ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 814/3620/15
адміністративне провадження № К/9901/67529/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - судді Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №814/3620/15
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Гордієнко Т.О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1., звернувся з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення його до переляку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодування за угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076243 (договір банківського вкладу "Вільні кошти"), укладеної 05.12.2014;
- зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "ЗЛАТОБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076243 (договір банківського вкладу "Вільні кошти"), укладеної 05.12.2014.
Вимоги обґрунтував тим, що є вкладником згаданого банку у розумінні статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв`язку з початком процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" набув право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом. Вважає, що відповідач позбавив його права на отримання цієї суми протиправно, за відсутності передбачених законом підстав.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2018 року, позов задоволено.
Суди встановили, що 05.12.2014 ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1 уклав з ПАТ "ЗЛАТОБАНК" угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076243 (договір банківського вкладу "Вільні кошти"), відповідно до якого на ім`я позивача був відкритий вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті № НОМЕР_1 .
05.12.2014 ОСОБА_2 здійснив перерахування зі свого поточного рахунку, відкритому у ПАТ "ЗЛАТОБАНК" № НОМЕР_2, на рахунок № НОМЕР_1, відкритий на користь ОСОБА_1, 10200 EUR, що в еквіваленті становило 193,575,81 грн.
Водночас, постановою Правління Національного банку України №777/БТ від 04.12.2014 ПАТ "ЗЛАТОБАНК" віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження діяльності, зокрема, зобов`язано банк не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Правління Національного банку України №105 від 13.02.2015 Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних. Цього ж дня рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №30 запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації.
Постановою правління Національного банку України №310 від 12.05.2015 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ "ЗЛАТОБАНК".
13 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №99 про початок процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку.
Офіційне повідомлення про початок процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" опубліковане 19.05.2015 у газеті "Голос України" №86 (6090).
30 квітня 2015 року представник позивача звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" із заявою про включення позивача до реєстру вкладників та відшкодування коштів в межах граничного розміру відшкодування.
Листом від 28.05.2015 № 523 позивача було повідомлено про не включення його до реєстру вкладників. В якості причин такого не включення зазначено, що згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноваженою особою Фонду була проведена перевірка правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня визнання банку неплатоспроможним, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою ст. 38 вказаного закону. Перевірка проводилась також за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, у тому числі і по рахункам позивача. На підставі зазначеного, під час дії тимчасової адміністрації було прийнято рішення щодо тимчасового блокування коштів на рахунках позивача з метою запобігання неправомірного отримання відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позивачеві також повідомлено, що у разі встановлення за результатами перевірки законності операцій по Вашим рахункам, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення його до відповідного реєстру на суми залишків на таких рахунках.
08.04.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "ЗЛАТОБАНК" було прийнято наказ № 164/1 "Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів", яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно з переліку, який додається до наказу. Вказаний наказ був прийнятий відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 37, п.п. 2-4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з метою недопущення дій, що призводять до зростання гарантованої суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. В подальшому наказом № 165/1 від 09.04.2015 були внесені зміни до наказу № 164/1 від 08.04.2015.
У додатку до наказу в переліку осіб, з якими договори визнані нікчемними, зазначено й позивача.
Позивач, у зв`язку з відсутністю його в реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" за рахунок Фонду, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що у Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а тому відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, протиправно не включено позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "ЗЛАТОБАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не подано відповідну інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що умови договорів банківських вкладів, укладені між банком та фізичними особами, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам-фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а тому такі Договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі і договір, укладений на користь позивача.
У письмових поясненнях Фонд підтримав вимоги касаційної скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що
вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
На дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 13 лютого 2015 року № 105 "Про віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних" на поточному рахунку позивача відповідно до угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування (договору поточного рахунку), укладеного на його користь з ПАТ "ЗЛАТОБАНК" ОСОБА_2 від 5 грудня 2014 року було зараховано суму 10200 євро.
Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція №492) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки.
Слід вказати, що кошти на рахунок позивача були зараховані 05.12.2014, тобто до прийняття Національним банком України рішення № 105 "Про віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 13 лютого 2015 року).
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, в наказі відповідача не вказано конкретного пункту ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, на підставі якого відповідачем віднесено спірний правочин до нікчемних.
Щодо посилань Уповноваженої особи на наявність підстав для віднесення правочину до нікчемних з огляду на підстави, визначені пунктом 7 статті 38 Закону №4452-VI, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не поширює свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ "ЗЛАТОБАНК". Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами касаційної скарги, при перерахуванні коштів на рахунок позивача, останнім не отримано жодних переваг від ПАТ "ЗЛАТОБАНК", банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише здійснив перерахування коштів.
Посилання Уповноваженої особи на те, що метою укладення даного правочину було отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, колегія суддів касаційного суду сприймає критично, оскільки доказів такого умислу суду не надано.
З приводу посилань відповідача на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитного рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з`явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII.
Цим Законом частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховної Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.
Фактично під "дробленням" розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану суму для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, посилання Уповноваженої особи на наявність факту "дроблення вкладу" з боку позивача є безпідставним.
Слід зазначити, що зарахування коштів на поточний рахунок позивача відбулось шляхом перерахування останніх з рахунку ОСОБА_2 і не суперечить приписам Інструкції №492. Доказів іншого відповідачем не надано.
При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.
Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського рахунку позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачем надано не було.
Таким чином, позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому він підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" за рахунок Фонду.
Зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення про задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги - відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -