ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1030/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Збарих С. М. (посвідчення від 14.01.2020 № 054812),
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
відповідача-3 - Ясінської Ж. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 (суддя Аюпова Р. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (головуючий - Гетьман Р. А., судді Дучал Н. М., Склярук О. І.) у справі
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області
до: 1) Харківської міської ради,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ"
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 03.04.2020 керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (далі - Прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна Харківської міськради, Управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" (далі - ТОВ "Оптіма-ФКФ", Товариство) про: 1) визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міськради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" (далі - рішення Харківської міськради від 26.10.2016, оспорюване рішення) у частині пункту 63 додатку до цього рішення; 2) визнання недійсним договору № 5433-В-С від 29.12.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № 1-:-13 загальною площею 216,2 м2, розташованих у житловому будинку літ. "А-11" за адресою: м. Харків, вул. Шатилівська, 5, укладеного між Управлінням комунального майна Харківської міськради та ТОВ "Оптіма-ФКФ", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. і зареєстрованого у реєстрі за № 2319 (далі - договір купівлі-продажу № 5433-В-С, оспорюваний договір); 3) зобов`язання Товариства повернути територіальній громаді м. Харкова нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-13 загальною площею 216,2 м2 та вартістю 529256,40 грн, розташовані у житловому будинку літ. "А-11" за адресою: м. Харків, вул. Шатилівська, 5 (далі - спірне нерухоме майно, спірні нежитлові приміщення), шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі, з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 2, 3, 162, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 182, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що під час прийняття Харківською міськрадою оспорюваного рішення та у ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна і укладання оспорюваного договору відповідачі порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012- 2016 роки, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю позовних вимог з огляду на порушення відповідачами норм законодавства про приватизацію у ході прийняття оспорюваного рішення щодо застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна та укладення договору купівлі-продажу № 5433-В-С, що зумовлено нездійсненням ТОВ "Оптіма-ФКФ" невід`ємних поліпшень спірних нежитлових приміщень у період їх перебування в оренді (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справах № 922/2593/19 і № 922/1958/19), однак, зважаючи на подання Управлінням і Товариством заяв про застосування строку позовної давності (вх. №№ 10263, 17669), суди на підставі статей 216, 267 ЦК України дійшли висновку про відмову в позові саме з підстав спливу позовної давності за відсутності поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки, по-перше, представники органів прокуратури були присутні на засіданні Харківської міськради 7 скликання, під час якого приймалося оспорюване рішення, тому Прокурор міг довідатися про порушення прав територіальної громади м. Харкова безпосередньо у день прийняття цього рішення - 26.10.2016, а, по-друге, всупереч положень статей 73, 74, 86 ГПК України позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав держави лише 10.10.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи, які листом Харківської місцевої прокуратури № 2 від 07.10.2019 № 04-10-21/17 (вхідний від 10.10.2019 № 2541-19) було направлено на адресу Харківської місцевої прокуратури № 1 у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 20.11.2017.
Крім того, на підтвердження підстав самостійного представництва Прокурором інтересів держави суд першої інстанції з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначив, що керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 у позовній заяві обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, посиланням на те, що саме Харківська міськрада, яка представляє інтереси територіальної громади м. Харкова, у даному випадку вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, а тому є відповідачем у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (статей 261, 267 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушення норм процесуального права (статей 11, 13, 14, 53, 73, 76- 79, 86, 236, 238 ГПК України), наголошуючи, що: 1) суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладених: 1) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16; 2) у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц, від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16; 3) у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16; 2) апеляційний суд інстанції не взяв до уваги надані Прокурором докази щодо моменту обізнаності про укладений договір купівлі-продажу № 5433-В-С, необґрунтовано ототожнивши обізнаність Прокурора з фактичним змістом цього договору безпосередньо у ході процесуального керівництва кримінальним провадженням № 42017220180000002 з обізнаністю про порушене право (підстави недійсності оспорюваного договору).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідачі не подали відзивів на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 922/1030/20 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 20.04.2021 о 15:45.
9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.04.2021 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/1030/20 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Зуєва В. А.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.04.2021 для розгляду справи № 922/1030/20 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у такому складі: головуючий - Чумак Ю. Я., судді Багай Н. О., Дроботова Т. Б.
Фактичні обставини, встановлені судами
10. 13.10.2016 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (орендодавець) та ТОВ "Оптіма-ФКВ" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4163 (далі - договір оренди № 4163), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-13 загальною площею 216,2 м2 у житловому будинку (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа № 69147 від 26.07.2012), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Шатилівська, 5, літ. "А-11". Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міськради від 05.10.2016 № 677 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень".
Пунктами 4.7, 4.8, 5.6 договору оренди № 4163 передбачено, що орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця; здійснювати поточний ремонт та реконструкцію за письмовою згодою орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства. Орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Акт прийому-передачі орендованого майна складено 13.10.2016.
11. Згідно з пунктом 63 додатку до рішення Харківської міськради від 26.10.2016 нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-13, загальною площею 216,2 м2 у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Шатилівська, 5, літ. "А-11", підлягають приватизації шляхом викупу ТОВ "Оптіма-ФКФ".
12. Зі службової записки від 21.11.2016 № 3701 вбачається, що у відділ перетворення форм власності Управління комунального майна Харківської міськради суб`єкт оціночної діяльності фізична особа-підприємець Прокоп`єва І. Б. надала звіт про оцінку вартості нежитлових приміщень першого поверху № 1-:-13, загальною площею 216,2 м2 у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Шатилівська, 5, літ. "А-11". Дата оцінки - 31.10.2016. Вартість майна - 441047 грн без ПДВ.
13. У подальшому, 29.12.2016 між Управлінням (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 5433-В-С, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. та зареєстровано у реєстрі за № 2319.
14. Факт відсутності здійснення Товариством невід`ємних поліпшень спірного нерухомого майна у період його перебування в оренді, не спростовується відповідачами, відтак є встановленим та доведеним.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
16. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого і апеляційного господарських судів про пропуск Прокурором строку позовної давності без поважних причин, що за умов подання Управлінням і Товариством заяв про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення є підставою для відмови у позові повністю.
17. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5433-В-С та зобов`язання Товариства повернути територіальній громаді м. Харкова спірні нежитлові приміщення, з огляду на наступне.
18. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
19. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
20. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
21. Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
22. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
23. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
24. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
25. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
26. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
27. За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про нового набувача цього майна.
28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, на яку правомірно послалися суди попередніх інстанцій, міститься висновок про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
29. Колегія суддів зауважує, що оскільки право власності територіальної громади м. Харкова на спірні нежитлові приміщення було порушено у момент їх вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого Прокурором самостійно на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Прокурор довідався або міг довідатися про порушення прав територіальної громади м. Харкова або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття майна з комунальної власності у володіння іншої особи. Адже закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (схожий за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).
30. Ураховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, касаційна інстанція вважає, що судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і скаржником не спростовано тих обставин, що: 1) з огляду на присутність представників органів прокуратури на засіданні Харківської міськради 7 скликання, під час якого приймалося оспорюване рішення, Прокурор міг довідатися про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Харкова безпосередньо у день прийняття цього рішення - 26.10.2016; 2) матеріали справи не містять витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42017221080000002 від 20.11.2017, на яке (кримінальне провадження) посилається прокурор у позовній заяві, тобто відсутні докази існування та реєстрації відповідного кримінального провадження, а зважаючи на неможливість господарського суду отримати зазначений витяг самостійно і перевірити відповідні відомості, у судів немає підстав для врахування посилання Прокурора на те, що органи прокуратури дізналися про незаконне відчуження комунального майна саме під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420172221080000002 від 20.11.2017; 3) матеріали справи також не містять листа від Харківської місцевої прокуратури № 2 від 07.10.2019 № 04-10-21/17, у зв`язку з чим саме по собі посилання скаржника на те, що на адресу Харківської місцевої прокуратури № 1 надійшов вказаний лист Харківської місцевої прокуратури № 2 з копіями вилучених документів, не є моментом, з якого починається відлік позовної давності, оскільки лист надійшов від одного прокурора іншому, тоді як прокуратура становить єдину систему в силу вимог статті 1 Закону України "Про прокуратуру".
31. Таким чином, усупереч положень статей 73, 74, 86 ГПК України позивач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише 10.10.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи, які листом Харківської місцевої прокуратури № 2 від 07.10.2019 № 04-10-21/17 (вхідний від 10.10.2019 № 2541-19) було направлено на адресу Харківської місцевої прокуратури № 1 у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 20.11.2017.
32. Наведеним спростовується недоречне твердження скаржника про залишення судом апеляційної інстанції без уваги наданих Прокурором доказів щодо моменту його обізнаності про укладений договір купівлі-продажу № 5433-В-С шляхом необґрунтованого ототожнення обізнаності Прокурора з фактичним змістом цього договору безпосередньо у ході процесуального керівництва кримінальним провадженням № 42017220180000002 з обізнаністю про порушене право (підстави недійсності оспорюваного договору).
Зазначені доводи скаржника зводяться передусім до переоцінки наявних у справі доказів, проте відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
33. Водночас у аспекті розгляду позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради від 26.10.2016 колегія суддів погоджується з аргументами скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.
Так, у пункті 66 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду сформульовано такий правовий висновок:
"Для цілей застосування частин 3 та 4 статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16)".
34. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів заявлення Міськрадою про застосування строку позовної давності щодо вимоги, звернутої до неї, касаційна інстанція вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради від 26.10.2016 саме з мотивів спливу позовної давності, оскільки про її застосування було заявлено виключно Управлінням і Товариством, а не Міськрадою як видавником оспорюваного правового акта індивідуальної дії.
35. Разом з тим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради від 26.10.2016 з огляду на таке.
36. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
37. Висновок суду першої інстанції про відмову в позові повністю відповідає правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, у пунктах 47- 52 якої зазначено таке: