ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 380/1682/20
адміністративне провадження № К/9901/36771/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді- доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №380/1682/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Львівській області,
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Львівській області,
про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного Управління Держпраці у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (прийняте судом в складі головуючого судді Кравціва О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (прийняту судом в складі головуючого судді Сеника Р.П., суддів: Судової-Хомюк Н.М., Хобора Р.Б.)
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2020 року до Львівського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якій просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Львівській області №18/33.7-03/ НОМЕР_1 від 07.02.2020 про накладення штрафу в сумі 141690,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не встановив, що порушення трудового законодавства вчинене саме позивачем, оскільки відповідач не врахував та не перевірив пояснення позивача, згідно з якими останній господарської діяльності не здійснює, а з гр. ОСОБА_2 він трудових відносин не має, і взагалі не знайомий з цією особою.
ФОП ОСОБА_1 вважає накладений на нього відповідачем штраф відповідно до постанови №18/33.7-03/ НОМЕР_1 від 07.02.2020 незаконним.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №18/33.7-03/ НОМЕР_1 від 07.02.2020.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Львівській області судові витрати у виді судового збору в сумі 1416 грн. 90 коп.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичних трудових відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не існувало.
Сам факт перебування ОСОБА_2 під час перевірки у приміщенні, належному позивачу на праві оренди, навіть за умови здійснення продажу, на переконання суду, не може беззаперечно свідчити про допуск позивачем її до виконання трудових обов`язків.
За відсутності у відповідача належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту допущення ОСОБА_2 до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору, відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №380/1682/20 - без змін.
Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що факт використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_2 не встановлений, оскільки на підтвердження вказаних обставин не надано належних доказів, про режим роботи, визначений для даного працівника, виконувану роботу за певною посадою, професією у конкретно визначений в акті перевірки період.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У грудні 2020 року відповідач - ГУ Держпраці у Львівській області подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
4.1. У касаційній скарзі відповідач просить:
- рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №380/1682/20 скасувати;
- у справі прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
5. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5.1. Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у даній справі.
Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не враховані правові позиції Верховного Суду, зокрема, викладені в постанові від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, в постанові від 08.05.2018 у справі №127/21595/16.
Крім того, на думку відповідача суди попередніх інстанцій не надали оцінки матеріалам відеофіксації, які підтверджують зафіксоване у акті інспекційного відвідування порушення ч. 1 ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови КМУ № 413. Також суди не надали належної оцінки письмовим поясненням ОСОБА_2, якими встановлено, що ФОП ОСОБА_1 фактично допустив ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудових відносин, що порушує вимоги ст. 24 КЗпП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування найманого працівника.
Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги долучений позивачем до позовної заяви договір суборенди тимчасової споруди від 01.03.2019, оскільки, на час проведення фактичної перевірки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, що не передбачає використання найманої праці.
Крім того, відповідач в касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем застосовано санкцію ст.265 КЗпП України в редакції, яка вже не була чинною на момент виявлення правопорушення в сфері трудового законодавства.
Відповідач вказує, що порушення позивачем вимог ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, Постанови КМУ №413 зафіксовані актом №18/33.7-03/ НОМЕР_1 від 03.01.2020, тобто до набуття чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-ХІ, а тому постановою про накладення штрафу №18/33.7-03/ НОМЕР_1 від 07.02.2020 правомірно застосовано санкцію передбачену абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в тому розмірі, що був передбачений ст. 265 КЗпП України на момент виявлення (фіксації актом інспекційного відвідування) порушення вимог трудового законодавства.
6. Позиція інших учасників справи
Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №380/1682/20 залишити без змін.
Позивач наголошує, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідачем не було встановлено, що таке порушення вчинене саме позивачем. Позивач вказує, що не здійснює господарської діяльності, а торговий павільйон АДРЕСА_1 з 01.03.2019 ФОП ОСОБА_1 передано по договору суборенди.
Крім того, позивач в запереченнях наголосив, що факт використання ним найманої праці ОСОБА_2 не встановлений, оскільки ГУ Держпраці у Львівській області на підтвердження вказаних обставин не надано належних доказів, а саме: про режим роботи, визначений для даного працівника, виконувану роботу за певною посадою, професією у конкретно визначений в акті перевірки період. Тобто штраф винесено лише за наявності пояснень громадянки ОСОБА_3, які вона сама спростувала.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності з 21.01.1997.
Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік фактична кількість найманих працівників у звітному періоді (осіб) - 0.
ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування (1 група 10%), що не передбачає використання найманої праці.
8. ГУ ДПС у Львівській області на підставі наказу від 27.12.2019 №3271 "Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " та направлення на фактичну перевірку від 27.12.2019 №5137 проведено фактичну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та складено акт від 03.01.2020 №18/33.7-03/ НОМЕР_1 .
Вказаною перевіркою встановлено, що на території ярмарку, що знаходиться у АДРЕСА_1 у торговому павільйоні № НОМЕР_2, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 за виконанням трудової функції встановлено особу, яка представилася як ОСОБА_2 .
Відповідно до наданих ОСОБА_2 пояснень вона працює на посаді продавця з весни 2019 року на випробувальному терміні 2-3 дні на тиждень, з оплатою праці 80,00 грн. за день плюс комісія від виторгу.
Трудові договори ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 не укладала.
9. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з договором оренди №30 від 31.12.2018 позивач прийняв у строкове платне користування тимчасову споруду (МАФ) № НОМЕР_2 площею 3,2 кв.м. Однак підприємницької діяльності не здійснював, для збереження місця на ринку передав його в суборенду ФОП ОСОБА_4 для зберігання товару і передав ключі. Договір діє з 10.09.2019 по 31.12.2019.
До цього договору складено акт прийому-передачі нерухомого майна, що передається в оренду від 01.03.2019.
10. В ході фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Львівській області встановлено порушення позивачем використання спрощеної системи оподаткування в частині використання найманої праці та торгівельного місця, а також здійснення господарської діяльності, а саме: порушено абз. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України - перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню (територія ярмарку за адресою АДРЕСА_1 (територія КП "Парк Курортний") не має статусу "ринок").
11. Крім того, встановлено порушення трудового законодавства в частині використання найманої праці, а саме: порушено вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а також вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу".
10 січня 2020 року супровідним листом №201/9/33.7-09 ГУ ДПС у Львівській області скерувало ГУ Держпраці у Львівській області для розгляду та прийняття рішень копії матеріалів фактичної перевірки.
11 січня 2020 року за №006/1/11-31 відповідач скерував позивачу Повідомлення про отримання документів, згідно з яким 11.01.2020 Управління одержало матеріали фактичної перевірки ГУ ДПС у Львівській області ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 03.01.2020 №18/33.7-03/ НОМЕР_1 .
12. Уповноваженими посадовими особами Головного управлінням Держпраці у Львівській області 07.02.2020 прийнято постанову про накладення штрафу №18/33.7-03/ НОМЕР_3, відповідно до якої за встановленими порушеннями ч. ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (із змінами, внесеними Законом №3694-12 від 15.12.1993; в ред. Закону №77-VIII від 28.12.2014; із змінами внесеними згідно із Законами №734- VIII від 03.11.2015, №1404-VIII від 02.06.2016, №1774-VIII від 06.12.2016, яка діяла на день виявлення порушення (підписання акта інспекційного відвідування)), накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 141690,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її необґрунтованою, протиправною, такою що не відповідає фактичним обставинам справи та порушує його права, звернувся до суду за їх захистом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. У силу положень ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.
15. Наведене дає підстави Суду дійти висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.
16. Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
17. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку №509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
18. Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
19. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд виходить з такого.
Суди першої та апеляційної інстанції в своїх рішеннях зазначили, що згідно з договором оренди №30 від 31.12.2018 позивач прийняв у строкове платне користування тимчасову споруду (МАФ) №30 площею 3,2 кв.м. Однак підприємницької діяльності не здійснював, для збереження місця на ринку передав його в суборенду ФОП ОСОБА_4 для зберігання товару і передав ключі.
Згідно з договором суборенди тимчасової споруди (МАФу) від 01.03.2019, укладеного між позивачем (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування тимчасову споруду АДРЕСА_2, що передане орендодавцю на підставі договору №30 від 31.12.2018. Договір діє з 10.09.2019 по 31.12.2019. Розмір місячної орендної плати визначається між сторонами за домовленістю.
До цього договору складено акт прийому-передачі нерухомого майна, що передається в оренду від 01.03.2019.
20. Суд зазначає, що предметом оцінки і дослідження в цій справі є адміністративний акт (постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача за порушення в сфері трудового законодавства), а тому суд критично ставиться до посилань відповідача в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги долучений позивачем до позовної заяви договір суборенди тимчасової споруди від 01.03.2019 у зв`язку з перебуванням позивача на спрощеній системі оподаткування.
Судом першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_2, яка пояснила, що вона 27.12.2019 перебувала в бутику №30 Фоп ОСОБА_1 . Цього дня здійснено перевірку податковою інспекцією і нею написано пояснення під тиском, яке не відповідає дійсності, оскільки з ОСОБА_1 не знайома, заробітну плату він їй не виплачував. Разом із ОСОБА_4 в цьому бутику зберігала деякі свої речі і вирішила продати прикраси з бісеру, які вона зробила і деякі речі. Ключі їй передала ОСОБА_4 .
Також ОСОБА_2 зазначила, що в спірному павільйоні продавала свої вироби, косметику "Оріфлейм". Оплату праці отримає від ОСОБА_4, а. ОСОБА_5 не знає.
Крім того, в ході судового розгляду справи судом в якості свідка допитано ОСОБА_4, яка повідомила, що є приватним підприємцем. Оскільки має багато товару - вишиванки, теплі речі, сусідню будку взяла в оренду. Вказала, що орендує приміщення з березня 2019 року та сплачує орендну плату 4500,00 грн. В неї були певні трудові відносини з ОСОБА_2 . У вказаному приміщенні свої вироби продавала і ОСОБА_2, оскільки дуже добре вишивала. Вказана особа приходила двічі на тиждень. Коли проводилася перевірки контролюючим органом, ОСОБА_4 була відсутня.
21. Також судами встановлено, що 21.01.2020 позивач звернувся до Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області із заявою (повідомленням) про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за поширення стосовно нього недостовірної інформації. У вказаній заяві, зокрема, зазначив, що викладені у акті перевірки від 03.01.2020 пояснення не відповідають дійсності, оскільки позивач ніколи не бачив вказану громадянку, не спілкувався з нею, немає її контактів, а тому не міг сплачувати їй заробітну плату, оскільки не є її роботодавцем.
22.01.2020 позивач також звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із скаргою, у якій просив здійснити перевірку діяльності посадових осіб Головного управління ДПС у Львівській області, якими проведено відповідну фактичну перевірку та складено акт від 03.01.2020; притягнути винних осіб до відповідальності. У вказаній заяві позивач у тому числі зазначив, що встановлений перевіркою факт того, що гр. ОСОБА_2 є його працівником та працює на посаді продавця не відповідає дійсності, він вказаної особи не знає та не спілкувався з нею.
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2, намагаючись виправдати себе і ОСОБА_4, давала, у зв`язку з викладеним неправдиві пояснення стосовно позивача.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що факт використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_2 не встановлений, оскільки на підтвердження вказаних обставин не надано належних доказів того, що під час перевірки ОСОБА_2 здійснювала функції продавця, як найманий працівник ФОП ОСОБА_1, а не здійснювала іншу діяльність, зокрема, продавала власноручно виготовлені прикраси з бісеру та деякі речі, які їй належить, як стверджує про це ОСОБА_2 .
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що суди не надали належної оцінки матеріалам відеофіксації суд не приймає до уваги, оскільки встановлено під час розгляду справи, що штраф винесено лише за наявності пояснень громадянки ОСОБА_3, які вона сама спростувала під час судового розгляду справи.
Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови від 07.02.2020.
Крім того, оцінюючи наведені відповідачем аргументи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального чи процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
22. Суд критично ставиться до посилань відповідача в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 та від 08.05.2018 у справі №127/21595/16, оскільки, ці справи відрізняються, зокрема, обставинами справи зі справою, яка розглядається, а висновки цих постанов не можуть бути прийняті як застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, в справі №820/1432/17 (постанова Верховного Суду від 04.07.2018) суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що договори, укладені між позивачем та фізичними особами мають ознаки трудового договору.
У справі №127/21595/16 (постанова Верховного Суду від 08.05.2018) предметом спору було встановлення трудових відносин, оскільки відповідач заперечував їх наявність між сторонами. В цій справі спір виник між фізичною особою та фізичною особою-підприємцем.
23. Крім того, одним із аргументів касаційної скарги є те, що постановою про накладення штрафу №18/33.7-03/ НОМЕР_1 від 07.02.2020 застосовано санкцію передбачену абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в тому розмірі, що був передбачений ст. 265 КЗпП України на момент виявлення порушення вимог трудового законодавства.
Суд не приймає до уваги цей довід касаційної скарги відповідача та наголошує, що вказаний аргумент не впливає на правильність рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності оскаржуваної постанови, зокрема, з вищенаведених підстав, а впливає лише на розмір санкції передбаченої цією статтею.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права
Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд першої та апеляційної інстанцій правильно та повно встановили всі обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,