ПОСТАНОВА
Іменем України
20 квітня 2021 року
Київ
справа №850/1/20
адміністративне провадження №А/9901/5/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого суді Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року (колегія суддів: Казначеєв Е.Г., Гайдар А.В., Компанієць І.Д.) у справі №850/1/20 за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна для суспільних потреб, -
ВСТАНОВИВ:
Маріупольська міська рада Донецької області звернулася до Першого апеляційного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просила:
- примусово відчужити у комунальну власність Маріупольської міської ради, з мотивів суспільної необхідності - для суспільних потреб - капітального ремонту вулично-дорожньої мережі по пр.Перемоги (від вул. Лепорського до вул. Українського Козацтва), по вул.Миклухо-Маклая (від пр. Перемоги до вул. Пашковського), по вул.Лепорського (від вул. Набережної до просп. Перемоги) у м. Маріуполі, 1/2 частину об`єкту нежитлової нерухомості (нежитлова будівля), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 21,5 м2, яка належить на підставі договору купівлі-продажу № 2936 від 28.12.2018 ОСОБА_1 1/2 частини за викупною ціною 226415 грн.;
- примусово відчужити у комунальну власність Маріупольської міської ради, з мотивів суспільної необхідності - для суспільних потреб - капітального ремонту вулично-дорожньої мережі по пр. Перемоги (від вул. Лепорського до вул. Українського Козацтва), по вул.Миклухо-Маклая (від пр. Перемоги до вул. Пашковського), по вул.Лепорського (від вул. Набережної до просп. Перемоги) у м. Маріуполі, 1/2 частину об`єкту нежитлової нерухомості (нежитлова будівля), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 21,5 кв.м, яка належить на підставі договору купівлі-продажу № 2936 від 28.12.2018 ОСОБА_2 1/2 частини за викупною ціною 226415 грн.;
- зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлова будівля), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 21,5 кв.м. протягом 5 днів з дня набрання законної сили рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю вилучення зазначеного вище об`єкту нерухомості для суспільних потреб з метою капітального ремонту пр-ту Перемоги згідно із робочим проектом "Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі по просп.Перемоги (від вул.Лепорського до вул.Українського Козацтва), по вул. Миклухо-Маклая (від просп.Перемоги до вул.Пашковського), по вул. Лепорського (від вул.Набережної до просп.Перемоги) у м. Маріуполі", розробленим на підставі Програми економічного і соціального розвитку м. Маріуполя на 2019 рік, затвердженої рішенням Маріупольської міської ради від 18.12.2018 № 7/38-3439, затвердженого розпорядженням Голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 29.03.2019 № 345/5-19. Підставою для звернення до суду Маріупольської міськради стала відмова відповідачів - власників у відповідних частинах об`єкту нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 у наданні згоди на викуп належного їм зазначеного вище майна за викупною ціною у розмірі 452 830 грн.
Перший апеляційний адміністративний суд рішенням від 08.12.2020 відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем у повній мірі дотримано умови повідомлення відповідачів про викуп об`єкту нерухомості щодо вилучення якої, для суспільних потреб виник спір у цій справі, проте відповідачі відмовились від викупу об`єкту нерухомого майна за оціночною ціною. Позивач вказує, що робочим проектом "Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі по просп.Перемоги (від вул. Лепорського до вул.Українського Козацтва), по вул.Миклухо-Маклая (від просп. Перемоги до вул.Пашковського), по вул.Лепорського (від вул.Набережної до просп.Перемоги) у м. Маріуполі" визначені об`єкти, які повинні бути знесені, до переліку яких входить об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлова будівля) за адресою АДРЕСА_2, що належить на праві власності відповідачам, та знаходиться у зоні червоної лінії. Вказує, що капітальний ремонт становить суспільний інтерес, а тому вилучення в комунальну власність спірного об`єкту нерухомого майна становить суспільну необхідність.
Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі зазначають, що рішення №7/43-4240 щодо викупу нерухомого майна відповідачів було прийнято 30.07.2019, а повідомлення про прийняте рішення щодо викупу об`єктів нерухомого майна для суспільних потреб №26.3-45719-26.1 від 07.08.2019 надіслано 09.08.2019, тобто з порушенням, п`ятиденного строку, передбаченого ч. 2 ст. 10 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (далі - Закон № 1559). Повідомлення, які надходили до відповідачів, та р;ішення позивача не містить обґрунтованих підстав викупу нерухомого майна, а також жодним чином не обґрунтовується зазначена орієнтовна викупна ціна об`єкту нерухомого майна. 04.02.2020 відповідачі отримали лист Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради №26.6.6-5254-26.1 від 27.01.2020, у якому було запропоновано продати об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлову будівлю) по АДРЕСА_2 за викупною ціною 452830,00 грн., що відповідає викупній ціні, згідно звіту про оцінку майна, яку провів позивач. Відповідачам зазначений звіт позивача не був наданий. Вказують, що позивачем не надано доказів щодо необхідності проведення робіт саме на земельній ділянці по АДРЕСА_2, на якій знаходиться нерухоме майно відповідачів. У відзиві зазначається, що за вимогами Закону № 1559, примусове відчуження нерухомого майна може здійснюватись лише як виняток за наявності достатніх законних на те підстав та за дотриманням відповідної процедури. Об`єкт нежитлової нерухомості який належить відповідачам не перешкоджає здійсненню вказаних робіт. Також зазначають на недостовірні відомості, зазначені позивачем щодо відсутності договору оренди земельної ділянки, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2020 року у справі № 265/6586/19, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 20.05.2013, зареєстрованою Юридичним департаментом Маріупольської міської ради від 07.02.2018 за №24784701, згідно з яким Маріупольська міська рада надає громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1412336900:01:009:0009, площею 0,0040 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по АДРЕСА_2, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки б/н від 20.05.2013.
Верховний Суд, провівши необхідні підготовчі дії, ухвалою від 24.02.2021 призначив справу до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження через неприбуття в судове засідання належним чином повідомлених учасників справи відповідно до приписів статей 229, 311 КАС України.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що робочим проектом "Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі по пр. Перемоги (від вул. Лепорського до вул. Українського Козацтва), по вул. Миклухо-Маклая (від пр. Перемоги до вул. Пашковського), по вул. Лепорського (від Набережної до пр. Перемоги) у м. Маріуполі" (далі - Робочий проект), розробленим на підставі Програми економічного і соціального розвитку м. Маріуполя на 2019 рік, затвердженої рішенням Маріупольської міської ради від 18.12.2018 № 7/38-3439, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 29.03.2019 № 345/5-19 (далі - Робочий проект), передбачений капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі по пр. Перемоги (від вул. Лепорського до вул. Українського Козацтва), по вул. Миклухо-Маклая (від пр. Перемоги до вул. Пашковського), по вул. Лепорського (від Набережної до пр. Перемоги) у м. Маріуполі.
30.07.2019 Маріупольською міською радою згідно Робочого проекту, з метою поліпшення умов безпеки руху, реалізації та забезпечення своєчасного та ефективного виконання Програми соціально-економічного розвитку, керуючись Земельним кодексом України, Законом України "Про дорожній рух", Законом України "про автомобільний транспорт", Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про місцеве самоврядування", прийнято рішення № 7/43-4240 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту вулично-дорожньої, мережі по пр. Перемоги (від вул. Лепорського до вул. Українського Козацтва), по вул. Миклухо-Маклая (від пр. Перемоги до вул. Пашковського), по вул. Лепорського (від Набережноі до пр. Перемоги) у м. Маріуполі".
Підпунктом 3.3. п. 3 зазначеного рішення передбачено викупити об`єкти нерухомого майна для суспільних потреб за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності у порядку, встановленому чинним законодавством України, а саме об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлова будівля), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 4 зазначеного рішення доручено департаменту по роботі з активами (Штенда) від імені та в інтересах Маріупольської міської ради, зокрема: у 5 денний термін із дня прийняття цього рішення письмово повідомити власників об`єктів нерухомого майна про викуп вказаних об`єктів для суспільних потреб у порядку, визначеному ст.10 Закону № 1559.; забезпечити здійснення заходів щодо визначення викупної ціни об`єктів нерухомого майна у порядку, визначеному Законом № 1559.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2936 від 28.12.2018 є ОСОБА_1 (1/2 частина) та ОСОБА_2 (1/2 частина).
Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради було надіслано Повідомлення про прийняте рішення щодо викупу об`єктів нерухомого майна для суспільних потреб на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.08.2019 за вих. № 26.3-45719-26.1, яким повідомлено про прийняте рішення Маріупольською міською радою від 30.07.2019 № 7/43-4240, та запропоновано викупити об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлова будівля), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за орієнтованою викупною ціною об`єкту нежитлової нерухомості у розмірі 50000 грн.
Відповідачі листом від 27.08.2019, який отриманий позивачем 27.08.2019, повідомили, що Маріупольська міська рада не зазначає підстав викупу нерухомого майна, не вказує підстав для розрахунку суми викупної ціни нерухомого майна, отже, таке рішення щодо викупу нерухомого майна є необґрунтованим.
Департамент по роботі з активами міської ради листом від 09.09.2019 повідомив, що Робочим проектом передбачено капітальний ремонт, що у відповідності до ч.1 ст. 7 Закону № 1559, може бути підставою для викупу об`єктів нерухомості. В порядку, визначеному зазначеним Законом, відповідачам було направлено повідомлення від 07.08.2019. Також щодо викупної ціни зазначено, що за положенням ч.5 ст. 10 Закону зазначена орієнтована викупна ціна. Остаточна викупна ціна буде визначена після проведення експертного оцінювання.
Відповідачі листом від 11.09.2019, який отриманий позивачем 12.09.2019, повідомили, що викупна ціна нерухомого об`єкту складає 450 000 грн.
Департамент по роботі з активами міської ради листом від 27.09.2019 повідомив відповідачів, що остаточна викупна ціна буде визначена після проведення експертного оцінювання.
25.11.2019 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 (далі Оцінювач), яка здійснює свою діяльність на підставі Сертифікату Фонду Державного майна України № 769/19 від11.10.2019, було складено звіт про оцінку нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення - магазин загальною площею 21,5 м2. Базуючи на даних, наведених у звіті. Оцінювач дійшов до висновку, що ринкова вартість об`єкта оцінки складає: 452 830 грн.
22.01.2020 Маріупольська міська рада, згідно з рішеннями Маріупольської міської ради від 29.05.2019 №7/42-4107, від 30.07.2019 №7/43-4240, та від 25.04.2018 №7/30-2782, звітам про оцінку майна, прийняла рішення № 7/49-4967.
Згідно пунктом 4 - 6 зазначеного рішення, затверджено, розмір викупної ціни об`єкту нежитлової нерухомості (нежитлова будівля) по проси, АДРЕСА_2 у розмірі 452830 гри. Дозволено Департаменту по роботі з активами міської ради здійснити викуп об`єкту нежитлової нерухомості (нежитлова будівля) по АДРЕСА_2 у сумі 452830 грн. Заступнику міського голови Захарову С.В. організувати демонтаж нежитлової нерухомості (нежитлова будівля.) по АДРЕСА_2.
Доказів надіслання відповідачам вказаного рішення, або повідомлення їх про його зміст, матеріали справи не містять.
Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради листом від 27.01.2020 № 26.6.6-5254-26.1, з посиланням на рішення від 30.07.2019 № 7/43-4240 запропонована відповідачам нова викупна ціна за нежитлове приміщення - магазин загальною площею 21,5 м2 у розмірі 452 830 грн.
Відповідачі листом від 27.02.2020, який зареєстрований позивачем 28.02.2020, у відповідь на лист Департаменту від 27.01.2020 відмовились від наданої пропозиції, оскільки обґрунтованих підстав суспільної необхідність для викупу нерухомого майна наведено не було, рішення відповідача є необґрунтованим.
