ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 260/586/20
адміністративне провадження № К/9901/2884/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді- доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М.
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції
адміністративну справу №260/586/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Закарпатській області,
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2,
про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (прийняту в складі: головуючого судді Скраль Т.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (прийняту в складі: головуючого судді Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.)
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_2 ) в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Закарпатській області № 0038/07-16-83/293890021-ТД-ФС-07 від 25 лютого 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є Акт (довідка) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), здійснення ФОП підприємницької діяльності без державної реєстрації, який складено інспекторами ДПС Лучка Ю.Ю. та Чиняк В.А. 23 січня 2020 року (у постанові зазначено 24 січня). В Акті (довідці) вказано, що ним допущено до виконання робіт двох осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору. Позивач вважає, що відповідачем не доведено факт допущення ним до виконання робіт ОСОБА_3 без укладення трудового договору, так як вона здійснює свою підприємницьку діяльність в цьому приміщенні на законних підставах, а про громадянку ОСОБА_4, 1973 року народження, йому взагалі нічого не відомо. Докази присутності такої в приміщенні магазину відсутні.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову № 0038/07-16-83/2938900221-ТД-ФС-07 від 25 лютого 2020 року.
Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судові витрати у розмірі 2 833, 81 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної постанови №0038/07-16-83/2938900221-ТД-ФС-07 від 25 лютого 2020 року, відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не встановлено перебування в магазині в якості продавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки таким не було проведено інспекційне відвідування, а висновки про допущення працівника до виконуваної роботи складені на підстав акту Головного управління ДПС у Закарпатській області № 0036/08/16/ НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року не можуть слугувати належними доказами, через розбіжності та виправлення в оригіналі та копіях, які направлялися до відповідача та були вручені позивачу.
Суд першої інстанцій дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області - залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №260/586/20 - без змін.
Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що одним із завдань здійснення заходів державного нагляду (контролю) є саме виявлення порушень законодавства. Самі лише факти про імовірні порушення вимог законодавства не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість є підставою для проведення перевірки й підлягають з`ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Управління Держпраці у Закарпатській області.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваної постанови № 0038/07-16-83/2938900221-ТД-ФС-07 від 25 лютого 2020 року, відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому вимоги щодо скасування постанови є обґрунтованими.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У січні 2021 року відповідач - Управління Держпраці у Закарпатській області подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
4.1. У касаційній скарзі позивач просить:
- рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у цій справі скасувати;
- у справі прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
5. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5.1. Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у даній справі.
Відповідач в касаційній скарзі зазначає, що судами неповно з`ясовано всі фактичні обставини, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову та дано невірну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи.
5.2. Також Управління Держпраці у Закарпатській області вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм абзацу п`ятого пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок), оскільки ця норма містить припис про те, що штрафи у порядку статті 265 КЗпП України накладаються на підставі акта документальної перевірки ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідач, зазначає, що у цій справі предметом судового контролю був також акт фактичної та документальної перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області, яким встановлено порушення законодавства про працю позивачем і дії територіального органу ДПС щодо перевірки господарської діяльності позивача. У зв`язку з цим вважає що у справі достовірно встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, за які до нього застосовано штраф.
5.3. Крім того, відповідач зазначає, що в акті фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Закарпатській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовував працю громадянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення з ними трудового договору, чим порушив ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України).
5.4. Відповідач в касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №822/1037/18, як на практику застосування Порядку та підставу для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
6. Позиція інших учасників справи
Позивач своїм процесуальним правом не скористався та відзив на касаційну скаргу не подав.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 січня 2020 року, ГУ ДПС у Закарпатській області видало направлення №158/07-16-33-05 та № 157/07-16-33-05 на проведення фактичної перевірки з 23 січня 2020 року тривалістю 10 діб ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин та здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
23 січня 2020 року, Головне управління ДПС у Закарпатській області здійснило фактичну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
На підставі перевірки складено Акт (довідка) №0036/08/16/ НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року, де зазначено, що під час перевірки встановлено порушення п.1.2. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю.
27 січня 2020 року, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області на адресу Управління Держпраці у Закарпатській області надіслано матеріали фактичної перевірки, в тому числі по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин) для реагування та вжиття заходів.
25 лютого 2020 року, головним державним інспектором Глаголич К.Е. складено протокол № 07 про розгляд справи за статтею 265 КЗпП та ч. 207 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" в Управлінні Держпраці у Закарпатській області. За результатами розгляду справи прийнято рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
25 лютого 2020 року, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №0038/07-16-83/2938900221-ТД-ФС-07, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 283 380,00 грн.
Зокрема, вказаною постановою зафіксовано, що згідно акта (довідки) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації № 0036/07/16/ НОМЕР_2 від 24 січня 2020 року перед початком перевірки було проведено контрольно - розрахункову операцію на загальну суму 23,00 грн. у магазині "АВС", а саме було придбано пиво Старопрамен 0,5 л., готівкові кошти за придбаний товар отримала продавець ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1 . Також за адресою АДРЕСА_2, у підвальному приміщені знаходиться магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2", де здійснює господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1 . Перед початком перевірки було, проведено контрольно - розрахункову операцію на загальну суму 62.00, а саме було придбано вино MONTE CONTE 0,75 л, готівкові кошти за придбаний товар отримала ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканка АДРЕСА_3 . Під час перевірки трудовий договір з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не представив, чим порушено ч.3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України.
