ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 805/2561/16-а
адміністративне провадження № К/9901/4949/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В.)
у справі №805/2561/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Донецької обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення коштів.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У серпні 2016 позивач звернувся до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 19 липня 2016 року №173рк про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора департаменту з питань внутрішньої політики Донецької ОДА за переведенням; поновлення ОСОБА_1 на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року суду у зв`язку з нововиявленними обставинами.
4. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленними обставинами постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі за його позовом до Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення коштів відмовлено.
5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
6. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 16 вересня 2015 року працював на посаді заступника директора Департаменту внутрішньої політики Донецької ОДА.
8. Розпорядженням голови Донецької ОДА від 28 січня 2016 року №54 вирішено утворити Департамент інформаційної та внутрішньої політики Донецької ОДА та припинено Департамент внутрішньої політики Донецької ОДА.
9. 17 травня 2016 року ОСОБА_1 вручено попередження про зміну істотних умов праці у зв`язку з ліквідацією Департаменту внутрішньої політики та запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста Департаменту інформаційної та внутрішньої політики.
10. Розпорядженням голови Донецької ОДА від 19 липня 2016 року №173рк вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту ВП Донецької ОДА з 19 липня 2016 року за переведенням для продовження служби в Департаменті інформаційної та внутрішньої політики Донецької ОДА.
11. Позивач не дав згоди на переведення та не подав документів для працевлаштування на новому місці роботи і оскаржив розпорядження голови Донецької ОДА від 19 липня 2016 року №173рк до суду.
12. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
13. Відмовляючи в задоволенні позову в цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що правомірність звільнення позивача з державної служби встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами.
14. Зокрема, у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року та ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в справі №805/4334/16-а йдеться про те, що підстава для звільнення, що вказана в розпорядженні голови Донецької ОДА від 4 листопада 2016 року № 240рк, є законною, а відповідачем дотримано процедуру звільнення.
15. Таким чином, судами зроблено висновок, що в цій справі фактично оскаржується розпорядження №173рк, поточна редакція якого (після внесення змін розпорядженням № 240рк) вже була предметом судового розгляду та визнана законною в справі №805/4334/16-а.
16. В подальшому розпорядженням голови Донецької ОДА від 4 листопада 2016 року №240рк вирішено змінити підстави для звільнення ОСОБА_1 і викладено розпорядчу частину розпорядження голови Донецької ОДА від 19 липня 2016 року № 173рк в новій редакції: "звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту ВП Донецької ОДА з 19 липня 2016 року у зв`язку з незгодою на проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов відповідно до частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу".
17. ОСОБА_1 оскаржено це розпорядження до суду.
18. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, в справі №805/4334/16-а відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької ОДА про скасування розпорядження голови Донецької ОДА від 4 листопада 2016 року № 240рк.
19. Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року в справі №805/4334/16-а вказані рішення судів скасовані, а позов задоволено, розпорядження голови Донецької ОДА від 4 листопада 2016 року № 240рк визнано протиправним та скасовано.
20. Таким чином, станом момент розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленними обставинами, оскаржуване розпорядження голови Донецької ОДА від 19 липня 2016 року № 173рк діє в первісній редакції, за формулюванням, відповідно до якого вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту ВП Донецької ОДА з 19 липня 2016 року за переведенням для продовження служби в Департаменті інформаційної та внутрішньої політики Донецької ОДА.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
21. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в справі №805/2561/16-а, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 посилається на обставини, які не є нововиявленими в розумінні КАС України та не впливають на результат розгляду справи.
22. Ухвалення Верховним Судом постанови від 20 лютого 2020 року, якою задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Донецької ОДА від 4 листопада 2016 року №240рк, в справі №805/4334/16-а не спростовує обставин, встановлених у цій справі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що наведені в заяві обставини є нововиявленими, впливають на результат розгляду цього спору.
24. Стверджує, що на момент вручення попередження про зміну істотних умов праці у зв`язку з ліквідацією Департаменту внутрішньої політики та запропонованого переведення на посаду головного спеціаліста Департаменту інформаційної та внутрішньої політики, посадових інструкцій для зазначеної посади не існувало. Виходячи з цього, вважає позивач, ніякої зміни істотних умов праці на момент попередження не існувало.
25. Також зазначає, що він 16 липня 2016 року написав лист на ім`я першого заступника голови ОДА Вілінського Є.С. з незгодою з запропонованою посадою та вимогою дотримуватись діючого законодавства та запропонувати йому іншу посаду, керівника. І цей лист керівництвом ОДА не було враховано.
26. Крім того суди не звернули увагу на уточнені позивачем позовні вимоги. Вважає, що суд не дослідив той факт, що, видавши розпорядження голови Донецької ОДА від 4 листопада 2016 року №240рк, яким змінено підстави для звільнення ОСОБА_1 викладено розпорядчу частину розпорядження голови Донецької ОДА від 19 липня 2016 року № 173рк в новій редакції.
27. Фактично це був новий наказ про звільнення виданий під назвою "зміна підстав" тому, що ОДА не мала бажання визнавати помилковість своїх дій, скасовувати розпорядження від 19 липня 2016 року №173рк, поновлювати на роботі, виплачувати компенсацію за три місяця вимушеного прогулу, знову попереджувати про наступне звільнення, та видавати нове розпорядження про звільнення.
28. Вочевидь, що одночасно не можуть існувати два розпорядження про звільнення. Тому перша редакція втратила свою юридичну силу. Разом з тим, подаючи позов на оскарження законності розпорядження від 4 листопада 2016 року № 240рк, ОСОБА_1 був позбавлений можливості просити суд поновити його на посаді та виплатити компенсацію за вимушений прогул тому, що ці вимоги містилися в позові про скасування розпорядження від 19 липня 2016 року №173рк.
29. Після того як Верховний Суд своєю постановою від 20 лютого 2020 року в справі №805/4334/16-а визнав протиправним та скасував розпорядження від 4 листопада 2016 року №240рк, а розпорядження від 19 липня 2016 року №173рк, яке втратило юридичну силу, повторно ніяким розпорядчим документом не було введено в дію, то відпала необхідність просити суд скасувати розпорядження №173рк, тому і були уточнені позовні вимоги, а саме: поновити на посаді, виплатити компенсацію за вимушений прогул та моральну шкоду. Але суд проігнорував уточнені позовні вимоги.
30. У відзиві Донецької обласної державної адміністрації на касаційну скаргу ОСОБА_1 відповідач не погоджується з касаційною скаргою, вважає її необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
31. Вважає, що Верховним Судом передчасно відкрито касаційне провадження, оскільки позивач не усунув її недоліки, а також нез`ясованими є причини пропуску позивачем строків звернення до суду з касаційною скаргою.
32. Автор відзиву на касаційну скаргу зазначає, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та задоволення позовних вимог у цій справі.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
34. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами норм процесуального права.
35. Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
36. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
37. З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
38. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
39. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 10 березня 2021 року в справі № 826/15267/17.
40. Нововиявленими є обставини, які одночасно відповідають таким характерним ознакам: такі обставини є істотними, тобто можуть вплинути на результат розгляду справи, не були встановлені судами, однак існували на момент прийняття судового рішення, заяву про перегляд якого подано. В той же час такі обставини не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, та суду під час судового процесу.
41. Водночас частина четверта вказаної статті КАС України визначає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
42. Верховний Суд, зокрема, в своїй постанові від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19 дійшов висновку, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
43. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
44. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
45. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
46. Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.
47. В якості нововиявленої обставини для перегляду постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в цій справі позивачем вказано те, що Верховний Суд постановою від 20 лютого 2020 року в справі №805/4334/16-а визнав протиправним та скасував розпорядження голови Донецької обласної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 4 листопада 2016 року №240рк "Про зміну підстав звільнення ОСОБА_1".
48. З цього приводу Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що сам по собі факт скасування розпорядження голови Донецької обласної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 4 листопада 2016 року №240рк "Про зміну підстав звільнення ОСОБА_1" не свідчить, що ця обставина є нововиявленою, а отже, що вона має юридичне значення, тобто спростовує певні факти, покладені в основу мотивувальної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в цій справі.
49. Позивач у заяві про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами не наводить будь-яких інших обставин, які можна було б вважати нововиявленими, окрім тієї, про яку йдеться в пункті 47 цієї постанови.
50. Водночас оскільки скасована Верховним Судом постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року в справі №805/4334/16-а стала підставою для ухвалення судового рішення у цій справі, судами попередніх інстанцій проаналізовано рішення Верховного Суду в справі№805/4334/16-а на предмет наявності нововиявлених обставин та, відповідно, наявності підстав для перегляду рішень у цій справі.
51. Як установлено судами, позов ОСОБА_1 обґрунтований посиланням на порушення проведення державної реєстрації новоутвореного Департаменту інформаційної та внутрішньої політики, а також тією обставиною, що запропонована посада в новоутвореному Департаменті не відповідала рангу та категорії позивача як державного службовця.
52. За висновками судів, наведені позивачем обставини не можуть слугувати підставами (кожна окремо чи в сукупності) для задоволення його позову та визнання незаконним, скасування розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 19 липня 2016 року №173рк; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
53. У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року в справі №805/4334/16-а відсутні такі обставини, які б могли спростувати підстави, з яких суди відмовили в задоволенні позову ОСОБА_1 .
54. В той же час у зазначеному рішенні Верховного Суду, як правильно констатовано судами попередніх інстанцій, зазначено таке.
55. "Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що підтверджується матеріалами справи, позивачем не подавалась заява про звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу". Також матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяви про переведення на іншу запропоновану йому посаду.
З огляду на положення абзацу 3 частини 4 статті 43 Закону України "Про державну службу", за відсутності вказаних заяв (про звільнення чи призначення на іншу посаду) позивач вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби на новій посаді незалежно від його фактичних дій (бездіяльності) щодо подання необхідних документів до Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації або виконання службових обов`язків на новій посаді.
Та обставина, що позивач не надав документів для працевлаштування та фактично не приступив до виконання своїх обов`язків на іншій, запропонованій йому посаді, не може слугувати самостійною підставою для його звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 38 Закону № 889-VIII".
56. Отже, Верховний Суд у своєму рішенні зробив висновки про незаконність звільнення ОСОБА_1 саме на підставі пункту 6 частини 1 статті 38 Закону України "Про державну службу", а отже, про незаконність саме розпорядження від 4 листопада 2016 року №240рк "Про зміну підстав звільнення ОСОБА_1".
57. Таким чином, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року в справі №805/4334/16-а відсутні обставини, які б можна було вважати нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, оскільки суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини справи. Водночас висновки Верховного Суду, зроблені ним у рішенні, не є нововиявленими обставинами.
58. Також не є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України скасування Верховним Судом розпорядження голови Донецької обласної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 4 листопада 2016 року №240рк "Про зміну підстав звільнення ОСОБА_1", оскільки ця обставина не вплинула на обставини справи №805/2561/16-а, а отже й на результат її розгляду.
59. Аргументи позивача, про які йдеться в пунктах 24, 25 цієї постанови, є безпідставними та свідчать про намагання позивача змінити підстави позову. Безпідставними також є доводи про те, що суди не звернули увагу на уточнені позивачем позовні вимоги. Зазначене пояснюється тим, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина шоста статті 361 КАС України).
60. У контексті спірних правовідносин варто також зазначити про рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", в пункті 41 якого йдеться про те, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Рябих проти Росії").
61. Таким чином, з огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, не встановлено таких обставин і судами, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі №805/2561/16-а за нововиявленими обставинами.
62. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
63. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд