ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа №640/25046/19
адміністративне провадження №К/9901/5272/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Сорочка Є.О. (доповідач), Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.,
І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
1. ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора про зобов`язання вчинити дії.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
3. Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року залишено без руху у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження.
5. Вказану ухвалу отримано скаржником 04.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
6. У межах встановленого законом десятиденного строку, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому вказав нові причини пропуску строку.
6.1. Так, скаржник зазначив, що 24.11.2020 він був змушений провідати свою маму, яка проживає в іншому місті, є психічно хворою людиною й перебуває на його утриманні. Вказує, що апеляційну скаргу ним було подано у понеділок 30.11.2020 після повернення додому у суботу 28.11.2020.
7. Ухвалою від 16 січня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року.
7.1. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач не надав на підтвердження викладених у клопотанні обставин будь-яких доказів. Самого лише посилання на вчинення певних дій та виникнення труднощів без надання цьому жодних доказів, не дає суду можливості вважати такі обставини об`єктивно існуючими. Тому, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що вказані скаржником обставини дійсно мали місце та були такими, що об`єктивно перешкодили поданню апеляційної скарги й не залежали від волі позивача. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність на утриманні позивача членів його сім`ї та наявність у них певних постановлених у 2014 році діагнозів, не є обставинами, які виправдовують порушення встановлених законом строків. Інших поважних та об`єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження, яким судом ще не надавалося оцінки, у поданій заяві скаржником наведено не було.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Позивач, вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу.
9. У касаційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення та повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
10. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції без належної оцінки вказаних ним обставин причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, формально підійшов до розгляду питання, обмежившись висновком про їх неповажність. Висновок суду про нібито ненадання ним жодних доказів не відповідає дійсності. Зокрема до клопотання про поновлення строку ним долучено відповідні докази, а саме: копії витягу з паспорту матері та виписки з її історії хвороби.
10.1. Крім того, скаржник зазначив, що судом не враховано той факт, що у державі запроваджено карантин, який створює відповідні перешкоди та труднощі, у зв`язку з чим необхідно докладати додаткових зусиль для організації життєвих потреб, а саме для проїзду у громадському транспорті спочатку можна кілька годин простояти на морозі, оскільки в автобуси чи маршрутне таксі пускають обмежену кількість пасажирів. Так само кілька годин може зайняти відправлення листа до суду, оскільки у поштове відділення також запускають обмежену кількість людей, а працює лише один оператор.
10.2. Також скаржник вказує, що поза увагою суду залишився і той факт, що строк ним пропущено лише на три дні, два з яких є неробочими (субота та неділя). Останній день строку був у п`ятницю 27.10.2020. Оскільки у суботу 28.11.2020 і неділю 29.11.2020 не було можливості відвідати поштове відділення, то апеляційну скаргу ним здано на пошту після вихідних днів у понеділок 30.11.2020, тобто у перший же робочий день після спливу терміну, пропустивши всього один день строку. Проте вказаному аргументу не надано оцінки, що зайвий раз свідчить про формальний підхід суду до вирішення питання про поновлення строку.
11. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ІІІ. Джерела права й акти їх застосування
12. Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
13. Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
14. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
15. Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
ІV. Оцінка Верховного Суду
16. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
17. Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
18. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
19. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.
20. Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги.
21. Залишаючи апеляційну скаргу позивача без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повний текст оскаржуваного рішення складено 06.10.2020 та отримано скаржником 28.10.2020. Однак, апеляційну скаргу подано лише 30.11.2020, тобто з пропуском встановленого КАС України строку.
22. На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, позивачем подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому він вказав, що 24.11.2020 був змушений провідати свою маму, яка проживає в іншому місті, є психічно хворою людиною й перебуває на його утриманні. Вказує, що апеляційну скаргу ним було подано у понеділок 30.11.2020, в перший робочий день після повернення додому у суботу 28.11.2020.
23. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав на підтвердження викладених у клопотанні обставин будь-яких доказів.
24. З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
25. Так, копія витягу з паспорту матері та виписки з її історії хвороби, надані позивачем до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підтверджують того факту, що позивач 24.11.2020 був змушений поїхати у Вінницьку область до своєї матері та дійсно перебував там з 24.11.2020 до 28.11.2020 та був позбавлений можливості у зв`язку з цим вчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Крім того, позивачем не зазначено, як саме вказані обставини вплинули на пропуск строку подання апеляційної скарги. Копія рішення суду першої інстанції була отримана позивачем 28.10.2020, і він мав достатній строк для підготовки та подачі апеляційної скарги.
26. Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідач до суду апеляційної інстанції не надав.
27. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції того, що у державі запроваджено карантин, який створює відповідні перешкоди та труднощі, у зв`язку з чим необхідно докладати додаткових зусиль для організації життєвих потреб є безпідставними, оскільки скаржником не було зазначено вказані обставини, як поважні причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
28. Щодо доводів позивача в касаційній скарзі, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишився і той факт, що строк ним пропущено лише на три дні, два з яких є неробочими (субота та неділя), Суд зазначає наступне.
29. У низці рішень Європейського суду з прав людини зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".
30. Так, існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
31. Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.
32. Європейський Суд з прав людини у справі "Рябих проти Росії" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
33. У зв`язку з цим, Суд, враховуючи, що заявник не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, дійшов висновку, що дії суду апеляційної інстанції щодо відмови у поновленні позивачу строку на оскарження узгоджуються із правомірною метою, а саме дотримання принципу правової визначеності. Натомість, поновлення пропущеного строку без наведення відповідних причин не узгоджувалось би із вказаним принципом.
34. При цьому, співвідношення між вжитими засобами у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження та поставленою метою - дотримання принципу правової визначеності, на думку Суду, є пропорційним, оскільки поновлення строку на оскарження судового рішення без поважних причин було б порушенням принципу остаточності рішення, що негативно вплинуло б на права інших учасників провадження.
35. В даному випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
36. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
37. За таких обставин суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, обґрунтовано дійшов висновку про те, що вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними в контексті приписів КАС України та не можуть бути підставою для його поновлення.
38. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
39. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
40. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.