31 березня 2020 року, Управління Держпраці у Закарпатській області надіслало до Відділу ДВС Свалявського району управління юстиції постанову про накладення штрафу за № 0038/07-16-83/2938900221-ТД-ФС-07 від 25 лютого 2020 року для виконання.
Не погоджуючись із зазначеною постановою про накладення штрафу №0038/07-16-83/2938900221-ТД-ФС-07 від 25 лютого 2020 року, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Виходячи зі змісту касаційної скарги основна її аргументація зводиться до тверджень відповідача, що перевіркою проведеною ГУ ДПС у Закарпатській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовував працю громадянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення з ними трудового договору, чим порушив приписи КЗпП України.
Крім того, відповідач вважає, що відповідно до Порядку будь-який акт перевірки (не тільки документальної, а й фактичної) є самостійною підставою для накладення штрафу уповноваженими особами Держпраці без здійснення ними заходу державного нагляду (контролю).
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.
9. Судом першої інстанції встановлено, що акт №0036/08/16/ НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1, який наявний у справі, відрізняється від наданого суду позивачем, а саме у пункті 2 Акту зазначено, що готівкові кошти за вино MONTE CONTE 0,75 л міцністю 9-12 %, отримала ОСОБА_4 . В той час як 17 червня 2020 року суду першої інстанції було надано акт про проведення фактичної перевірки, де зазначено у пункті 2, що готівкові кошти за вино MONTE CONTE 0,75 л міцністю 9-12 %, отримала ОСОБА_3 .
Для дослідження встановлених розбіжностей, судом, ухвалою суду від 17 червня 2020 року, витребувано від Головного управління ДПС у Закарпатській області оригінали матеріалів проведення фактичної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі направлення № 158/05-05 від 22 січня 2020 року.
21 липня 2020 року, суду першої інстанції ГУ ДПС у Закарпатській області надано оригінал акту Головного управління ДПС у Закарпатській області № 0036/08/16/ НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року.
Дослідивши витребуваний оригінал акту, судом першої інстанції встановлено, що в ньому було здійснено виправлення у пункті 2.4.
Крім того, до оригіналу акту Головного управління ДПС у Закарпатській області №0036/08/16/ НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року, суду першої інстанції надано оригінали направлень на проведення перевірки, однак номери направлень не співпадають із зазначеними у акті Головного управління ДПС у Закарпатській області № 0036/08/16/ НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року.
Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не встановлено перебування в магазині в якості продавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки висновки про допущення працівника до виконуваної роботи складені на підстав акту Головного управління ДПС у Закарпатській області №0036/08/16/ НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року не можуть слугувати підтвердженням трудових відносин між цими особами та позивачем через розбіжності та виправлення в оригіналі та копіях, які направлялися до відповідача та були вручені позивачу.
З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що при прийнятті оскаржуваної постанови № 0038/07-16-83/2938900221-ТД-ФС-07 від 25 лютого 2020 року, відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому вимоги щодо скасування постанови є обґрунтованими.
Крім того, Суд не приймає до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №822/1037/18, як на практику застосування Порядку, оскільки, в зазначеній відповідачем справі оскаржується постанова начальника управління Держпраці у Хмельницькій області від 22 лютого 2018 року, яка була прийнята до внесення змін до Порядку та виключення з нього пунктів, що визначали обов`язковість здійснення заходу державного нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади. Крім того, Суд зазначає, що повторення деякої усіченої частини тексту постанови на шкоду її цілісності може серйозно спотворювати її початкове значення, що не було враховано відповідачем при посиланні на постанову Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №822/1037/18.
10. Разом з тим, Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до ст. 265 КЗпП України, з огляду на таке.
11. Відповідно до статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
12. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (на момент виявлення порушення), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
У пункті 1 та 2 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
13. Постановою Кабміну України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі Акту (довідки) №0036/08/16/ НОМЕР_1 від 24 січня 2020 року, де зазначено, що під час перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.1.2. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
15. Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
16. У п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
17. Виходячи зі змісту Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) він передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.
18. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, зокрема, зазначили, що відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Такі порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу № 0038/07-16-83/2938900221-ТД-ФС-07 від 25 лютого 2020 року.
19. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, установі, організації. У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.
Суд із цим висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обов`язковість проведення заходу державного нагляду (контролю) не погоджується, оскільки положення ч. 8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20.
20. У зв`язку з тим, що проведення заходу державного нагляду (контролю), а саме, проведення інспекційного відвідування відповідачем позивача, відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення не є обов`язковим, а тому рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року слід змінити, виключивши з них висновок про обов`язковість інспекційного відвідування при наявності акта органу ДПС.
Як зазначено в Порядку штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
21. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
22. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
23. Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 351 КАС України касаційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції, виключивши із мотивувальної частини судових рішень посилання на обов`язковість здійснення відповідачем заходів державного нагляду (контролю) після встановлення органами ДПС порушення законодавства про працю суб`єктом господарювання.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,