Відсутність добровільної згоди відповідачів на викуп об`єкта нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон) для суспільних потреб стала підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про затвердження розміру викупної ціни спірного об`єкту нерухомості та надання дозволу здійснити викуп цього об`єкту за ціною 452830 грн, прийнято вже після звернення позивача до суду з позовом про примусове відчуження майна у комунальну власність Маріупольської міськради, що є грубим порушенням процедури примусового відчуження об`єктів нерухомості для суспільних потреб, яка визначена статтями 5, 10 Закону України від 17.11.2009 № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (далі - Закон № 1559-VI). При цьому суд звернув увагу на те, що позивачем жодним чином не доведено, що капітальний ремонт автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації на ділянці по пр. Перемоги (від вул. Лепорського до вул. Українського Козацтва), по вул. Миклухо-Маклая (від пр. Перемоги до вул. Пашковського), по вул. Лепорського (від Набережноі до пр. Перемоги) у м. Маріуполі з благоустроєм території неможливий без примусового відчуження об`єкту нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Предметом позову в цій справі є вилучення нежитлової будівлі, об`єкта нежитлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 21,5 м2, яка належить ОСОБА_1 (1/2 частини) та ОСОБА_2 (1/2 частини).
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Аналогічні за змістом положення щодо непорушності права власності містяться й у статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частиною другою якої передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Підстави припинення права власності визначені у статті 346 ЦК України, згідно із пунктом 6 частини першої якої право власності припиняється у разі примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону.
Викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом (стаття 350 ЦК України).
Припинення права власності на нерухоме майно у зв`язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене, також регламентоване положеннями статті 351 ЦК України.
Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначені Законом № 1559-VI.
Відповідно до статті 1 Закону № 1559-VI примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - це перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону № 1559-VI дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані з викупом земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов`язані з примусовим відчуженням зазначених об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності.
При цьому, дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі:
звернення стягнення на земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені;
вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності;
відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у разі викупу земельних ділянок для суспільних потреб;
укладення інших цивільно-правових угод з інших підстав, ніж визначені статтею 7 цього Закону;
примусового відчуження земельних ділянок в умовах воєнного чи надзвичайного стану (реквізиції);
конфіскації земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені;
викупу пам`яток історії та культури, яким загрожує пошкодження або знищення, внаслідок дій або бездіяльності їх власника;
припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати (частина друга статті 2 Закону №1559-VI).
За частинами 1-3 статті 3 Закону № 1559-VІ об`єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
У разі, якщо власник земельної ділянки (її частини), що відчужується, є також власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, вимога про відчуження земельної ділянки розглядається разом з вимогою про припинення права власності на зазначені об`єкти.
У разі, якщо земельна ділянка, що викуповується, та розміщені на ній житловий будинок, інші будівлі, споруди чи багаторічні насадження перебувають у власності кількох осіб, питання про викуп вирішується з кожним власником окремо.
До того ж, з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності" видно, що необхідність прийняття вказаного законопроекту виникла у зв`язку з тим, що питання визначення порядку викупу земельних ділянок для суспільних потреб та відчуження з мотивів суспільної необхідності на законодавчому рівні не було врегульовано.
У вказаній пояснювальній записці зазначено, що вказаним проектом Закону № 1559-VІ передбачається забезпечення правового захисту інтересів власників земельних ділянок і держави, її економічної безпеки, визначення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають право викуповувати землі для суспільних потреб і відчужувати з мотивів суспільної необхідності.
Законопроект спрямований на розв`язання проблем, які виникли, зокрема, в результаті суцільного паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, що провадилося у багатьох випадках без урахування перспективи розвитку територій, зокрема, об`єктів промисловості, енергетичної системи держави, забезпечення потреб видобування корисних копалин, створення екомережі тощо. Відсутність визначених на законодавчому рівні механізмів викупу державою та органами місцевого самоврядування цих земель унеможливлює забезпечення потреб суспільства в цілому.
Проектом Закону визначаються сфера його дії, принципи відчуження земельних ділянок, порядок визначення викупної ціни, виокремлюються випадки викупу земельних ділянок для суспільних потреб та примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо відчуження земельних ділянок та його порядок, форми та порядок відшкодування вартості земельних ділянок, які відчужуються, тощо.
Аналіз наведених норм права у зіставленні із згаданою вище пояснювальною запискою свідчить про те, що порядок, який визначає Закон № 1559-VІ регламентує механізм відчуження саме земельної ділянки (її частини), а визначена ним процедура відчуження житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень є можливою лише у разі, коли такі об`єкти нерухомості розмішені на земельній ділянці, що знаходиться у приватній власності юридичних чи фізичних осіб. Тобто Закон № 1559-VІ не регулює правовідносин щодо окремого відчуження для суспільних потреб житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень.
Судом встановлено, що підставою для звернення до суду в порядку, визначеному Законом № 1559-VI та статтею 267 КАС України, стала відсутність добровільної згоди відповідачів на викуп об`єкта нежитлової нерухомості (торгівельний павільйон) для суспільних потреб, який розташований на земельній ділянці комунальної власності.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 16.04.2013 №6/27-3127, на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.05.2013, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2018 за №24784701, у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на праві оренди перебувала земельна ділянка площею 0,0040 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1412336900:01:009:0009).
13.02.2018 до Маріупольської міської ради через центр надання адміністративних послуг надійшло звернення від ОСОБА_4 про продовження терміну оренди земельної ділянки.
Маріупольська міська рада, розглянувши заяву ОСОБА_4, прийняла рішення № 7/32-2901 від 25.06.2018 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_4", яким відмовила у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:009:0009) площею 0,0040 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_4 .
В подальшому ОСОБА_4 було відчужено вказаний об`єкт нерухомості громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 28.12.2018 за №2936.
Не погодившись з вказаним рішенням Маріупольської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з відповідним позовом на захист порушеного права.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2020 року у справі № 265/6586/19, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, позов задоволено, а саме суд: визнав незаконним та скасував рішення Маріупольської міської ради №7/32-2901 від 25.06.2018; визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 20.05.2013, зареєстрований Юридичним департаментом Маріупольської міської ради від 07.02.2018 за №24784701, згідно з яким Маріупольська міська рада надає громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1412336900:01:009:0009, площею 0,0040 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) по АДРЕСА_2, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки б/н від 20.05.2013, зареєстрований Юридичним департаментом Маріупольської міської ради від 07.02.2018 за №24784701, та викласти її у наступній редакції: "Додаткова угода …".
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 265/6586/19 рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2020 року, постанова Донецького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасовані. Провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки закрито. Повідомлено ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
У свою чергу процедура розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб внаслідок прийняття рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для розміщення об`єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону № 1559-VI та правові наслідки для осіб, яким належать житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічних насадження, які розташовані на земельних ділянках державної чи комунальної власності, у зав`язку із прийняттям відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, врегульована положеннями, зокрема статті 417 ЦК України та статті 32-1 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі".
Отже, наведені законодавчі положення, враховуючи конституційні гарантії щодо непорушності права приватної власності, дають підстави для висновку про можливість відчуження в порядку, визначеному Законом № 1559-VІ саме земельної ділянки (її частини) та об`єктів нерухомості, розташованих на ній, але у будь-якому разі такі об`єкти не можуть бути вилучені у цій процедурі окремо від земельної ділянки.
До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 850/3/20.
З урахуванням наведеного, оскільки позов Маріупольською міськрадою про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності заявлений поза межами процедури, визначної Законом № 1559-VІ та статтею 267 КАС України, відсутні підстави для його задоволення з мотивів наведених у цій постанові з огляду на те, що вимоги про примусове відчуження нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності можуть бути задоволені лише одночасно із вимогою щодо відчуження відповідної земельної ділянки, яка в даному випадку знаходиться у власності позивача.
Суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави (територіальної громади).
Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.
При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) застосовується українськими судами як джерело права.
У судовій практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, проте з мотивів, наведених у цій постанові.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 267, 229, 311, 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд