ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1716/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Пустовойтова Д.М.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж",
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя -Шарко Л.В.)
від 06.10.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Барбашова С.В., судді - Зубченко І.В., Пушай В.І.)
від 26.01.2021,
у справі за позовом Малого приватного підприємства фірми "Ерідон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"
про стягнення 9 961 842,27 грн,
В С Т А Н О В И В:
у червні 2020 року МППФ "Ерідон" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Агрофірма Престиж" про стягнення заборгованості за договором поставки №1655/19/152 від 28.01.2019 в сумі 9 961 842,27 грн, з яких 5 980 383,90 грн основного боргу, 1 624 816,45 грн відсотків річних, 1 218 612,33 грн процентів за користування товарним кредитом, 799 526,16 грн пені та 338 503,43 грн штрафу (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.08.2020).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки №1655/19/152 від 28.01.2019 щодо повної та своєчасної оплати придбаного товару.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 позов МППФ "Ерідон" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агрофірма Престиж" на користь МППФ "Ерідон" 5 711 523,70 грн основного боргу, 1 551 769,56 грн відсотків річних, 1 163 827,17 грн процентів за користування товарним кредитом, 534 264,88 грн пені та 226 299,73 грн штрафу.
Відмовлено у стягненні 268 860,20 грн основного боргу, 73 046,89 грн відсотків річних, 54 785,16 грн процентів за користування товарним кредитом, 265 261,28 грн пені та 112 203,70 грн штрафу.
Приймаючи рішення, суд дійшов висновків про доведеність факту порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо строків оплати товару.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 268 860,20 грн скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції помилково прийнято до уваги розрахунок суми основного боргу відповідача, адже він не відповідає умовам договору поставки №1655/19/152 від 28.01.2019. Відповідач зобов`язаний провести розрахунки за отриманий товар за ціною, визначеною у доданих до позовної заяви видаткових накладних, з урахуванням зафіксованого у кожній видатковій накладній курсу долара та/або євро на дату їх оформлення, оскільки договір поставки №1655/19/152 від 28.01.2019 не передбачає здійснення перерахунку сум оплати у разі зменшення курсу долара та/або євро на дату такої оплати.
При цьому суди на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшили на 30 % розмір заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу.
У січні 2021 року ТОВ "Агрофірма Престиж" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 повністю, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 - скасувати в частині стягнення 1 551 769,56 грн відсотків річних, 534 264,88 грн пені та 226 299,73 грн штрафу, і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що судами неправильно застосовано норми права, а саме статті 526, 551, 632, 691 Цивільного кодексу України, статті 193, 233 Господарського кодексу України та не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості оскаржуваного у справі судового рішення.
13.04.2021 від представника ТОВ "Агрофірма Престиж" до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване запровадженням на території України карантину.
Оскільки ТОВ "Агрофірма Престиж" не надало суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього поважних причин неявки в судове засідання, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, вказане клопотання залишено судом без задоволення у зв`язку з відсутністю передбачених ч. 2 ст. 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи.
ТОВ "Агрофірма Престиж" мало можливість за умови заявлення відповідного клопотання взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в порядку визначеному ст. 197 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 28.01.2019 між сторонами укладено договір поставки №1655/19/152, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - "товар"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3 договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній, валюті (долар США та Євро), зазначається у додатках до цього договору.
Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору і є незмінним на весь період дії цього договору.
Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 договору. У випадку розбіжності відомостей у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Пунктами 3.1-3.4 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та доставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи з курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі - "курс Міжбанку"). Для визначення "курсу Міжбанку" сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору (надалі - "Джерело курсу іноземних валют").
Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу міжбанку, встановленого на момент надходження грошових кошті з на банківський рахунок постачальника.
Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору.
Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2 цього договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2 цього договору.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що в тому разі, коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передачі векселів) курс іноземної валюти, визначений з дотримання умов пункту 3.2 цього договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару, яка підлягає оплаті покупцем застосовують формулу: С = (А1/А2) *В, де "С" - вартість товару, що підлягає оплаті; "В" - вартість неоплаченого товару за відповідними видатковими накладними; "А1" - курс іноземної валюти на дату оплати товару, визначений згідно з умовами договору; "А2" - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно з умовами договору.
У разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений відповідно до умов пункту 3.2 договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, покупець проводить оплату отриманого товару, виходячи з курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.
На виконання договору поставки №1655/19/152 від 28.01.2019 та додатків до нього МППФ "Ерідон" передало згідно з видатковими накладними, а ТОВ "Агрофірма Престиж" отримало товар.
А саме, на підставі додатку №1655/19/152/01-Н від 28.01.2019 до договору, згідно з видатковими накладними №16860 від 20.03.2019, №16868 від 20.03.2019, №18641 від 25.03.2019, №18644 від 25.03.2019, №33565 від 16.04.2019, №33579 від 16.04.2019 поставлено товару на загальну суму 5 491 261,86 грн.
Відповідно до п. 3 зазначеного додатку відповідач здійснює оплату в такому порядку:
- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 28.02.2019;
- 80% від за загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.11.2019.
Отриманий товар за вказаним додатком та видатковими накладними відповідачем оплачено частково, а саме відповідно до платіжних доручень №1233 від 22.02.2019 сплачено 550 277,00 грн, №1248 від 12.03.2019 - 550 277,09 грн, №440 від 08.11.2019 - 100 000,00 грн, №480 від 20.11.2019 - 200 000,00 грн, №582 від 21.12.2019 - 100 000,00 грн, №608 від 27.12.2019 - 1 000 000,00 грн, №620 від 17.01.2020 - 200 000,00 грн, №622 від 20.01.2020 - 800 000,00 грн, №660 від 31.01.2020 - 200 000,00 грн, №862 від 27.03.2020 - 500 000,00 грн.
Загальний розмір суми основного боргу відповідача за додатком №1655/19/152/01-Н від 28.01.2019 до договору складає 1 290 707,77 грн.
На підставі додатку №1655/19/152/02-Н від 28.01.2019 до договору та згідно з видатковими накладними № 16957 від 20.03.2019, № 16963 від 20.03.2019, № 17783 від 21.03.2019 поставлено товару на загальну суму 2 088 878,87 грн.
Відповідно до п. 3 зазначеного додатку відповідач здійснює оплату в такому порядку:
- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 28.02.2019;
- 80% від за загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.11.2019.
Отриманий товар за вказаним додатком та видатковими накладними відповідачем оплачено частково, а саме відповідно до платіжних доручень № 1234 від 22.02.2019 сплачено 205 892,63 грн, № 1249 від 12.03.2019 - 205 892,63 грн, № 1252 від 13.03.2019 - 4 269,96 грн, № 760 від 28.02.2020 - 200 000,00 грн.
Загальний розмір суми основного боргу відповідача за додатком №1655/19/152/02-Н від 28.01.2019 до договору складає 1 472 823,65 грн.
На підставі додатку №1655/19/152/03-Н від 28.01.2019 до договору, згідно з видатковими накладними № 16821 від 20.03.2019, № 16828 від 20.03.2019, № 18601 від 25.03.2019 поставлено товару на загальну суму 2 350 236,00 грн.
Відповідно до п. 3 зазначеного додатку відповідач здійснює оплату в такому порядку:
- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 28.02.2019;
- 80% від за загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.11.2019.
Отриманий товар за вказаним додатком та видатковими накладними відповідачем оплачено частково, а саме: відповідно до платіжних доручень № 1236 від 22.02.2019 сплачено 120 000,00 грн, № 7131619576 від 22.02.2019 - 117 294,00 грн, № 1250 від 12.03.2019 - 237 294,00 грн.
Розмір суми основного боргу відповідача за додатком №1655/19/152/03-Н від 28.01.2019 до договору складає 1 875 648,00 грн.
На підставі додатку №1655/19/152/04-З від 25.02.2019 до договору, згідно з видатковими накладними № 33608 від 16.04.2019, № 33612 від 16.04.2019 поставлено товару на загальну суму 1 682 593,92 грн.
Відповідно до п.3 зазначеного додатку відповідач здійснює оплату в такому порядку:
- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.03.2019;
- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.11.2019.
Отриманий товар за вказаним додатком та видатковими накладними відповідачем оплачено частково, а саме відповідно до платіжного доручення № 7131619768 від 03.04.2019 сплачено 341 389,44 грн.
Загальний розмір суми основного боргу відповідача за додатком №1655/19/152/04-3 від 25.02.2019 до договору складає 1 341 204,48 грн.
Згідно з пунктом 6.2 договору поставки відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого товару за кожний день прострочення; у випадку порушення покупцем встановлених строків оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості товару строк оплати якого прострочено покупцем.
Пунктом 6.7 договору поставки встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Згідно з положеннями пункту 5 додатків №1655/19/152/01-Н від 28.01.2019, №1655/19/152/02-Н від 28.01.2019, №1655/19/152/03-Н від 28.01.2019, №1655/19/152/04-3 від 25.02.2019 до договору сторони передбачили, що в разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару строком більше 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами відповідного додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині своєчасної оплати за отриманий товар позивач звернувся до суду з позовом у справі, в якому, окрім суми основного боргу в розмірі 5 980 383,90 грн, просить стягнути з відповідача 1 624 816,45 грн 48% річних, 1 218 612,33 грн процентів за користування товарним кредитом (36%), 799 526,16 грн пені, 338 503,43 грн штрафу.
Предметом спору у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, процентів за користування товарним кредитом, пені, штрафу, 48 % річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем за неналежне виконання умов договору поставки від 28.01.2019 №1655/19/152.
Встановивши прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання за договором, суди попередніх інстанцій стягнули з ТОВ "Агрофірма Престиж" на користь МППФ "Ерідон", зокрема, 5 711 523,70 грн основного боргу та 1 163 827,17 грн процентів за користування товарним кредитом.
Обґрунтованість та законність висновків судів у цій частині в порядку, передбаченому ст. ст. 287 - 290 ГПК України, сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ст. 300 ГПК України судові рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду.
Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 268 860,20 грн основного боргу, а також скаржник не погоджується з прийнятими судами рішеннями про зменшення розміру пені, штрафу тільки на 30 %, оскільки фактичні обставини, що мають місце у цьому випадку є підставою для зменшення неустойки у більшому розмірі. Окрім того, за твердженням скаржника, зменшенню підлягав і розмір процентів річних, який передбачений п. 6.7 договору поставки від 28.01.2019 №1655/19/152.
Як вбачається з матеріалів справи, питання стягнення з відповідача на користь позивача 268 860,20 грн основного боргу виникло внаслідок різного тлумачення сторонами умов договору щодо визначення остаточної вартості поставленого товару.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частин першої та другої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
За приписами статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача та дійшов висновку, що після здійснення позивачем всіх поставок та оплатою відповідачем грошових коштів, остаточна вартість поставленого товару у будь-якому випадку підлягає коригуванню, виходячи з курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару.
За висновками апеляційного суду відповідач зобов`язаний провести розрахунки за отриманий товар за ціною, що визначена у видаткових накладних, з урахуванням зафіксованого у кожній видатковій накладній курсу долара та/або євро на дату їх оформлення.
Як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи сторони погодили у п. 3.5 договору поставки від 28.01.2019 №1655/19/152, що у разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, відповідач проводить оплату отриманого товару, виходячи з курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.
При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що курс відповідної іноземної валюти станом на дати проведених відповідачем оплат був меншим, ніж той, що був використаний при оформленні видаткових накладних.
Договір поставки №1655/19/152 від 28.01.2019 не передбачає обов`язковості здійснення перерахунку суми оплати у разі зменшення курсу долара США та/або євро на дату такої оплати. У спірному випадку при проведенні оплати товару застосуванню підлягає курс відповідної іноземної валюти, що був зафіксований у кожній з видаткових накладних, як було передбачено сторонами у п. 3.5 договору.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків, що відповідач зобов`язаний провести розрахунки за отриманий товар за ціною, що визначена доданими до позовної заяви видатковими накладними, з урахуванням зафіксованого у кожній видатковій накладній курсу долара США та/або євро на дату їх оформлення, розрахунок заборгованості в цій частині здійснений позивачем правильно, а тому позовні вимоги про стягнення 268 860,20 грн основного боргу підлягали задоволенню.
Аргументи скаржника про інший порядок остаточних розрахунків за договором зводиться до помилкового тлумачення відповідачем умов договору поставки №1655/19/152 від 28.01.2019.
Під час розгляду справи судом першої інстанцій відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) на 90 відсотків (а.с. 208-209 т. 1).
Вказане клопотання задоволено судом першої інстанції частково - на 30 % зменшено розмір пені та штрафу, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги ТОВ "Агрофірма Престиж" щодо неправильного застосування норм матеріального права у частині зменшення розміру штрафних санкцій лише на 30 % та щодо обов`язку суду зменшити також розмір відсотків річних, який передбачений п. 6.7 договору з огляду на таке.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У частині першій статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
Змістом оскаржуваних судових рішень підтверджується, що попередні судові інстанції, дослідивши наявні у справі докази та обставини справи в їх сукупності, перевіривши доводи сторін, врахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку на 30 %, зокрема, беручи до уваги те, що: відповідач частково виконав основне зобов`язання за договором та оплатив частину товару, що свідчить про вжиття відповідачем заходів для виконання зобов`язання за договором, а загальна сума пені та штрафу в розмірі 1 086 520,86 грн є навпаки значною та неспівмірною з розміром основного боргу, здійснивши оцінку вищевикладеного з дотриманням статті 86 ГПК України, - з наведенням належних аргументів, правильно застосували статтю 233 ГК України та статтю 551 ЦК України.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Верховний Суд дійшов висновку, що при розгляді цієї справи суди реалізували надане право та зменшили розмір пені і штрафу на 30% за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, у той час як повноваження суду касаційної інстанції визначаються з урахуванням меж, встановлених приписами статті 300 ГПК України.
Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Натомість, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Окрім того, у касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма Престиж" стверджує про необхідність зменшення розміру процентів річних (48 %), який передбачений п. 6.7 договору поставки від 28.01.2019 №1655/19/152, вказує на висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
В спірних правовідносинах сторонами було погоджено застосування - 48% річних.
Так, пунктом 6.7 договору поставки №1655/19/152 від 28.01.2019 сторони визначили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим статтею 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Тобто, підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.
У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на неврахування якої судами вказував скаржник, викладений висновок "з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника".
Проте, доводи скаржника про наявність підстав для зменшення також розміру процентів річних (48%), який передбачений п. 6.7 договору з посиланнями на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 відхиляються Верховним Судом як необґрунтовані, з огляду на те, що відповідач у відповідному клопотанні не просив зменшити розмір 48 % річних, а просив зменшити розмір саме штрафу та пені, обґрунтовуючи таку необхідність наявністю у договорі поставки умов, які збільшують проценти річних.
Посилання скаржника на практику Верховного Суду у якій за клопотанням відповідача судом було зменшено розмір неустойки більш ніж на 30 % не приймаються судом касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу, оцінки та дослідження конкретних правовідносин що склалися між сторонами, тобто сукупності з`ясованих ним обставин справи, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі про часткову відмову відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та штрафу не свідчить про їх невідповідність висновкам Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі №904/12429/16, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України при розгляді клопотання сторони про зменшення розміру штрафних санкцій), на які посилається ТОВ "Агрофірма Престиж" у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, та з урахуванням поданих сторонами доказів у справі.
Суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
Враховуючи вищевикладене та переглянувши у касаційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд