РІШЕННЯ
Іменем України
20 квітня 2021 року
Київ
справа №9901/400/19
адміністративне провадження №П/9901/400/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Єресько Л.О., Жука А.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю секретаря судового засідання Касяневич О.В.,
учасників справи:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Русакова І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви і клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач) та просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 09 липня 2019 року № 1821/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції".
2. У позовній заяві зазначає, що 09 липня 2019 року ВРП прийняла рішення № 1821/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді. Однак, у ВРП були відсутні повноваження на вирішення питання про звільнення, оскільки таке рішення вже було предметом розгляду Верховної Ради України. Крім того, до позивача вже було застосовано покарання у виді звільнення. Також позивачка була звільнена з посади, яку вже не займала. Ураховуючи викладене, вважає вказане рішення ВРП протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
3. Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі і призначено її до судового розгляду в судовому засіданні 04.09.2019 на 11:30 год.
4. Розгляд справи неодноразового відкладався та у справі оголошувалася перерва.
5. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти адміністративного позову та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, зокрема, про відсутність передбачених частиною 2 статті 57 Закону України "Про вищу раду правосуддя" виключних підстав скасування рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, оскільки воно прийнято повноважним складом, підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні та містить посилання на підстави та мотиви, з яких ОСОБА_1 було звільнено з посади судді. Вказує, що після набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1401 -VIII саме до повноважень ВРП належить питання щодо звільнення з посади судді ОСОБА_1 та про відсутність у даному випадку повторного звільнення, у зв`язку зі скасуванням постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1604-VIII, якою було звільнено позивачку.
6. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року задоволено заяву ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та забезпечено таку участь.
7. У судовому засіданні 20.04.2021 позивач та представник відповідача підтримали свої доводи, вимоги і заперечення, викладені в позовній заяві та відзиві на неї.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:
Обставини, встановлені судом з посиланням на докази:
8. Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва.
9. Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року № 1683-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва безстроково.
10. Відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" на адресу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. про порушення суддею Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 норм законодавства України під час прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо особи, яка була учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності зазначеним законом.
11. 22 квітня 2015 року, розглянувши матеріали перевірки щодо судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції прийняла висновок № 20/02-15, яким ухвалила визнати в діях судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 порушення присяги та направити висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для розгляду і прийняття рішення.
12. 05 листопада 2015 року Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції прийняла рішення № 819/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з посади у зв`язку з порушенням присяги судді" (а. с. 23-34).
13. 17 листопада 2015 року Вищою радою юстиції на розгляд Верховної Ради України внесено подання про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з посади, у зв`язку з порушенням присяги судді.
14. Рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15 позивач оскаржила до Вищого адміністративного суду України.
15. Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2016 року визнано незаконним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року № 819/0/15-15.
16. Однак, постановою Верховного Суду України від 12 липня 2016 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2016 року та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року № 819/0/15-15 - відмовлено.
17. На позачерговому пленарному засіданні 29 вересня 2016 року Верховною Радою України прийнято постанову № 1604-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
18. 27 березня 2017 року постановою Вищого адміністративного суду України визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1604-VIII "Про звільнення судді".
19. 09 липня 2019 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 1821/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції".
Норми права, мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновки суду за наслідками розгляду справи:
20. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, яка діяла до 30 вересня 2016 року) було передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
21. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у зазначеній редакції) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення ним присяги.
22. Частиною першою статті 128 Конституції України (у зазначеній редакції) було передбачено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.
23. Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
24. Згідно зі статтею 111 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
25. Після набрання 30 вересня 2016 року чинності законами України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" встановлено новий порядок та підстави звільнення суддів з посад.
26. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, чинній після 30 вересня 2016 року) ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень ВРП.
27. Відповідно до частини другої статті 112 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній після 30 вересня 2016 року) рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
28. Так, статтею 3 названого Закону до повноважень ВРП віднесено, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
29. Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ цього ж Закону матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
30. Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
31. Згідно із частинами першою та шостою статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
32. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
33. Відповідно до частини другої статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
34. З аналізу зазначених правових норм убачається, що за роцедурою, чинною станом на час установлення ВРЮ обставин порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді, органом, уповноваженим вирішити питання про звільнення її з посади із цієї підстави, була Верховна Рада України, оскільки саме цей орган обрав її на посаду судді безстроково.
35. Рішення із цього приводу парламент приймав лише на підставі відповідного подання ВРЮ, за результатами розгляду якого міг або підтримати його, прийнявши постанову про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення нею присяги, або ні, якщо, наприклад, кількість народних обранців, які голосували за звільнення судді з посади, була б недостатньою для прийняття такого рішення. При цьому, Верховна Рада України не мала повноважень переоцінювати зроблені у рішенні ВРЮ висновки про порушення суддею присяги, встановлювати факти порушень чи обирати вид відповідальності, оскільки це було віднесено до виключних повноважень ВРЮ.
36. В обох наведених випадках процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання ВРЮ стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.
37. Так, у цій справі судом встановлено, що ВРЮ відповідно до її рішення від 05 листопада 2015 року, законність якого перевірив і підтвердив суд, внесла до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
38. Верховна Рада України підтримала зазначене подання, прийнявши Постанову від 29 вересня 2016 року № 1604-VIII, якою звільнила суддю з посади.
39. Проте, Вищий адміністративний суд України за результатами її перегляду визнав її незаконною і скасував (постанова Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року у справі № 800/523/16).
40. За правилами пункту 1 частини п`ятої статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС; у редакції, чинній на час вирішення цим судом справи) Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи міг визнати акт, зокрема, Верховної Ради України незаконним повністю або в окремій його частині.
41. Водночас з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС (у цій же редакції) у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
42. Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
43. Отже, можна зробити висновок, що в разі визнання судом незаконним рішення/дій, прийнятого/вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді, чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце у будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим.
44. У контексті обставин справи, яка розглядається, це означає, що внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1604-VIII цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання ВРЮ не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.
45. Подібний висновок наведений у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 800/5/17 (провадження № 11-524заі19).
46. Після набрання чинності законами України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", а також від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" у системі правосуддя відбулися суттєві зміни в організації судоустрою та її правових інститутів. Зокрема, повноваженнями ухвалювати рішення про звільнення суддів тепер наділена лише ВРП.
47. Верховний Суд зазначає, що передання на підставі пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" на розгляд ВРП подань ВРЮ про звільнення з посади судді, за якими до набрання чинності конституційних змін щодо правосуддя не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, спрямоване на те, щоб процес (правовідносини), розпочатий до того, як змінилося законодавство (в цій сфері) був завершений, але уже з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій його частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.
48. Як установлено в цій справі, на час розгляду ВРП подання ВРЮ про звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги судді, рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року про внесення цього подання було чинним, відповідно й обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади (така підстава була передбачена пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у попередній її редакції, чинній на дату прийняття вказаного рішення ВРЮ), - встановленими (компетентним органом - ВРЮ), а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обраним/застосованим.
49. Водночас слід зауважити, що з набранням чинності зазначеними вище законами відповідальність за дії, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення позивачки, скасована не була, і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились.
50. Отже, оскільки після 30 вересня 2016 року ВРП є органом, уповноваженим ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідач правомірно розглянув подання ВРЮ на підставі пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" і ухвалив за наслідками його розгляду оспорюване в цій справі рішення.
51. Викладені обставини спростовують доводи позивачки стосовно відсутності у Вищої ради правосуддя повноважень щодо звільнення її з тих підстав, що це питання вже було вирішено Верховною Радою України.
52. Поряд із цим є безпідставними і посилання позивачки на подвійне притягнення її до відповідальності у виді звільнення, адже вид відповідальності щодо позивачки вже обрала ВРЮ своїм рішенням від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15, відповідач же реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано йому (відповідачу).
53. Крім цього, Верховний Суд відхиляє доводи позивачки з приводу того, що на час ухвалення оскаржуваного рішення вона не була суддею Святошинського районного суду міста Києва з огляду на її виключення зі штату цього суду, оскільки визнання незаконною і скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1604-VIII обумовлює відсутність станом на час прийняття оспорюваного рішення юридичного факту, з яким Конституція України пов`язує факт звільнення судді з посади. Виключення зі штату суду не впливає на ці обставини.
54. З урахуванням з`ясованих судом у справі обставин, які знайшли своє підтвердження на основі досліджених у судовому засіданні доказів, суд доходить висновку, що оспорюване рішення № 1821/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції" прийняте ВРП на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
55. Таким чином, правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 - відсутні.
56. За правилами статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання даного позову відшкодуванню не підлягають.
57. Керуючись статтями 241-246, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -