ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/587/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Лозової Н.В.,
відповідача - Стрельцової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
на рішення Господарського суду Херсонської області
(суддя - Гридасов Ю.В.)
від 27.10.2020
та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бєляновський В.В., судді - Богатир К.В., Філінюк І.Г.)
від 18.02.2021,
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ",
про стягнення 1 111 236,45 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"
про стягнення 66 717, 42 грн
В С Т А Н О В И В:
у червні 2020 року АТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "НВП "НКЕМЗ про стягнення 569 604,44 грн пені та 541 632,01 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки №УБГ 165/015-19 від 15.03.2019 щодо своєчасної поставки товару.
06.07.2020 ТОВ "НВП "НКЕМЗ" подало до господарського суду зустрічний позов до АТ "Укргазвидобування" про стягнення 2 871,62 грн пені, 23 602,32 грн 3% річних та 40 243,48 грн інфляційних втрат.
Відповідач у зустрічному позові вказував на несвоєчасну оплату позивачем придбаного товару за договором поставки №УБГ 165/015-19 від 15.03.2019.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.10.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВП "НКЕМЗ" на користь АТ "Укргазвидобування" 284 802,22 грн пені, 270 816,00 грн штрафу. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "НВП "НКЕМЗ" 40 243,48 грн інфляційних втрат, 6 014,55 грн 3% річних, 719,82 грн пені.
Приймаючи рішення, суди дійшли висновків про доведеність фактів порушення сторонами договірних зобов`язань щодо строків поставки та оплати товару.
На підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшили на 50 % розмір заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу.
Рішення судів в частині зменшення розміру заявленої у первісному позові неустойки на 50% обґрунтовано наявністю виняткових обставин, які відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України є підставами для її зменшення судом.
У березні 2021 року АТ "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "НВП "НКЕМЗ" на його користь 569 604,44 грн пені та 541 632,01 грн штрафу.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що судами не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №917/562/18, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17 (щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, не з`ясовано майновий стан сторони); у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №910/15484/17 (щодо застосування статей 42, 44 Господарського кодексу України). Також скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано ст. ст. 6, 19, 174, 179, 180, 181, 193, частини 1 статті 230, частини 4 статті 231, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 204, 550, 551, 624, 627, 629 Цивільного кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вважає безпідставними доводи касаційної скарги про необґрунтованість зменшення судами пені та штрафу на 50 %. Звертає увагу суду на те, що в касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування" зазначає, що термін прострочення поставки товару ТОВ "НВП "НКЕМЗ" дуже значний (128 днів), але позивач не враховує, що прострочення оплати поставленого товару теж склало більше 100 днів, проте штрафні санкції сторін значно відрізняються.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, між АТ "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (покупець) та ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (постачальник), укладений договір поставки (електродвигуни в асортименті) №УБГ 165/015-19 від 15.03.2019.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві електродвигуни в асортименті (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплати такий товар.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною.
Відповідно до п. 1.3 договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром.
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.
Пункт 5.3 договору визначає, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною або видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 1 специфікації № 1 (додаток №1 до договору) від 10.04.2019 постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті на загальну суму 10 196 995,16 грн.
У п. 3 специфікації №1 до договору сторони погодили, що строк поставки товару згідно з рознарядкою покупця. Граничний термін постачання не пізніше 90 календарних днів з дати підписання договору, тобто до 14.06.2019.
Відповідно до п. 4 специфікації № 1 до договору від 15.03.2019 сторонами узгоджено строк оплати протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.
За видатковою накладною №ВП00000296 від 14.06.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 120 808,80 грн з ПДВ.
За видатковою накладною №ВП00000297 від 14.06.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 19 182,00 грн з ПДВ.
За видатковою накладною №ВП00000298 від 14.06.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 247 572,00 грн з ПДВ.
За видатковою накладною №"ВП00000300 від 14.06.2019 року постачальником поставлено товар на загальну суму 677 420,00 грн з ПДВ.
За видатковою накладною №ВП00000297 від 20.06.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 19 182,00 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 5 днів.
За видатковою накладною №ВП00000326 від 01.07.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 824 160,20 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 16 днів.
За видатковою накладною №ВП00000356 від 12.07.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 130 487,28 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 27 днів.
За видатковою накладною №ВП00000369 від 18.07.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 212 041,79 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 33 дні.
За видатковою накладною №ВП00000358 від 18.07.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 797 607,53 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 33 дні.
За видатковою накладною №ВП00000385 від 05.08.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 1 995 537,71 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 51 день.
За видатковою накладною №ВП00000410 від 12.08.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 1 279 829,48 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 58 днів.
За видатковою накладною №ВП00000449 від 28.08.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 128 723,68 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 74 дні.
За видатковою накладною №ВП00000447 від 28.08.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 1 130 464,61 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 74 дні.
За видатковою накладною №ВП00000507 від 27.09.2019 постачальником поставлено товар а загальну суму 814 888,72 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 104 дні.
За видатковою накладною №ВП00000523 від 30.09.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 619 158,17 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 107 днів.
За видатковою накладною №ВП00000569 від 21.10.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 312 997,00 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 128 днів.
За видатковою накладною №ВП00000575 від 21.10.2019 постачальником поставлено товар на загальну суму 446 352,00 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 128 днів.
З посиланням на наведені обставини, суди попередніх інстанцій встановили, що постачальник прострочив виконання зобов`язання за договором в частині своєчасної поставки товару, чим порушив п. 5.2 та п. 6.3.1 договору.
Окрім того, суди встановили порушення АТ "Укргазвидобування" договірних зобов`язань щодо строків оплати товару.
Відповідно до п. 7.10 договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно з умовами п. 7.11 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Оскільки позивач прострочив виконання свого грошового зобов`язання за договором, суди стягнули з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "НВП "НКЕМЗ" 40 243,48 грн інфляційних втрат, 6 014,55 грн 3% річних, 719,82 грн пені. З огляду на те, що відповідач прострочив постачання товару за договором, суди стягнули з ТОВ "НВП "НКЕМЗ" на користь АТ "Укргазвидобування" 284 802,22 грн пені та 270 816,00 грн штрафу.
Обґрунтованість та законність висновків судів у цій частині в порядку передбаченому ст. ст. 287 - 290 ГПК України сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ст. 300 ГПК України судові рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду.
Предметом касаційного оскарження є рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 284 802,22 грн пені та 270 816,00 грн штрафу. За доводами скаржника суди безпідставно зменшили суми пені та штрафу на 50% на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За своєю правовою природою пеня та штраф є санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до її розумного розміру.
За встановлених у цій справі обставин, а саме умовами договору поставки в частині розміру неустойки сторони поставлені у нерівні умови, оскільки за невиконання грошового зобов`язання покупцем за договором передбачена значно менша відповідальність ніж за невиконання зобов`язань з своєчасної поставки товару постачальником; відповідач повністю виконав зобов`язання за договором; термін прострочення постачання товару з боку постачальника є незначним, а загальна сума пені та штрафу є не співмірною з розміром вартості товару; відсутності доказів понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором - суди попередніх інстанцій, за наявності клопотання відповідача, правомірно зменшили розмір пені та штрафу на 50 %.
Верховний Суд не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення неустойки за договорами поставки.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постановах від 13.06.2019 у справі №917/562/18, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, відхиляються, оскільки висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у цій справі не суперечать наведеним висновкам касаційного суду про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу, адже зменшення розміру неустойки є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Підлягають відхиленню і посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2020 у справі №910/15484/17, оскільки касаційний суд у наведеній справі взагалі не розглядав питання зменшення неустойки на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Натомість, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Переглянувши у касаційному порядку рішення Господарського суду Херсонської області від 27.10.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд