ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 522/21432/19
адміністративне провадження № К/9901/14538/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 522/21432/19
за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 11.03.2020, постановлену у складі Бондара В.Я. та
постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 19.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління ДАБК по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019 №249/19, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800, 00 грн.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що накладення на неї штрафних санкцій за недопущення посадових осіб Управління ДАБК до проведення позапланової перевірки на об`єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1, є незаконним, оскільки вона не повідомлялася відповідачем щодо здійснення позапланового заходу контролю, у зв`язку з чим позбавлена була можливості надати доступ до об`єкту перевірки. Також ОСОБА_1 зазначала, що її належним чином не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого вона не могла реалізувати свої права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП.
2. Суддя Приморського районного суду міста Одеси ухвалою від 08.01.2019 відкрив провадження у справі за вищевказаним позовом.
3. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 11.03.2020, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, на підставі частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву ОСОБА_1 до Управління ДАБК про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019 №249/19 - залишено без розгляду.
4. 10.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 11.03.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 07.09.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди першої та апеляційної інстанції встановили, що предметом оскарження в цій справі є прийнята Управлінням ДАБК постанова по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019 №249/19, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800, 00 грн.
Оспорювана постанова містить посилання на номери рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення, якими направлено копію постанови ОСОБА_1 за двома адресами, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Остання адреса вказана позивачем як місце проживання у позові.
Вказані рекомендовані листи з повідомленням про вручення поштового відправлення повернулись до Управління ДАБК з відміткою "адресат не проживає".
Позивач стверджує, що про існування оскаржуваної постанови їй стало відомо 19.11.2019 під час ознайомлення в Другому Приморському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з матеріалами виконавчого провадження №59390943.
Позов про оскарження вказаної постанови подано ОСОБА_1 до суду першої інстанції 19.12.2019.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк, встановлений частиною другою статті 286 КАС України. Разом з цим, позивачем не зазначено наявності поважних причин, які могли б бути підставою для його поновлення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили її заяву про поновлення строку на оскарження постанови відповідача та не врахували того, що особа, яка подала заяву про залишення без розгляду позовної заяви, не мала на це повноважень.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України колегія суддів виходить із такого.
10. Відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
11. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
12. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
15. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Частиною другою статті 286 КАС України закріплено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
17. Колегія суддів зазначає, що наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.
18. Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
19. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Отже, при вирішенні питання дотримання строку звернення до адміністративного суду обов`язковим є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
21. Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
22. У справі, яка розглядається суди встановили, що про існування спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019 ОСОБА_1 дізналася 19.11.2019 під час ознайомлення в Другому Приморському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з матеріалами виконавчого провадження №59390943, а із цим позовом звернулась до суду 19.12.2019, тобто після спливу строку звернення до суду.
23. В обґрунтування підстав для поновлення строку звернення із заявленим позовом позивач послалася на свою юридичну необізнаність щодо строків оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, відсутності її у м. Одесі у період з 20.11.2019 по 29.11.2019, у зв`язку із виконанням нею певних обов`язків за договорами про надання послуг у м. Харкові та м. Києві, а також хворобою її сина з 02.12.2019.
24. Разом з тим, колегія суддів вважає, що наведені доводи позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із заявленим позовом вірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки такі не свідчать про наявність обставин, які перешкоджали у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав.
25. Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереробними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
26. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 807/867/16.
27. Колегія суддів зазначає, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
28. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
29. Колегія суддів вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
30. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак вважає, що оскаржувані у цій справі судові рішення, ухвалені з додержанням норм процесуального права.
31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
32. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,