його зверненням, запропонувавши ТОВ "Стройселмі-ЛТД" в місячний строк з дня прийняття цього рішення звернутись до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради для укладання договору оренди земельної ділянки.
4.9. Однак, як зазначав позивач, з дати прийняття Сумською міською радою рішення № 4812-МР і до моменту звернення позивача з позовом, відповідач не скористався своїм правом на укладення договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим користується нею без зареєстрованого права оренди.
4.10. 16.09.2019 комісією з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельної ділянки з порушенням законодавства, було складено акт, відповідно до якого розмір збитків, тобто неодержаного доходу за користування земельною ділянкою ТОВ "Стройселмі-ЛТД", з урахуванням сплаченої орендної плати за період з 01.09.2016 по 31.08.2019, складає 448 541,19 грн.
4.11. 12.11.2019 Виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення № 624 "Про затвердження акта комісії про визначення збитків, заподіяних ТОВ "Стройселмі-ЛТД" територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельної ділянки на вул. Скрябіна, 5, з порушенням законодавства". Позивач здійснив обчислення безпідставно збережених відповідачем за рахунок позивача коштів за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 у розмірі 448 541,19 грн, виходячи із загального розміру земельної ділянки площею 12208 кв. м, сформованої у 2006 році.
4.12. У повідомленні Виконавчого комітету Сумської міської ради від 25.11.2019 № 206/03.0202-08, яке отримано відповідачем 28.11.2019, відповідачу запропоновано відшкодувати збитки, визначені в акті від 16.09.2019.
4.13. Водночас Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надіслав відповідачу листа від 26.11.2018 № 06.01-16/3750, яким запропонував усунути порушення земельного законодавства шляхом вжиття заходів по укладанню з Сумською міською радою договору земельної ділянки на вул. Скрябіна, 5.
4.14. Поряд із цим суди установили, що 12.05.2006 між ТОВ "Стройселмі-ЛТД" (продавець) і ТОВ "Сумиагропромінвест" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався передати у власність ТОВ "Сумиагропромінвест" нежитлові приміщення: склад цегляний літ. "Ф" - площею 207,9 кв. м; адмінбудівлю цегляну під літерою "Х" - площею 242,9 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5. Зазначений правочин зареєстровано 12.05.2006 у Державному реєстрі правочинів за номером 1300452.
4.15. За висновком апеляційного господарського суду, в акті з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам зазначено, що на зазначеній земельній ділянці знаходяться виробничі приміщення, що є власністю саме ТОВ "Стройселмі-ЛТД". Оскільки доказів належного оформлення документів використання відповідної земельної ділянки за ТОВ "Сумиагропромінвест" матеріали справи не містять, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що фактично земельна ділянка під зазначеними будівлями продовжує знаходитись у користуванні ТОВ "Стройселмі-ЛТД", що також підтверджується ТОВ "Сумиагропромінвест" у поясненнях. Апеляційним господарським судом констатовано, що відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, в результаті якого відбулось збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Натомість, з урахуванням наведених фактичних обставин справи, місцевий господарський суд дійшов протилежного висновку та зазначив, що подані позивачем докази не доводять фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 1,2208 га, який був взятий за основу при розрахунку збитків.
4.16. Оскільки договір оренди сторонами не було укладено, Сумська міська рада вважає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки зберіг (заощадив) за рахунок позивача (власника цієї земельної ділянки) та безпідставно утримує у себе кошти у розмірі 448 541,19 грн, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Переглянувши оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у цій справі, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги Сумської міської ради до ТОВ "Стройселмі-ЛТД" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 448 641,19 грн за використання земельної ділянки без оформлення Договору оренди за період з 01.09.2016 по 31.08.2019.
5.3. Підставою позову, на думку позивача, є користування відповідачем спірною земельно ділянкою без укладення відповідного договору оренди.
5.4. Верховний Суд зазначає, що статтею 120 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент укладення Договору купівлі-продажу нежилого приміщення між ТОВ "Стройселмі-ЛТД" та ТОВ "Сумиагропромінвест") передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда
5.5. Верховний Суд зазначає, що, виходячи із засади змагальності господарського процесу, саме на відповідача покладається тягар доказування переходу права користування земельною ділянкою чи її частиною до іншої особи. Такий перехід права користування земельною ділянкою повинен бути підтверджений відповідними доказами (договором, який містить умови щодо переходу права користування відповідною частиною земельної ділянки, актом встановлення меж земельної ділянки в натурі, актом земельно-технічної експертизи тощо). Ураховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у цій справі, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду про те, що ТОВ "Стройселмі-ЛТД" та ТОВ "Сумиагропромінвест" не довели права оренди ТОВ "Сумиагропромінвест" спірною земельною ділянкою (її частиною).
5.6. Водночас статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
5.7. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що права Сумської міської ради порушені ТОВ "Стройселмі-ЛТД", оскільки відповідач не уклав із позивачем договір оренди спірної земельної ділянки та не сплачував за користування такою земельною ділянкою плату за користування землею у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати.
5.8. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.9. Касаційну скаргу із посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права, зокрема статті 120 Земельного кодексу України, статей 377, 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, від 09.07.2019 у справі № 922/535/18, постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.
5.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.11. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.12. Крім того, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.13. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається ТОВ "Стройселмі-ЛТД", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
5.14. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фізичної особи до Свалявської районної спілки споживчих товариств про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою. Водночас, звертаючись із цим позовом у справі № 6-2225цс16 Фізична особа посилалася на те, що на підставі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.03.2010 вона є власником торгового павільйону, у зв`язку з чим до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт нерухомості, а тому просила суд визнати припиненим (з 25.10.2010, тобто з моменту набуття нею права власності на торговий павільйон) право користування відповідача земельною ділянкою згідно з державним актом від 28.12.1995 на право постійного користування землею - в частині земельної ділянки, розташованої під зазначеним торговим павільйоном, та визнати за нею з 25.10.2010 право користування земельною ділянкою, розташованою під об`єктом нерухомості, до моменту її викупу чи оренди у третьої особи. При цьому, розглядаючи справу № 6-2225цс16, суди установили, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 28.12.1995 відповідачу - Свалявській районній спілці споживчих товариств надано в постійне користування земельну ділянку розміром 0,45 га для розміщення колгоспного ринку та складських приміщень. Державний акт видано на підставі рішення Свалявської міської ради Закарпатської області від 22.12.1995.
Отже, відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у справі № 6-2225цс16, на яку посилається скаржник, та у справі, що розглядається, свідчить про неподібність правовідносин.
5.15. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради та ТОВ "Будтехнології" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 394/8678 "Про передачу ТОВ "Будтехнології" земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,5940 га на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:79:364:0014), укладеного Київською міською радою та ТОВ "Будтехнології", зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г. в реєстрі за № 201 від 22.07.2013 та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 25.07.2013 за № МЗК-1-00012; визнання відсутнім у ТОВ "Будтехнології" права користування земельною ділянкою площею 1,5940 га на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:79:364:0014). Водночас позовні вимоги у справі № 910/18560/16 були обґрунтовані доводами про те, що Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення № 394/8678, вийшла за межі наданих їй повноважень та передала в оренду ТОВ "Будтехнології" земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони та є державною власністю, без зміни її цільового призначення, а також за відсутності відмови землекористувача - Київського квартирно-експлуатаційного управління від права користування спірною земельною ділянкою. При цьому, під час розгляду справи господарськими судами було установлено, що спірна земельна ділянка до моменту передачі її в оренду ТОВ "Будтехнології" належала до земель оборони, і докази відмови від права користування, як і передачі її в добровільному порядку до земель комунальної власності, відповідачі не надали.
Отже, відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у справі № 910/18560/16, на яку посилається скаржник, та справі, що розглядається, свідчить про неподібність правовідносин.
5.16. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фізичної особи до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дії відповідача з прийняття рішення від 08.04.2016 № 7/6-288 щодо припинення права оренди земельної ділянки; визнання цього рішення незаконним та скасування його; зобов`язання відповідача винести на розгляд чергової сесії та повторно розглянути питання про надання позивачеві земельної ділянки в оренду строком на 10 років із земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 1412336300:01:017:0225) площею 0,0028 га з розміром орендної плати на рівні 3 % від її грошової оцінки для будівництва індивідуальних гаражів (обслуговування капітального гаража).
Отже, відмінність предметів позовів у справі № 263/6022/16-ц, на яку посилається скаржник, та справі, що розглядається, свідчить про неподібність правовідносин.
5.17. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду України від 09.07.2019 у справі № 922/535/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Фізичної особи - підприємця Гуляєва Руслана Олександровича про стягнення 277 597,10 грн безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає, що в цій постанові викладені висновки, які не враховані апеляційним господарським судом, а саме: "об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав; відсутність підстав для виникнення орендних правовідносин у порядку Закону України "Про оренду землі" унеможливлює одержання позивачем орендної плати за користування цими земельними ділянками, а отже і застосування у цьому випадку положень статті 1212 Цивільного кодексу України у разі її (орендної плати) несплати".
Проте відмінність установлених фактичних обставин у справі № 922/535/18, на яку посилається скаржник, та справі, що розглядається, свідчить про неподібність правовідносин, оскільки у справі, що розглядається, установлено, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав. Крім того, в цій справі установлено наявність підстав для виникнення орендних правовідносин у порядку, передбаченому Законом України "Про оренду землі", з огляду на прийняття 27.03.2019 Сумською міською радою рішення № 4812-МР "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Стройселмі-ЛТД" за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 5", яким вирішено надати відповідачу в оренду спірну земельну ділянку за його зверненням.
5.18. Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника про те, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 (за позовом про стягнення безпідставно збережених коштів), оскільки висновок, на який посилається скаржник (стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе, коли відповідач є єдиним власником нерухомого майна і користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів) стосується встановлення судом фактичних обставин справи, та не є висновком щодо застосування конкретної норми права.
5.19. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цієї підстави.