ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 806/3572/17
адміністративне провадження № К/9901/62818/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Соломкіна В.І.,
представника відповідача Станіславського Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року (судді: Капустинський М.М., Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (далі - ДП "ЖЛГЗ", позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 000896.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 №000896 в повному обсязі.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що укладення договору відступлення права вимоги за зовнішньоекономічним контрактом не є формою виконання зобов`язань. Наполягає, що єдиним шляхом стягнення з нерезидента сум простроченої дебіторської заборгованості є претензійно-позовна робота, невжиття резидентом-експортером таких заходів має наслідком обов`язкове застосування до останнього штрафних санкцій за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Окремо звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що в рамках податкової перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем строків розрахунків за двома зовнішньоекономічними контрактами, а саме: з нерезидентом "Brockett Service LTD" (Великобританія) від 16.09.2016 та з нерезидентом ООО "Идея-А" (Азейбарджан) від 24.02.2016, однак в ході апеляційного перегляду справи свою правову оцінку отримали лише обставини щодо порушення позивачем строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом з нерезидентом "Brockett Service LTD" (Великобританія) від 16.09.2016.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги з підстав та обґрунтувань, наведених вище.
Представник позивача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а постанову суду апеляційної інстанції - такою, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Офісом ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "ЖЛГЗ" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за зовнішньоекономічними контрактами (угодами): від 16.09.2016 № 16/09/2016 за період з 16.09.2016 по 25.05.2017 та від 24.02.2016 № 65 за період з 30.12.2016 по 07.08.2017, за результатами якої складено Акт від 23.08.2017 №2941/28-10-14-02/00375504.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон № 185/94-ВР) при виконанні зовнішньоекономічних контрактів із нерезидентами "Brockett Service LTD" (Великобританія) та ООО "Идея-А" (Азербайджан) та п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", внаслідок неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.04.2017 із нерезидентом "Brockett Service LTD" (Великобританія).
14 вересня 2017 року за результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених контролюючим органом порушень винесено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2017 № 0006551402, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій та/або пені у розмірі 6341266,52 грн.
Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням ДФС від 24.11.2017 № 27460/6/99-11-01-02-25 скаргу Товариства було задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2017 №0006551402 в частині застосування штрафних санкцій на суму 2307463,49 грн.
Ян наслідок за результатом адміністративного оскарження податковим органом було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 000896, яким за порушення строків валютних розрахунків до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 4033803,03 грн.
Однак, вважаючи і таке податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції погодився із позицією податкового органу
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на суперечливість обставин справи, позивачем мали бути надані беззаперечні докази реальності договору відступлення права вимоги за зовнішньоекономічним контрактом із нерезидентами "Brockett Service LTD" (Великобританія), в інакшому випадку допущені останнім помилки у декларації та оборотно-сальдовій відомості за період з 01.07.2017 по 14.08.2017 дають підстави до висновку, що фактичного відступлення вимоги на момент проведення перевірки не відбулось, а укладений договір є спробою уникнути відповідальності за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладення договору відступлення права вимоги є належним способом припинення зовнішньоекономічних відносин, а, відтак, у податкового органу були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків розрахунків за такими зобов`язаннями на підставі частини 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункт 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з підпунктом19-1.1.4 пункт 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
Згідно з підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Приписами статті 1 Закону № 185/94 (в редакції чинній на час існування відповідних правовідносин) визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
При цьому на строк