ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 2340/4886/18
адміністративне провадження № К/9901/23093/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (прийняте судом у складі судді Тимошенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (ухвалене судом у складі: головуючого судді Шурка О.І., суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В.) у справі за позовом Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради (далі - Департамент) до Мін`юсту про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання розглянути по суті скаргу, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Департамент звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 11 вересня 2018 року № 3257/7 "Про відмову у задоволенні скарги Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 13 серпня 2018 року №4642-01-3 без розгляду її по суті";
- зобов`язати Мін`юст розглянути по суті скаргу Департаменту від 13 серпня 2018 року №4642-01-3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 серпня 2018 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якому просить скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича №41876912 від 03 липня 2018 року, яким зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1589485171101). Наказом відповідача від 11 вересня 2018 року №3257/7 відмовлено у задоволенні скарги Департаменту від 13 серпня 2018 року №4642-01-3 без розгляду її по суті у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 11 вересня 2018 року №3257/7 "Про відмову у задоволенні скарги Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 13 серпня 2018 року №4642-01-3 без розгляду її по суті".
Зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу Департаменту від 13 серпня 2018 року №4642-01-3.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що рішення Міністерства юстиції України про відмову у задоволенні скарги позивача від 13 серпня 2018 року, оформлене наказом Міністерства юстиції України № 3257/7 від 11 вересня 2018 року є протиправним та таким, що винесене без з`ясування всіх обставин, а тому підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 серпня 2019 року Мін`юст звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати і ухвалите нове - про відмову у задоволенні позову.
У скарзі зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права.
Посилається на те, що чинне законодавство передбачає чіткий обов`язок для скаржника надати засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності). Поряд з цим жодною нормою чинного законодавства не передбачено права для скаржника зазначати, у разі неможливості засвідчити копії документів, про причини невиконання зазначених вимог закону.
Пунктом 1 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що Мін`юст та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, зокрема, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.
Враховуючи те, що Департаментом до скарги не додано засвідчених в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором Мін`юст наказом відмовив у задоволенні скарги.
У відзиві на касаційну скаргу Департамент просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
03 липня 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопою Богданом Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41876912, за яким зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 75,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 . Підстава: виникнення права власності: технічний паспорт на нежитлові будівлі, серія та номер: 02-20-03-18, виданий 20 березня 2018 року, видавник: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ; наказ про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси, серія та номер: 167, виданий 14 березня 2018 року, видавник: Департамент архітектури та містобудування.
13 серпня 2018 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, в якому просить скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича № 41876912 від 03 липня 2018 року про державну реєстрацію прав, яким зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1589485171101). Скарга обґрунтована тим, що рішення про державну реєстрацію права власності прийнято з порушенням встановленого законодавством порядку та без належних правових підстав. Зокрема, серед підстав прийняття рішення про державну реєстрацію права власності відсутні відомості про прийняття об`єкта в експлуатацію. Заявник зазначає, що наказ Департаменту архітектури та містобудування №167 від 14 березня 2018 року про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси Департаментом не видавався та є підробленим. До Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради не надходили звернення від ОСОБА_1 щодо присвоєння нумерації нежитловим будівлям по АДРЕСА_1 .
Наказом Міністерства юстиції України від 11 вересня 2018 року №3257/7 відмовлено у задоволенні скарги Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 13 серпня 2018 року №4642-01-3 без розгляду її по суті у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку. Підстава: висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 03 вересня 2018 року за результатами розгляду скарги Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 13 серпня 2018 року №4642-01-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 серпня 2018 року №16433-26-18.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1952-IV), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25 грудня 2015 року № 1127.
Відповідно до статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
- на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
- на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128) відповідно до якого, для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, яка подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.
Відсутність обов`язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:
1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);
2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення;
3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону № 1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Частиною шостою статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення.
Водночас, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті (пункт 1 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в скарзі позивача зазначено, що рішення про державну реєстрацію прийнято на підставі "Наказу про присвоєння та зміну нумерації будинків, споруд та території м. Черкаси, серія та номер: 167, виданий 14 березня 2018 року, видавник Департамент архітектури та містобудування". Водночас, Департаментом даний наказ не видавався та є підробленим.
Крім того, як убачається зі скарги від 13 серпня 2018 року №4642-01-3, у ній визначено, що додатками до скарги були: витяги з Державного реєстру речових прана нерухоме майно про реєстрацію права власності №129545170 від 03 липня 2018 року; "підроблений" наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 14 березня 2018 року №167, накази Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 13 березня 2018 року №2419-а, від 19 березня 2018 року №2420-а, від 24 жовтня 2017 року №92, від 06 листопада 2017 року №97; заява про кримінальне правопорушення від 13 серпня 2018 року №4638-01-21; оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суди слушно зазначили, що установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку. Копія документа повинна відповідати оригіналу, тобто повністю відтворювати інформацію оригіналу і всі його зовнішні ознаки або їх частину.
Позивачем у скарзі та доданих до неї документах чітко зазначено причину невиконання вимог щодо не засвідчення у встановленому законом порядку копії документів.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Міністерство юстиції України протиправно відмовило у задоволенні скарги позивача від 13 серпня 2018 року з наведених підстав.
В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -