ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа №819/199/17
адміністративне провадження №К/9901/32750/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Богаченка С.І., суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.),
У С Т А Н О В И В:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області (далі- відповідач,податковий орган) в якому просила скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 31 січня 2017 року № 000005/19-00-40/ НОМЕР_1 .
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що факт реалізації ОСОБА_2 слабоалкогольного напою "Сидр" неповнолітньому не підтверджено жодними доказами, що свідчить про невідповідність висновків матеріалів перевірки фактичним обставинам справи. Крім того, зазначила, що в трудових відносинах з ОСОБА_2 не перебуває, а тому до неї протиправно застосовано фінансові санкції оскарженим рішенням.
3. Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2016 року позовні вимоги задовольнив.
4. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2017 скасував постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
5. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017.
5.1. Позивачка посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 11, частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
5.2. Зокрема, вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правої оцінки обставині щодо неперебування у трудових відносинах з позивачем продавця ОСОБА_2, якою здійснено реалізацію тютюнових виробів неповнолітній особі. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 наголошує на тому, що допитана у судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила, що вона є суб`єктом підприємницької діяльності та здійснює торгівлю за адресою АДРЕСА_1 .
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Відповідач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.
8. У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. Переглядаючи оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку у відповідача як платник податків.
11. Відповідно до ліцензії від 30 березня 2016 року серії АЖ № 053786 ОСОБА_1 має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додання спирту) в магазині-кафе по АДРЕСА_2 .
12. На підставі матеріалів Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Тернопільській області встановлено, що 12 листопада 2016 року близько 17.00 год. за адресою здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності: АДРЕСА_2, продавець магазину ОСОБА_2 реалізувала слабоалкогольний напій "Сидр" неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, чим порушила вимоги частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що інспектором Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Тернопільській області Ашіровим Т. І. зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2016 року серії ТЕ 007497.
13. 24 січня 2017 року Тернопільським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Тернопільській області направлено начальнику Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції матеріали перевірки, на підставі яких 31 січня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 000005/19-00-40/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 6800 грн відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
14. Водночас 28 листопада 2016 відносно продавця магазину-кафетерій за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення: продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.
15. Відповідно до пояснення по даному факту продавець ОСОБА_2 зазначила, що працює продавцем у продуктовому магазині-кафетерії близько 17.00 год 12.11.2016 року продала пляшку слабоалкогольного напою "Сидр" невідомому їй хлопцю, не спитавши у нього документи, що засвідчують його повноліття. (а.с.23-24)
16. У додатку до протоколу містяться пояснення неповнолітньої ОСОБА_3, згідно з якими продавець не цікавилась про досягнення покупцем слабоалкогольних виробів повноліття, не просила пред`явити жодних документів, що посвідчують особу, та безперешкодно здійснила продаж слабоалкогольного напою "Сидр".
17. Адміністративною комісією виконавчого комітету Тернопільської міської ради 11.01.2017 винесено постанову № 5, якою продавця ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано штраф у сумі 510 грн. (а.с.13)
18. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем не надано суду достатньо доказів в підтвердження факту продажу працівником позивача неповнолітньому слабоалкогольного напою, що вказує на протиправність застосування до неї фінансових санкцій оскарженим рішенням.
19. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт продажу неповнолітній особі слабоалкогольного напою "Сидр" у магазині, належному позивачу, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, письмовими поясненнями продавця ОСОБА_2 та неповнолітньої особи ОСОБА_3, постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 11.01.2017 № 5, якою визнано винною продавця ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
20. Не погодившись з рішеннями податкового органу від 31 січня 2017 року № 000005/19-00-40/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, позивач звернулася до суду, вважаючи рішення податкового органу протиправними та необґрунтованими.
21. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
23. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
26. Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.
27. Відповідно до частини четвертої статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
28. У частині другій статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР за порушення вимог статті 15-3 цього ж Закону законодавець передбачив застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 6800 грн.
29. Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 18-ти років.
30. При цьому слід враховувати, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР не пов`язує відповідальність суб`єкта господарювання з тим, хто саме здійснив правопорушення, в даному випадку - продаж тютюнових виробів неповнолітній особі (офіціант, бармен, продавець чи інший працівник господарської одиниці), а визначає, що необхідною умовою для відповідальності суб`єктів господарювання, передбаченої частиною другою статті 17 вказаного Закону, є факт реалізації слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.
31. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 здійснюючи продаж продовольчих товарів в магазині, що належить позивачці- ОСОБА_1, здійснила реалізацію слабоалкогольних напоїв неповнолітній особі, що є підставою для притягнення позивачки до відповідальності встановленої Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР відповідальності за вказане порушення.
32. Сторонами у справі не заперечуються обставини щодо здійснення у належному позивачу магазині-кафетерії (розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) реалізації 12.11.2016 продавцем ОСОБА_2 слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18-ти років.
33. Як було встановлено судом апеляційної інстанції та зазначено судом першої інстанції, що обставини правопорушення податковий орган підтверджував письмовими поясненнями продавця ОСОБА_2, яка не заперечувала факт того, що працює продавцем у магазині, поясненнями неповнолітнього ОСОБА_3, а також постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 11 січня 2017 року № 5, якою визнано винною ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
34. За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про правомірність застосування до позивача відповідальності на підставі частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР оскаржуваним рішенням.
35. Посилання позивача на те, що у належному йому магазині господарську діяльність здійснює інший суб`єкт господарювання - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, суд касаційної інстанції вважає такими, що не спростовують зафіксовані порушення щодо продажу слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 18-ти років.
36. Крім того, Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до пояснень ОСОБА_2, досліджених під час розгляду у судах першої та апеляційної інстанції убачається, що остання працювала продавцем у продуктовому магазині-кафетерії.
37. Також протокол, матеріали перевірки, пояснення, постанова про адміністративне правопорушення не містять інформації, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність в магазині-кафе за адресою АДРЕСА_1, як фізична особа-підприємець.
38. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 у справі № 819/733/16.
39. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що відсутність розрахунку через реєстратор розрахункових операцій не свідчить про відсутність факту реалізації слабоалкогольного напою.
40. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
42. Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,