ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 806/201/17
адміністративне провадження № К/9901/35696/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Техна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 (суддя - Черноліхов С.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя - Котік Т.С., судді: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі №806/201/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Техна" (далі - ТОВ "Виробниче об`єднання Техна") звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області) від 20.10.2016 № 0007221302, №0007231302 та №0001461401.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Житомирській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Житомирській області зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та штрафних санкцій за неподання податкових декларацій із цього податку, оскільки частина комплексу нежитлових об`єктів, якими володіє позивач, не відносяться до будівель промисловості в розумінні приписів підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а відтак підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який має бути відображений у податковій декларації. Щодо застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі зазначає, що касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, та іншими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів, проте позивачем на момент проведення перевірки не надано достовірних документів до авансових звітів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів, а також не надано виписки з карткових рахунків підзвітних осіб.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Виробниче об`єднання Техна" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Зокрема, вказує що будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу майнового комплексу та використовуються для цілей забезпечення його діяльності необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що дає підстави для висновку, що придбані позивачем нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств".
Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено перевірку ТОВ "Виробниче об`єднання Техна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 03.10.2016 №40/06-30-14-01/33063942.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Житомирській області 20.10.2016 прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
№0007221302, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 32102,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 25681,76 грн., за штрафними санкціями - 6420,44 грн. за порушення підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1, підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України;
№0007231302 про застосування штрафних санкцій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 340 грн. за порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України;
№0001461401 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі у сумі 24048,74 грн. за порушення пунктів 2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.10.2016 № 0007221302 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 32102,20 грн., стали доводи контролюючого органу про те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №65672345 від 12.08.2016, відповіді на запит від КП "Новоград - Волинське МБТІ" та наданих технічних паспортів на об`єкти нерухомого майна ТОВ "Виробниче об`єднання Техна", встановлено що на підставі договорів купівлі - продажу за товариством зареєстровані: будівлі головного корпусу заводу як адміністративна будівля (літера "Н") площею 1458,20 кв.м, їдальня (літера "А, а") площею 484,0 кв.м., прохідна ( літера "Ч") площею 34,10 кв.м., нежитловий будинок 2-х поверховий ( "літера А1") площею 504,12 кв.м., гараж (літера "Я1") площею 106,5 кв.м., гараж ( літера "Х") площею 106,5 кв.м. Дані приміщення в розумінні статті 266 Податкового кодексу України є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 під визначений клас "Будівлі промисловості" не підпадають класи: "Будівлі офісні", "Їдальні, кафе, закусочні та ін..", "Гаражі".
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").
До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видами діяльності ТОВ "Виробниче об`єднання Техна" є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель.
Тобто ТОВ "Виробниче об`єднання Техна" є промисловим підприємством.
Досліджені судами попередніх інстанцій копії договорів купівлі продажу приміщень укладених 01.04.2005, зареєстрованих в реєстрі за №365, №365 між ТОВ "Виробниче об`єднання Техна" свідчать, що предметом даних договорів є купівля нежилих будівель до складу яких входять серед іншого зокрема, головний корпус заводу, будівля їдальні, прохідна, нежитловий будинок 2-х поверховий, гаражі.
Тобто, на земельній ділянці, що належить позивачу на праві власності, розташовано ряд будівель та споруд різного призначення, які складають цілісний майновий комплекс підприємства.
Суди обґрунтовано визнали безпідставним висновок відповідача, яким зміст поняття "будівлі промисловості" обмежено лише промисловими та складськими будівлями, тобто лише тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються позивачем для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового, транспортного забезпечення, виконання інших функцій, необхідних для забезпечення роботи підприємства.
Будь-яких доказів використання позивачем приміщень, розташованих на території товариства для цілей не пов`язаних з роботою підприємства відповідачем не надано. За таких обставин, будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу майнового комплексу та використовуються для цілей забезпечення його діяльності необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що дає підстави для висновку, що придбані позивачем нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств".
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.10.2016 № 0007221302.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, якою сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0007231302 стало порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ТОВ "Виробниче об`єднання Техна" з огляду на неподання податкових декларацій податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 - 2016 роки.
Враховуючи те, що належні позивачу будівлі не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, тому застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн. за неподання декларацій з даного податку є неправомірним.
Підставою для прийняття податкового повідомлення рішення від 20.10.2016 №0001461401 стали доводи відповідача про порушення вимог пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004, а саме - відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів, які б підтвердили сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 24048,74 грн.:
сплату підзвітним особам вартості полісу обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи авто страхування "Зелена Карта" на загальну суму 14341,00 грн.
сплату підзвітним особам за товари та послуги ПАТ "Житомир - Авто" філії ВКЦ "Новоград - Волинський- АВТО" - на загальну суму 3547,00 грн.;
сплату підзвітними особами за паливно - мастильні матеріали на АЗС на загальну суму 6160,74 грн.
Пунктом 3.1 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР, оформляються згідно з вимогами цього Закону (пункт 3.2 розділу 3 Положення №637).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанції, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі - продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Документальним підтвердженням фактично понесених витрат працівниками підприємства є безпосередньо авансовий звіт. Сам же авансовий звіт може бути підтверджений будь-яким документом, що фіксує факт витрати готівки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження факту придбання товарів, послуг та здійснення сплати готівковими коштами ПАТ "Житомир - Авто" філія ВКЦ "Новоград - Волинський Авто" на загальну суму 3547,00 грн., позивачем були надані розрахункові документи - а саме товарні чеки, які у своєму складі містять всі обов`язкові реквізити.
На підтвердження оплати вартості страхових полісів "Зелена Карта" - на загальну суму 14341,00 грн. позивачем були надані розрахункові документи поліси "Зелена Карта", квитанції з банку, повідомлення за місцем вимоги, квитанції засвідчені безпосередньо страховими компаніями, що підтверджують факт оплати у готівковій формі.
Стосовно підтвердження факту придбання паливно - мастильних матеріалів та здійснення сплати готівковими коштами на АЗС, на загальну суму 6160,74 грн., позивачем були надані розрахункові документи - фіскальні чеки, надруковані реєстратором розрахункових операцій, які у своєму складі містять всі обов`язкові реквізити. Паливно мастильні матеріали придбавалися підзвітними особами позивача за готівкові кошти або шляхом розрахунку за допомогою власної банківської карти, що підтверджується випискою з карткових рахунків підзвітних осіб, що містяться в матеріалах справи.
Судами обґрунтовано відхилено доводи представника відповідача, стосовно того що товарний чек не є розрахунковим документом. Так, відповідно до пункту 1.2 Положення № 637, передбачено, що розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів.
Отже, факт придбання та оплати, за готівкові кошти товарів, послуг було підтверджено позивачем в повному обсязі та надано суду всі розрахункові документи, які відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про безпідставність застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі.
Отже, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -