Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 752/16175/19
провадження № 61-10301св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовичана ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 280 000 швейцарських франків.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту, у тому числі, але не обмежуючись цим, на квартиру загальною площею 320,90 кв. м, житловою площею 152 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та грошові кошти, власником яких є ОСОБА_2, у межах суми боргу, а саме на суму 7 129 630,20 грн до ухвалення рішення у справі.
На обґрунтування заяви зазначав, що предметом позову у цій справі є стягнення із відповідачки грошових коштів, які були перераховані позивачем на її розрахунковий рахунок в Акціонерному товаристві "Укрексімбанк" (далі - АТ "Укрексімбанк"), та які вона відмовляється повернути їх власнику. ОСОБА_2 є також відповідачем в іншій справі № 761/22108/19 за позовом АТ "Укрексімбанк" про стягнення з неї грошових коштів за кредитним договором на загальну суму 599 676,61 швейцарських франків, що становить 15 656 834,88 грн. У разі задоволення позовних вимог у зазначеній справі на усе наявне у відповідачки майно буде накладено арешт відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а банк здійснюватиме дії щодо стягнення грошових коштів за рахунок коштів та усього наявного у ОСОБА_2 майна. Оскільки у ОСОБА_2 достатніх доходів аби задовольнити вимоги кредиторів за всіма пред`явленими до неї претензіями відсутні, тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі. Крім того, відповідачка з метою подальшого ухилення від виконання рішень суду щодо можливого стягнення з неї грошових коштів вчиняє спроби щодо продажу належної їй квартири.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру загальною площею 320,90 кв. м, житловою площею 152 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 .
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду. Враховуючи обставини справи, характер правовідносин та предмет позову, накладення арешту на спірне нерухоме майно є ефективним заходом забезпечення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Солдаткін О. С. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не встановив чи дійсно між сторонами існує спір. Позивач тривалий час перебуває за кордоном і суд не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення позову. Нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, перебуває в іпотеці, тому арешт цього майна унеможливить задоволення вимог у справі №752/22108/19, оскільки іпотекодержатель втратить можливість на реалізацію майна для задоволення своїх позачергових вимог. Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити виконання рішення суду в майбутньому.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, зокрема неврахуванням судом правових висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/178, від 31 жовтня 2018 року у справі № 923/1105/178, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1764/16, від 17 жовтня 2019 року у справі № 822/1426/16, в яких зазначено, що накладення арешту на майно має наслідком заборони відчуження арештованого майна, та ним порушується право іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. У разі якщо належним чином завірена іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, щоу серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив стягнути безпідставно набуте майно (кошти) у загальному розмірі 280 000 швейцарських франків, що на момент звернення до суду за офіційним курсом НБУ становило 7 129 630,20 грн.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві власності належить п`ятикімнатна квартира, загальною площею 320,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15-16).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек зазначена квартира знаходиться в іпотеці ВАТ "Державний експортно - імпортний банк України".
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, відчужити його тощо.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення безпідставно набутого майна (коштів).
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач зазначив, що відповідачка вчиняє дії щодо реалізації належної їй на праві власності квартири, яка також є предметом іпотеки в іншій справі. Якщо нерухоме майно, яке належить позивачці на праві власності, буде відчужене іншим особам, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачів (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого й погодився суд апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи вид забезпечення позову, дійшли правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки цей вид забезпечення позову є ефективним.
Крім того, спірне нерухоме майно є предметом іпотеки. Водночас накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України "Про іпотеку", оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Зазначений правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження
№ 61-11311св19), підстави відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.
Суд не бере до уваги посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/178, від 31 жовтня 2018 року у справі № 923/1105/178, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1764/16, від 17 жовтня 2019 року у справі № 822/1426/16, оскільки вони стосуються інших правовідносин, зокрема оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці та про звільнення майна з-під арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця.
Щодо наведених у касаційній скарзі доводів про незастосування судом першої інстанцій інстанції зустрічного забезпечення, необхідно зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, у розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Заявник не посилається на докази відсутності у позивача зареєстрованого місця проживання в Україні. Крім того, з огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідачки як власника майна та не призводить до додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачці збитків унаслідок вжиття заходів забезпечення позову, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині незастосування зустрічного забезпечення на правильність висновків судів попередніх інстанцій не впливають.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.